Система класифікації в туризмі

Rласифікація – це система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями. Сьогодні класифікація є одним із основних методів наукових досліджень. Адже вона групує об’єкти та явища за певними ознаками, що дозволяє спростити дослідження. Широкого розповсюдження класифікація набула і в туризмології.

Туризм проявляється у різних явищах, зв’язках та відносинах, що обумовлює необхідність його класифікації. Класифікація туризму полягає у групуванні його за окремими однорідними ознаками, які залежать від певних практичних цілей.

Попри значну увагу науковців до дослідження теоретико-методологічних закономірностей розвитку туризму, сьогодні немає єдиного підходу до класифікації туризму, що пояснюється постійним урізноманітненням технології організації туристичних подорожей, зміною вподобань та прагненням до пізнання нового.

До основних чинників, які впливають на виділення форм та видів туризму, відносять:

- наявність і тривалість вільного часу;

- вік, стать, стан здоров’я, рівень духовного розвитку, особисті смаки людини та її матеріальне становище;

- природні умови та сезонність;

- наявність певних засобів переміщення, тощо.

Найважливішим для здійснення класифікації туризму є вибір критеріїв (класифікаційних ознак). Загальноприйнятим є підхід, згідно якого види туризму розрізняються за мотиваційними ознаками (за переважаючою метою подорожі), а форми – за зовнішніми причинами та впливами.

Згідно закону України «Про туризм», організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм – подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм – подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни. Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

В цьому ж законі залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх цілей,об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак виділяють наступні види туризму: дитячий, молодіжний, для осіб похилого віку, сімейний, для інвалідів. культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, екологічний (зелений), сільський, підводний, гірський, пригодницький, мисливський, автомобільний, самодіяльний тощо.

Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристичних подорожей і поділі їх на види вирішальне значення має їхня мета.

Критерій (класифікаційна ознака)	Класи, форми та види туризму
Класи (типи) туризму
за спрямованістю туристичних потоків	міжнародний в’Їзний, виїзний) внутрішній Національний туризм (виїзний + внутрішній) Туризм в межах країни (в’їзний + внутрішній)
Форми туризму
за обсягом території (за відстанню подорожування)	Внутрушній: · місцевий · дальній Міжнародний: · прикордонний · внутріконтинентальний · міжконтинентальний · навколосвітній
а характером організації	· Організований (плановийЇ · Самодіяльний · стихійний
за інтенсивністю туристичних потоків	· Постійний · Сезонний (односезонний, двосезонний
за віком та соціальною групою	· дитячий · молодіжний · для дорослих · змішаний (сімейний) · для осіб третього віку · для інвалідів
за терміном перебування у подорожі	· одноденний · короткостроковий (відпочинок вихідного дня) · довгостроковий (відпустка, канікули)
За кількістю учасників	· груповий (колективний) · індивідуальний · сімейний
за характером середовища	· Пляжний · Міський · Сільський · гірський
За принципом оплати	· Комерційний · Соціальний · інсентив
За типом споживача	· Масовий · Індивідуальний · Елітарний (VIP)
За способом пересування	1. Транспортний · автомобільний · автобусний · авіаційний · водний (круїзний) · залізничний 2. Подорожі з активними засобами пересування. · пішохідний · велосипедний · мотоциклетний · кінний · водний (гребний, сплавний, вітрильний) · лижний та гірськолижний · комбінований · інші
За типом активності	· Активний (спортивно-оздоровчий, пригодницький, екотуризм) · Пасивний (культурно-пізнавальний, пляжний, круїзний, лікувально-оздоровчий)
За просторовою ознакою	· Локалізований (стаціонарний) · Мобільний (маршрутний)

В залежності від напрямку туристичних потоків туризм поділяється на два великі класи: внутрішній і міжнародний.

Міжнародний туризмохоплює поїздки подорожуючих осіб з туристськими цілями за межі країни постійного місця проживання. Перетин державних кордонів для них пов’язаний з визначеними формальностями: оформленням закордонних паспортів і віз, проходженням митних процедур, валютний та медичний контролі. У міжнародному туризмі виділяють дві його форми — в'їздний і виїзний, які розрізняються по напрямку туристського потоку. Один і той же турист може бути класифікований як в’їзжаючий і виїзжаючий одночасно в залежності від того, відносно якої країни описується його переміщення.

До в’їзного туризму відносяться подорожі по якій-небудь країні осіб, які не є її мешканцями. До виїзного туризму відносяться подорожі мешканців якої-небудь країни до іншої країни.

Внутрішній туризмна відміну від міжнародного не пов'язаний з перетином державного кордону і, отже, не вимагає дотримання туристських формальностей. Він являє собою міграційні потоки людей у межах країни постійного місця проживання з туристськими цілями.

Внутрішній, в'їздний і виїзний туризм можуть по-різному поєднюватися, утворюючи, крім міжнародного, національний туризм і туризм у межах країни.

Національний туризмвключає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією національного виробництва (валового національного продукту).

Туризм у межах країниохоплює внутрішній і в'їздний туризм і відповідає сукупному внутрішньому туристському споживанню, тобто сумарним витратам внутрішніх і іноземних туристів.

З точки зору економічного й соціального розвитку країни надзвичайно бажаним є розвиток як внутрішнього, так і іноземного (в'їзного) туризму. Обидва види туризму використовують внутрішні ресурси й матеріально-технічну базу країни, стимулюючи їх вдосконалення та розвиток, і є джерелом значних грошових надходжень. У плані надходжень превалює іноземний туризм, який забезпечує також приплив валютних коштів. Але й туризм внутрішній за обсягом оборотів посідає значне місце в економіці країн. У наш час на внутрішній туризм припадає майже дві третини загального обсягу туристичного обороту в світі. Він є також необхідною й стабільною базою для розвитку туризму іноземного та є своєрідним «амортизатором» для туристичного господарства в умовах скорочення обсягів останнього.

Форми туризму виділяють за наступними ознаками:

За охопленням території (за дальністю подорожі):

Внутрушній:

· близький (місцевий)

· дальній

Місцевий туризм передбачає організацію туристичних подорожей у межах рідного краю, а дальній — поза його межами.

Міжнародний:

· внутріконтинентальний

· міжконтинентальний

· навколосвітній

· прикордонний

За характером організації

· організований (плановий)

· самодіяльний

· неорганізований (стихійний)

Плановий туризм передбачає здійснення туристичних подорожей за певними маршрутами й графіками, встановленими туристичними організаціями, що оформлюються туристичними путівками (ваучерами).

Самодіяльний туризм — це подорожі, що розробляються й організуються самими туристами, об'єднаними у туристські гуртки та клуби. Цей вид туризму теж є організованим на відміну від неорганізованого туризму або «дикого» відпочинку, де всі елементи його організації — розробку та узгодження маршруту, забезпечення й реалізацію здійснюють самі туристи.

За кількістю учасників

· груповий (колективний)

· індивідуальний

· сімейний

У залежності від числа туристів, які одночасно і разом здійснюють подорож по одному маршруту, туризм підрозділяється на індивідуальний (від одного до п'яти осіб) і груповий (шість-сім осіб і більше). Групові подорожі, як правило, організовуються на основі спільності інтересів їхніх учасників. Це можуть бути тури археологічної, мистецтвознавчої чи історичної тематики і т.д. Деякі автори виділяють подорож окремої сім'ї як сімейний туризм.

За тривалістю перебування

· короткостроковий (відпочинок вихідного дня)

· довгостроковий

Короткочасний туризм передбачає перебування людей у туристичній подорожі не більше трьох діб. Він є масовою формою, тому що в нього втягнуто широкі прошарки населення. Зростає значення короткочасного туризму, особливо серед молоді. Короткочасний, але багаторазовий відпочинок наприкінці тижня конкуруватиме з тривалим одноразовим. При п'ятиденному робочому тижні із загального річного бюджету часу на відпочинок майже половина припадає на вихідні дні і тільки 15—20 відсотків — на відпустки або канікули.

За інтенсивністю туристичних потоків

· постійний

· сезонний (одно сезонний, двосезонний)

Сезонність туризму визначається інтенсивністю туристичного потоку, спрямованого до того чи іншого району або центру у певний період часу.Для деяких туристичних центрів таким «сезоном» є літо (літній туризм на морських курортах), для інших — зима (зимовий туризм у гірськолижних центрах). Час найвищої концентрації туристів визначають як «гарячий», або «верхній» сезон, пік сезону; час практично повної їх відсутності називають «мертвим сезоном». Існують райони з великим пізнавальним, культурним, діловим потенціалом або сприятливими умовами для рекреації протягом року, що є центрами постійного (цілорічного) туризму. У випадку існування двох сезонів туристичної активності міжсезонний період між ними підприємства часто намагаються заповнити, пропонуючи нестандартні тури або знижуючи ціни на послуги (туризм міжсезонний). Останній є підґрунтям для стимулювання розвитку соціального туризму.

За віком

· дитячий

· молодіжний

· для дорослих

· для осіб третього віку

Організація дитячого й шкільного туризму при досить поміркованих цінах на тури і невисоких вимогах щодо якості розміщення, передбачає триразове харчування, організацію програми, де відпочинок і розваги чергуються із заходами пізнавального та виховного характеру. При організації транспортних подорожей дітей вживаються додаткові заходи для гарантування їх безпеки.

Молодіжний туризм допускає використання послуг не дуже високого якісного стандарту, але покликаний створювати атмосферу активного спілкування й відпочинку.

Категорія туристів «третього віку» передбачає якісний сервіс та інформаційну насиченість подорожей.

Сьогодні все активніше звертаються до організації туризму для інвалідів та осіб з фізичними вадами, для яких використовуються відповідним чином обладнані готелі й транспортні засоби, розробляють-

ся спеціальні програми.

За економічним принципом (залежно від принципу оплати й організації продажу турів):

· Елітарний і масовий туризм

· Комерційний і соціальний туризм

Комерційні тури — реалізуються фірмами на комерційних засадах, найчастіше це індивідуально-групові тури з досить широким спектром цін і передбачають оплату туру власне клієнтом.

Соціальний туризм - повністю або частково оплачується державою, підприємством чи здійснюється на кошти громадських соціальних фондів. Це організація туристичних подорожей для осіб, які мають невисокий рівень статків або належать до найменш захищених верств населення (діти, юнацтво, пенсіонери, інваліди тощо) з метою реалізації їх права на відпочинок. При цьому установи та підприємства, що займаються соціальним туризмом, не ставлять за мету здобуття високих прибутків. Тому соціальний туризм може успішно розвиватись тільки за умови активної суспільної та державної підтримки, для чого розробляються спеціальні програми, створюються цільові фонди, здійснюється активний пошук нових форм організації.

Сьогодні все популярнішим є різновид соціального туризму, що отримав назву інсентив-туризм (заохочувальний). Такі тури організуються підприємствами та фірмами для своїх співробітників як засіб заохочення та як винагорода за сумлінну працю.

Масовий і елітарний туризм.Особливість сучасного етапу розвитку туризму розкривається через поняття «масовий туризм». Воно показує процес демократизації і розширення туристського руху. У країнах Заходу більше половини населення є споживачами туристських товарів і послуг. Поняття «масовий туризм» було введено і використовується як альтернатива аристократичному туризму XIX ст., окремим дорогим видам туризму, орієнтованим на обрану публіку, і туризму в країнах, що розвиваються, де доступ до туристських благ місцевого населення обмежений через низький рівень життя.

На відміну від масового елітарний туризм (VIP-туризм) розрахований заможних клієнтів. Для даної категорії споживачів рівень цін на ринку не має особливого значення, але вони висувають підвищені вимоги до якості пропонованих товарів і послуг. Елітарний туризм відіграє важливу роль в розвитку туристського бізнесу в цілому, задаючи імпульс розвитку усій туристській індустрії. Він сприяє впровадженню і поширенню нових більш високих стандартів обслуговування а,в результаті, сприяє поліпшенню якості життя населення. Тому елітарний туризм часто називають «туристським локомотивом».

За способом пересування

Виділяють дві великі групи:

1. Транспортний туризм

· автомобільний

· автобусний

· авіаційний

· водний (морський тарічковий)

· залізничний

2. Подорожі з активними засобами пересування.

· пішохідний

· велосипедний

· мотоциклетний

· кінний

· водний (гребний, сплавний, вітрильний)

· лижний та гірськолижний

· комбінований

· інші