Система сенсорного виховання

Основою загального розумового розвитку є сенсорний розвиток. Адже пізнання починається із сприймання предметів і явищ, а далі формується на основі образів сприймання, стає результатом їх перетворення. Як заува­жував О. Запорожець, певні системи, тобто закономірно побудовані ряди форм, кольорів, величин та інших якос­тей речей, отримують певне мовне позначення. Оволодіва­ючи цими системами, індивід отримує своєрідний набір еталонів, з якими він може зіставити будь-яку сприйняту річ, охарактеризувати її, знайти їй місце серед інших.

Чуттєве пізнання має особливо важливе значення у дошкільному дитинстві, оскільки цей період найсприятливіший для формування і вдосконалення діяльності орга­нів чуття, нагромадження уявлень про світ. Це налашто­вує на серйозну увагу до сенсорного розвитку дитини у дошкільний період.

Сенсорний (лат. sensorіит — орган чуттів) розвиток дитини — розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивос ті предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).

Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодін­ня будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає зна­чення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціо­нування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності люди­ни. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, спри­яє їх включенню до раніше створеної системи знань і дос­віду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то во­на виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фік­сувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість ін­формації про світ і себе. Формування, спрямування і ко­ригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.

Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямова­них на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкіль­ного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового бага­жу — результати діяльності органів чуття.

До головних завдань сенсорного виховання належать:

— формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;

— формування системи сенсорних еталонів;

— розвиток уміння самостійно використовувати сен­сорні еталони у власній діяльності.

Немає такої педагогічної системи, яка б ігнорувала роль сенсорного виховання. Наприклад, М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні неабиякі можливості що­до підготовки дитини до повноцінного життя у природно­му і соціальному середовищах. Формування повноцінної особистості, на її погляд, неможливе без належного роз­витку органів чуття, оскільки чуттєве сприймання є основою розумового і морального буття. Це означає, що розви­нуті органи чуття є передумовою інтелекту й вихованості особистості. Тому система сенсорного виховання має бути спрямована на формування сенсорної культури — культу­ри сприйняття зовнішнього світу. Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки звертатиме увагу, виок­ремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього сві­ту, а й самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що значно важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.

У процесі сенсорного виховання важливо організувати, за словами М. Монтессорі, педагогічне «підготовче середо­вище», яке є передумовою реалізації дитиною можливос­тей власного розвитку через самостійну діяльність. Одним із головних чинників цього середовища є дидактичний ма­теріал. Розроблений М. Монтессорі дидактичний матеріал зорієнтований на розвиток окремих сфер відчуттів, вироб­лення уміння слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу тощо. Він зосереджує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета (об'ємі — циліндри, ку­би і призми; довжині — поділені на дециметри палиці; ко­льорах — шматочки шовку; шумах — циліндричні коро­бочки з різним умістом тощо). Цей матеріал не лише роз­виває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії, вчить розрізняти, впорядковувати враження, забезпечує дитині змогу повторити посильні для її віку вправи. Такі вправи з дидактичним матеріалом сприяють самовихован­ню, оскільки передбачають контроль можливих помилок. Вправляючись, дитина швидко починає помічати свої по­милки, а намагаючись їх виправити, досягає правильного вирішення поставленого завдання, вчиться надалі уника­ти неправильних рішень і дій. Під час такої роботи дитина виховує в собі чіткість, акуратність і цілеспрямованість.

Систему сенсорного виховання М. Монтессорі високо оцінила С. Русова, яка також вважала розвиток органів чуття першим кроком до самостійної свідомості дитини, доводила необхідність «якнайраніше давати раціональний розвиток чуттям». Це слід робити «постійно, щодня потро­ху, одночасно стежачи за усіма чуттями, бо вони разом ви­являються і не працюють нарізно, поодинці».

Сучасна система сенсорного виховання створена на ос­нові наукових даних про психологічний і фізіологічний розвиток дитини. У дошкільному віці інтенсивно розвива­ються всі органи чуття. Особливо сприятливий ранній вік дитини, коли ознайомлення з якостями предметів є вирі­шальним у розумовому розвитку (М. Щелованов). Цей пе­ріод називають «золотою порою» сенсорного виховання. А обмеження зовнішніх вражень породжує у дитини відчуття «сенсорного голоду», уповільнює її розумовий розвиток.

Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура формується у взаємозв'язку з розвитком мовлення і мис­лення, оскільки сприймання живить мислення чуттєвим матеріалом, а мислення сприяє розвитку сприймання, зба­гачує його. Відчуття і сприймання не є пасивними проце­сами. Вони розгортаються як особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його якостей і влас­тивостей. Протягом дошкільного дитинства сенсорні про­цеси виокремлюються у самостійні довільні дії, на основі яких формуються способи спостереження, розглядання, пошуку.

Сенсорний розвиток є процесом засвоєння соціального досвіду, оволодіння системою відповідних еталонів.

Сенсорні еталони — зразки якостей предметів, створені людс­твом у процесі суспільно історичного розвитку.

Еталонами кольору є сім кольорів спектра та їх відтін­ки; еталонами форми — геометричні фігури; величини — метрична система мір та ін. Засвоєння сенсорних еталонів не обмежується дошкільним віком, а є досить складним і тривалим процесом.

Психологи виокремлюють такі періоди засвоєння ета­лонів у дошкільному віці:

1) передеталонний період (від народження до початку 3-го року життя); дитина відображає окремі особливості предметів, здебільшого суттєві, важливі для безпосеред­нього використання;

2) період предметних еталонів (до 5-ти років); образи якостей предметів дитина зіставляє з певними предметами;

3) набуття якостями предметів еталонного значення (від 5-ти років і далі); дитина співвідносить якості предме­тів із загальноприйнятими еталонами: вода холодна, стільниця прямокутна, електролампочка скляна тощо.

Розвиток сприймання відбувається в процесі різнома­нітної діяльності, кожен вид якої мас свої основи і забезпе­чує ефективну динаміку певних сенсорних процесів.

Сучасна педагогічна наука на основі даних психології і педагогіки окреслює зміст сенсорного виховання, яке має здійснюватися за принципом формування, збагачення і поглиблення орієнтування дітей (починаючи з раннього віку) у навколишньому світі. Ознайомлення з кольором, формою, розміром предметів повинно відбуватися одночасно з удосконаленням звукового аналізу мови, формуванням музичного слуху, розвитком м'язово-суглобової чутливості та ін. Ці вміння є важливими для музичної, образотворчої, трудової діяльності, мовленнєвого спілкування.

Опанування дитиною сенсорних дій поєднується з різ­номанітною діяльністю, що забезпечує життєву придат­ність сенсорних знань і вмінь. Сенсорне виховання перед­бачає і спеціальну роботу щодо ознайомлення дітей із сен­сорними еталонами, спеціальними способами зіставлення якостей предметів із засвоєними зразками, тобто із способами обстеження предметів.

Для виокремлення певних груп якостей потрібні як прос­ті дії (дотик, погладжування — для визначення гладкості поверхні), так і складніші системи обстежувальних (перцептивних) дій, якою є, наприклад, система виявлення звукового складу слова. Все це і становить зміст сенсорного виховання.

На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного виховання конкретизують його загальну мету. Останні наукові дані свідчать про можливості формування у дітей протягом перших років життя тонких дифе­ренціювань предметів різних форм, розмірів, кольорів та їх відтінків. Починаючи з семи тижнів, дитина стежить за пред­метами, що переміщуються, розрізняє кольори. Тримісячні діти розрізняють об'ємні форми (прямокутна призма, куб, куля та ін.). Тому сенсорне виховання слід починати якомога раніше, щоб використати природні можливості дитини.

За стихійного засвоєння сенсорного досвіду в дитини мо­жуть скластися хибні уявлення про якості предметів, і про­цес їх засвоєння штучно затягнеться у часі. Тому сенсорне виховання повинно послуговуватися методом навчання.

Дитині складно дається пізнання просторових відно­шень. Нелегким є формування уявлень про час, який діти сприймають не конкретним аналізатором, а шляхом чер­гування явищ життя, що постійно повторюються: день змінюється вечором, заняття — прогулянкою, а прогулян­ка — обідом тощо. У формуванні часових уявлень важливо досягти розуміння часової послідовності й тривалості. Для цього слід спрямовувати пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять «учора», «сьогодні», «зав­тра» до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та ін.

Важливим є і розвиток слухового сприймання. Вже наприкінці 2-го року життя дитина має розвинений фонематичнии слух, а в дошкільному віці оволодіває здатність) до звукового аналізу слів. Для розвитку тактильної, нюхової та смакової чутливості у процесі сенсорного виховання вдаються до спеціальних вправ на порівняння, а також ви користовують досвід повсякденного життя дітей. Важливо вміло включати завдання сенсорного виховання у діяльність дітей.

Процес сенсорного виховання у дошкільному віці поді­ляють на такі етапи:

1) підготовчий етап (перші три роки життя). На першому році життя головний зміст сенсорного виховання поля гає у забезпеченні дитині різноманітних зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів слід допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значен­ня (маленьке береться однією рукою, велике — двома).

На другому і третьому роках життя дитину необхідно ознайомити з властивостями предметів: формами, кольорами, розмірами та ін. Дії з предметами слід організовувати так, щоб для досягнення результату доводилося зістав­ляти предмети за формою, розміром, установлювати їх схожість або відмінність. Виконуючи продуктивні дії, ди­тина на 3-му році життя вже знає, що форма, розмір, ко­лір — постійні ознаки предметів, як користуватися цими предметами;

2) систематичне засвоєння дитиною сенсорної культу­ри. Після трьох років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання. У сприйманні кольору сенсорними еталонами є хроматичні (забарвлені) кольори спектра (черво­ний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіо­летовий) та ахроматичні (білий, чорний). Спочатку слід формувати уявлення про білий і чорний, далі про хрома­тичні кольори (із блакитним знайомлять трохи пізніше). Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів.

Ознайомлення з еталонами форми (геометричними фі­гурами) у сенсорному вихованні відрізняється від їх вивчен­ня у процесі формування елементарних математичних уявлень. Його метою є пізнавання відповідної форми, на­зивання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.

Еталонами величини є умовні мірки. У процесі сенсор­ного виховання, на відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну систему, а встанов­лювати розміри предмета залежно від місця, яке він зай­має в ряду однорідних (великий, маленький, найбільший).

Уявлення про розмір ускладнюються у процесі переходу під порівняння двох-трьох предметів до багатьох, що утво­рюють ряд величин, які зменшуються або збільшуються. Пізніше дітей ознайомлюють з відтінками кольору, варі­антами геометричних фігур, відношеннями за розміром, що виникають між елементами ряду, який складається з більшої кількості предметів. Одночасно їм розкривають способи обстеження предметів: групування за кольором і формою на основі зразків-еталонів, послідовний огляд і опис форми, виконання дій окоміру. І, нарешті, слід роз­вивати аналітичне сприймання — вміння орієнтуватись у поєднанні кольорів, виділяти окремі виміри величин, роз­різняти форму предметів.

Більшість дослідників вважає недоцільним відокрем­лення до трьох років продуктивної діяльності дітей, ди­дактичних ігор і вправ із сенсорного виховання. Пізніше продуктивна діяльність ускладнюється, навчання її набу­ває планомірності й систематичності. Сенсорне виховання у цей період відокремлюється і реалізовується під час орга­нізованих дидактичних ігор і вправ.

Сучасні програми навчання і виховання дітей у дошкіль­них закладах, крім програми «Малятко», як правило, не містять розділу "Сенсорне виховання". Завдання його реа­лізуються в інших розділах, у яких ідеться про мовленнє­вий розвиток дітей, ознайомлення їх з навколишнім сві­том, розвиток продуктивних видів діяльності.