Візерунки: щільні, ажурні, твідові та жакардові.

Щільними візерунками називаються рисунчасті переплетення, утворені шляхом комбінування різноманітних поєднань лицевих та виворітних петель без виконання накидів.

Ажурними візерунками називаються рисунчасті переплетення з отворами. Такі візерунки утворюються, в основному завдяки накидам, які в наступному ряду пров’язуємо, як самостійні петлі. При в’язанні з накидами кількість петель в ряду збільшується, тому зайві петлі потрібно компенсувати, пров’язуючи дві або більше петель разом. Це можна зробити в тому ряду, де був накид, або в наступних рядах. Слід запам’ятати, що кількість петель в останньому ряду завжди повинна дорівнювати кількості петель у ряду, з якого повторюється візерунок.

Твідові візерунки – візерунки з декілька барвним поєднанням кольорів.

Орнамент (від латин. – прикраса) – це візерунок, нанесений на поверхню предмету. Орнамент не має самостійного значення, він лише прикрашає, оздоблює виріб, є невід’ємною його частиною і залежить від форми, призначення та матеріалу, з якого виготовлений виріб.

З давніх часів орнамент мав широке розповсюдження в народній творчості. Прикраси для людей давніх епох були засобом вираження світосприйняття. Раніше в малюнках відображалося відношення людини до оточуючого середовища, в них виражалась магічна влада, яка давала людині силу і оберігала від злих духів. З плином часу давні орнаменти втратили магічний зміст, але зберегли декоративну виразність.

До нашого часу орнамент залишається одним з основних форм художнього оформлення виробів декоративно-прикладного мистецтва. Кожен народ, кожна епоха вносили в орнамент свої особливості, зміни. Однак, у того чи іншого народу орнамент залежить від оточуючої природи, відповідає життєвому устрою. Так, у народів Півночі, крім геометричних мотивів в орнаменті зустрічаються зображення оленів, ялинок, шишок, птахів. Переважають білі, сірі, коричневі кольори. Український орнамент відзначається яскравістю і широким розмаїттям рослинних орнаментів. Своєрідним є киргизький орнамент, в ньому можна знайти зображення рога козла, хребта барана, юрти, човна. Сучасні орнаменти зберігають народні традиції, але в них входять нові елементи.

Отже, орнамент – це зображення одного мотиву або його ритмічне повторення.

У в’язаних виробах орнамент, як правило, виконується на основі панчішного в’язання. Складність полягає у правильному чергуванні ниток різних кольорів. При невірному чергуванні кольорових ниток на полотні утворюються дірочки, негарні протяжки, що погіршують зовнішній вигляд і якість виробу.

Для схематичного зображення орнаменту використовуються малюнки, нанесені на папір у клітинку. Одна клітинка такої схеми рівна одній петлі по ширині і одному (або двом) ряду по висоті. Перш ніж визначити це, потрібно уважно подивитися на пров’язані будь-якою щільністю петлі і переконатися, що ширина петлі не більша її висоти. Один і той же мотив на в’язаному полотні і на папері буде трохи відрізнятися по пропорціях. Пропорції можна змінити, якщо вважати клітинку малюнка рівною одному чи двом рядам. Так, якщо клітинка дорівнює двом рядам то в’язаний мотив буде більш низьким, ніж на малюнку. У тому випадку, коли малюнок геометричний чи рослинний, то вибір висоти клітинки може бути будь-яким, а якщо ж на малюнку зображені тварини чи пейзаж, то вибір треба робити дуже ретельно одному чи двом рядам дорівнює висота клітинки на папері. Правильне рішення можна прийняти, пров’язавши один-два пробних зразки цього орнаменту.

В якості орнаменту для в’язання можна використовувати візерунки, які використовуються у вишивці хрестиком. Один хрестик відповідає одній петлі.

При в’язанні на двох спицях (плоске в’язання) орнамент, як правило, в’яжеться по лицевій стороні лицевими петлями, по виворітній – виворітними. При трубчастому в’язанні, тобто при в’язанні на п’яти спицях, орнамент в’яжеться лицевими петлями по колу.

Орнамент в’яжеться з ниток, що йдуть від різних клубків, їх бажано розташовувати окремо, щоб нитки не перепліталися.

Якщо новий ряд починається з введення нитки іншого кольору, то пружкову петлю не знімають, а пров’язують лицевою в’язкою новим кольором нитки.

При в’язанні жакардових (двокольорових) орнаментів нитка, якою в даний момент не в’яжуть, завжди залишається з виворітної сторони. Вона повинна настільки вільно лягати, щоб не стягувати полотно. Коли ж вона потрібна буде для пров’язування петлі, її треба покласти на вказівний палець, а попередню нитку відпустити і залишити на виворітній стороні.

Часто на схемі показано не весь візерунок, а фрагмент, послідовне повторення якого від початку до кінця створює малюнок орнаменту. Отже, частина візерунку чи орнаменту, що неодноразово повторюється, називається рапортом. Рапорт служить для економії часу і місця для запису орнаменту. Рапорт можна зобразити графічно або записати словами: в якому рядку які петлі і в якій послідовності в’язати.

Цифри в низу схеми-рапорту, означають нумерацію петель. Цифри з боків від схеми означають порядковий номер ряду – з 1-го по 5-й ряд. А вже 6-й ряд в’язати як 2-й ряд, математична рівність вгорі схеми говорить про це. Непарні цифри означають лицеві ряди і в’яжуться вони справа наліво, а парні цифри – виворітні ряди і в’яжуться вони зліва направо. В деяких схемах парні ряди не вказуються, це означає, що всі петлі в цих рядах пров’язуються по малюнку (лицеві петлі – лицевою в’язкою, виворітні – виворітною). Пружкові петлі ні в схеми, ні в запис не входять. У випадку, якщо по схемі між петлями одного кольору велика відстань, неробочу нитку, що тягнеться з виворітної сторони закріпляють таким чином: в кожному лицевому ряді, до того як пров’язати лицеву петлю, робочу спицю ввести в петлю на лівій спиці, один раз над неробочою ниткою, другий раз – під неробочою ниткою. В обох випадках цю нитку залишати на виворітній стороні виробу.