Способи та засоби підвищення стійкості паралельної роботи електричних станцій та систем

основний засіб підвищення стійкості системи – це збільшення границі передаваної потужності. З формули ( ) витікає, що цього можна досягти підвищенням ЕРС генераторів, напруги на шинах навантаження або зменшенням індуктивного опору лінії.

Основні засоби підвищення стійкості наступні:

– застосування швидкодіючих автоматичних регуляторів напруги, що збільшують ЕРС генераторів при зростанні навантаження; для підвищення динамічної стійкості при к.з. особливо велике значення має форсування збудження, за якого контакти спеціального реле шунтують реостати збудження; в результаті в обмотку збудника подається найбільший можливий струм (граничне збудження); в сучасних генераторах граничний струм збудження складає 1,8...2,0 його номінального значення;

– підвищення напруги діючих ліній, наприклад, зі 110 на 220 кВ;

– зменшення індуктивного опору лінії, що досягається розщепленням проводів фаз потужних ліній на два, три чи більше або застосування поздовжньої ємнісної компенсації з вмиканням у лінію батареї конденсаторів;

– застосування швидкодіючих вимикачів, захистів і автоматичного повторного вмикання ліній (АПВ).

ЕЛЕТРОМАГНІТНА СУМІСНІСТЬ ТА ЗАХИСТ СИСТЕМ

ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯ

Загальні положення

Якщо ЕМС| не забезпечена, тобто окремі елементи електротехнічних засобів|коштів| або прилад в цілому|загалом| не володіють заданою завадостійкістю до внутрішніх (між елементами) і зовнішніх (по відношенню до приладу) завад, то тим самим створюються умови для:

- пошкоджень|ушкоджень| засобів|коштів| захисту і безпеки людей;

- погіршення якості електроенергії;

- погіршення електромагнітної обстановки в навколишньому|довколишньому| середовищі;

- ураження|ураження| обслуговуючого персоналу.

Передумовою для цього є|з'являються,являються| невраховані ЕМЗ| або ЕМЗ|, захист від яких не передбачений.

Для електричної мережі через сильний зв’язок джерел завад намагаються встановлювати так звані рівні сумісності, які з урахуванням сумарного впливу порушників гарантують достатню електромагнітну сумісність в електроенергетичній системі. Ці рівні сумісності утворюють основу як для вимірювання статистично розподіленої завадостійкості приладів, так і для встановлення статистично розподілених допустимих заважаючих випромінювань. Оскільки максимальне значення завад мережі може бути визначене тільки статистичними методами оцінки, а дотримання абсолютної ЕМС, керуючись цим максимальним рівнем, економічно було б нездійсненне, рівень сумісності розташовується в інтервалі між максимумами щільностей імовірності (рис. 15.1). Наприклад, графічно сумісності розташовують так, щоб цей інтервал з певною ймовірністю (95%) не був перевершений і щоб завадостійкість приладу принципово була вища від цього рівня. Те ж, як високо граничне значення завадостійкості приладу перебуває над рівнем сумісності, є питанням відповідальності призначення цього приладу.

Рисунок 15.1. Рівень сумісності для певної завади

Рівні ЕМС| електричної мережі|сіті| 1 та електроприймача, підімкненого до цієї мережі|сіті|, приведені на рис. 15.2. При цьому завадостійкість ЕП 2 та його завадосприймальність| 3 залишаються постійними, а рівень перешкод в мережі|сіті| 1 зростає. Очевидно, що у випадку а, показаному на рис. 15.2, нормальне функціонування| ЕП забезпечено. У випадку б нормальне функціонування ЕП може бути забезпечено, якщо тривалість дії ЕМЗ| обмежена в часі. І у випадку в нормальне функціонування неможливе.

Щоб мати можливість цілеспрямовано спланувати електромагнітну сумісність системи, повинні бути відомі: електромагнітна обстановка (характеризується амплітудними значеннями напруг і струмів джерела завад, напруженістю поля, частотними спектрами, крутістю фронтів); механізм зв’язку, що, наприклад, характеризується коефіцієнтами загасання або передатними функціями; сприйнятність, або чутливість приймача завад, що характеризується граничними значеннями завад у частотній та часовій областях.

Рисунок 15.2. Характеристика електромагнітного середовища|середи| по рівнях ЕМС

У той час як джерела і приймачі завад порівняно легко можуть бути охарактеризовані за допомогою вимірювання їхніх випромінювань або граничних значень завад, ідентифікація ввімкнених між ними механізмів зв’язку вимагає чіткого розуміння електротехніки та великого досвіду в області практичної схемотехніки. Зрештою мова часто йде про паразитні, не передбачені конструктором шляхи передачі, наприклад через ємності, індуктивності розсіювання, які часто проявляються лише у вигляді викликаних ними електромагнітних впливів.

В залежності від середовища поширення і віддалення від джерела завади досягають приймального електричного контуру різними шляхами і їхніми комбінаціями. Наприклад, електромагнітні завади називають поступаючими по дротах, якщо вони проникають у приймач через одну або кілька ліній, що підходять до приймача або через пасивні елементи (конденсатори, трансформатори та ін.). Струми, що протікають по обплетінню кабелів і колі живлення, спричиняють так званий гальванічний зв’язок (рис. 15.3).

Рисунок 15.3. Механізми зв’язку електромагнітних впливів

Між передавачем завади та приймачем енергія завади може переноситись за допомогою зв’язку через поле або випромінювання. Так, електромагнітний вплив може виникнути в струмовому контурі, але потім поширитися у вигляді електромагнітного поля чи випромінювання і, нарешті, з’явитися в проводах інших контурів як завада. Наприклад, це може мати місце при іскрінні щіток колекторного двигуна, довгих підвідних проводах, які діють як антени.

Якщо довжина хвилі велика відносно розмірів джерела завади, електромагнітні впливи поширюються переважно за рахунок струмів або за допомогою електричного чи магнітного поля. Якщо порядки довжин хвиль і розмірів співставні, проявляється випромінювання.

<50 51 525354 55 56 >

Дата добавления: 2015-12-22; просмотров: 1111;