Класифікація енергетичних систем

Об’єднання окремих електричних станцій в єдину енергетичну систему – основа підвищення економічності та надійності виробництва та розподілу електроенергії. Збільшення потужності електростанцій веде до зменшення їхньої питомої вартості, а отже, до економії капіталовкладень. Це супроводжується зниженням експлуатаційних витрат, бо знижуються питомі витрати палива, теплові та механічні втрати, скорочується чисельність обслуговуючого персоналу. Підвищується надійність та експлуатаційна маневреність електропостачання завдяки можливості використання окремих систем при аваріях, перевищеннях навантажень запроектованого рівня, при проведенні ремонтів устаткування.

Енергетичні системи класифікують за наступними ознаками.

За типом об’єднуваних електростанцій – системи з тепловими електростанціями (ТЕС), у тому числі атомними (АЕС); з гідроелектростанціями (ГЕС) та системи змішаного типу. Найбільш економічні – останні. Наявність у таких системах ТЕС і ГЕС забезпечує можливість найбільш раціонального використання паливних та гідроенергетичних ресурсів, зосереджених у межах енергосистеми.

За видом електроенергії, що виробляється – електроенергетичні та змішані системи. Енергосистеми, що виробляють лише електричну енергії, що виробляють лише електричну енергію, зустрічаються рідко; зазвичай в такі системи входять тільки гідроелектростанції. Широко розповсюдженими та економічними є комбіновані системи, що виробляють як електричну, так і теплову енергію. Найбільш високі техніко-економічні показники (ККД, питома витрата умовного палива, вартість електричної та теплової енергії) мають теплові станції, що виробляють разом обидва види енергії – так звані електроцентралі (ТЕЦ). До складу енергосистем змішаного типу можуть також входити конденсаційні станції (КЕС) та гідроелектростанції (ГЕС).

За переважним складом споживачів – системи з переважанням побутового та освітлювального навантаження житлового сектора, навантаження промислових підприємств або електротягового навантаження.

За взаємних географічним розташуванням живлячих центрів та основних навантажень – системи зосереджені та протяжні. В зосереджених системах не має дальніх ЛЕП, і напруги , що там застосовуються, не перевищують 110, 220 кВ. В таких системах широко застосовують середні напруги – 6, 10, 35 кВ і розгалужені повітряні та кабельні мережі. Протяжні енергосистеми характеризуються віддаленістю від центрів навантажень і застосуванням у якості основних зв’язків дальніх електропередач вищих напруг (220 кВ та вище).