Сукупний попит – це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі – домогосподарства,підприємства і держава, готові купити за будь – якого можливого рівня цін.

За інших рівних умов, чим нижче рівень цін, тим більшу частину національного виробництва захочуть придбати внутрішні споживачі та зарубіжні покупці. І навпаки, чим вище рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони бажають купити. Таким чином, і на рівні суспільного ринку існує зворотна залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва, на який пред’являється попит.

Спадаюча крива сукупного попиту показує: чим нижче рівень цін, тим більший обсяг реального національного виробництва буде куплений. Неціновими факторами впливу є: зміни в споживчих смаках,зміни в інвестиційних витратах, зміни в державних видатках…

Сукупне пропонування характеризує рівень реального обсягу національного виробництва за кожного можливого рівня ціни. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропонування їх для продажу. Більш низькі ціни змушують скорочувати виробництво товарів. Тому залежність між рівнем цін і обсягом національного виробництва є прямою, або позитивною. На обсяг сукупного пропонування впливають нецінові фактори: зміна цін на ресурси, зміни в продуктивності праці, зміни податків та державне регулюван

Контрольні запитання

1. Які існують форми сукупного продукту?

2. Чому необхідна єдина методологія системи національних рахунків (СНР)?

3. Розкрийте відмінності між валовим внутрішнім продуктом і валовим національним продуктом.

4. Визначить показники чистого внутрішнього продукту і національного доходу.

5. Розкрийте концепції національного доходу.

6. У чому суть відтворення? Охарактеризуйте його види.

7. Яке відтворення характерне нині для економіки країни: просте, розширене чи звужене? Обґрунтуйте свою позицію.

8. Назвіть причини зростання масштабів тіньової економіки в Україні.

9. За яких умов забезпечується рівноважний обсяг національного виробництва?

10. У чому полягає необхідність структурних зрушень в економіці України?

Основні макроекономічні показники

1. Система макроекономічних показників

Макроекономіка досліджує структуру й динаміку економічної системи в узагальнюючих показниках, що мають в основному грошовий характер.

Можна сказати, що макроекономіка - це вчення про загальний рівень доходів суспільства, загальний рівень його витрат, загальний рівень зайнятості, загальний рівень безробіття, загальний рівень цін.

Підсумковий результат функціонування всієї економіки виражають такі показники, як: валовий національний продукт (ВНП) й валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий національний продукт (ВНП) - вартість товарів і послуг, вироблених вітчизняними підприємствами на території країни і за кордоном.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - вартість товарів і послуг, . вироблених на території країни як вітчизняними, так і іноземними підприємствами.

Показники ВНП і ВВП взаємозв'язані, але не тотожні:

ВВП = ВНП — доходи, отримані громадянами за кордоном + доходи, отримані іноземцями в даній країні.

Якщо ВНП > ВВП, то це означає, що вітчизняні підприємства за кордоном створюють продукції більше, ніж іноземні підприємства в даній країні. і навпаки.

У відкритій економіці показники ВНП і ВВП кількісно практично не відрізняються (різниця складає ±1 %).

Методи підрахунку ВНП і ВВП:

1) метод доданої вартості;

2) за витратами;

3) за доходами.

Метод доданої вартості передбачає, що на кожній стадії виробництва визначається величина доданої вартості шляхом віднімання від загальної вартості продукції витрат на ресурси. Таким чином, до складу ВНП і ВВП включається лише вартість кінцевої продукції.

Розрахунок ВНП і ВВП за витратами включає:

1) витрати на особисте споживання (С) — витрати на покупку різних товарів і послуг домашніми господарствами, крім витрат на покупку житла; ,

2) валові інвестиції (/) — витрати підприємств на придбання засобів виробництва і громадян на покупку житла;

3) державні закупівлі товарів і послуг (G) — витрати державних органів на оборону, освіту, чиновників, будівництво доріг, лікарень тощо, крім трансфертних платежів;

4) чистий експорт (X) — різниця між експортом і імпортом, тобто від суми витрат іноземців на придбання вітчизняних товарів і послуг віднімаються витрати на придбання іноземних товарів і послуг.

Розрахунок ВНП і ВВП за доходами включає:

1) доходи від праці (W)— заробітна платня + додаткові виплати роботодавців;

2) ренту (R) — дохід за рахунок надання майна в оренду;

3) відсоток (Р) — дохід на грошовий капітал;

4) доходи від власності (I) — підприємницький дохід приватного бізнесу;

5) прибуток корпорацій (Рr ) — дохід підприємств, який використовується на виплату дивідендів, сплату податку на прибуток і фінансування капіталовкладень (нерозподілений прибуток);

6) непрямі податки на бізнес (N_В) — доходи держави у вигляді таких податків, як ПДВ, акцизний збір;

7) амортизацію (А) — відшкодування спожитого основного капіталу. Не включаються у ВНП і ВВП: витрати або доходи, пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів, трансфертні платежі (пенсії, допомоги тощо), продаж уживаних речей, продукція домогосподарств і тіньової економіки.

Оскільки доходи (Y) одних ринкових суб'єктів, отримані в да­ному році, дорівнюють витратам інших ринкових суб'єктів, отже підрахунок валового продукту за витратами і за доходами повинен привести до одних і тих самих результатів:

W + R + Р + І + Рr +Nв+А = Y = С + I + G + Х.

Стан національної економіки характеризують ще й іншими показниками, такими як:

· ВНП на душу населення;

· чистий національний продукт (ЧНП);

· національний дохід (НД);

· особистий дохід (ОД);

· дохід, що є в розпорядженні (РД);

· особисті заощадження (03);

· чисті інвестиції (ЧІ);

· сальдо торгівельного балансу.

ЧНП = ВНП - амортизація;

НД = ЧНП - непрямі податки;

ОД = НД - внески на соціальне страхування - податок на прибуток корпорацій - нерозподілений прибуток + трансфертні платежі + відсотки за державними облігаціями;

РД = ОД - індивідуальні податки;

03 = РД - витрати на особисте споживання;

ЧІ = валові інвестиції - амортизація.

При вимірюванні ВНП істотне значення мають ціни. Тому застосовуються два показники: номінальний і реальний.

Номінальний ВНП — ВНП, обчислений у фактичних цінах даного року.

Реальний ВНП — ВНП, обчислений у цінах базисного року.

Показники номінального й реального ВНП дозволяють судити про зміни у фізичному обсязі виробництва і про вплив зростання цін.

У макроекономіці застосовують декілька індексів. Найбільш значущі:

Індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховується шляхом порівняння

вартості стандартного набору товарів за різні роки.

ІСЦ = ціна споживчого кошика в поточному році *100%

ціна споживчого кошика в базовому році

Якщо цей індекс більше 100 % , то вартість життя в країні зросла. І навпаки.

Дефлятор ВНП дорівнює відношенню номінального ВНП до реального ВНП.

Якщо значення дефлятора ВНП більше 1, то це означає, що в економіці інфляція; якщо менше 1, то в економіці — дефляція.

Дефлятор ВНП ширший за ІСЦ, тому що враховує підвищення цін на всі товари, зокрема ціни на інвестиційні товари, ціни на товари, що купуються урядом, і ціни експорту й імпорту.