Камера утворення пластівців; 5 - відстійник

Очищувану воду підлужують, якщо лужний резерв недостатній для задовільного гідролізу коагулянтів. Для підлужування води і зв’язування утворюваного під час гідролізу агресивного оксиду карбону (ІУ) застосовують гідроксид і карбонат натрію, карбонат кальцію і вапно, а також у невеликих кількостях аміак та аміачну воду. У ході підлужування значення рН підтримують в межах 6,5 – 7,5. Це сприяє також зменшенню залишкового вмісту алюмінію і заліза в очищуваній воді та зниженню її корозійних властивостей.

Прояснення і знебарвлення каламутних вод з підвищеною твердістю коагулянтами доцільніше здійснювати за високих значень рН, а забарвлених м’яких вод - за знижених.

Особливо важливим є порядок введення реагентів. У разі введення підлужувальних реагентів у забарвлену воду перед добавлянням коагулянтів погіршуються процес коагуляції і якість очищення. У воді залишається підвищений вміст забарвлених речовин, утворюються дрібні пластівці гідроксидів і з’являється опалесценція. Залишкова кольоровість у воді змінюється в наступному ряду підлужувальних реагентів:

гідроксид натрію > карбонат натрію > вапно > карбонат кальцію

Краще знебарвлюється вода в разі введення підлужувальних реагентів після внесення коагулянтів, оскільки частина забарвлених речовин встигає сорбуватися в момент утворення гідроксидів.

Органічні речовини, що містяться у воді у вигляді гумітів натрію, за низьких значень рН гідролізують з утворенням негативно заряджених часточок. Останні енергійно взаємодіють з позитивно зарядженими поліядерними гідроксокомплексами (міцелами). Тому у разі обробки коагулянтами високозабарвлених вод їх підлужують після введення коагулянтів. Гідроксид і карбонат натрію слід застосовувати для підлужування очищеної води.

Одним з найважливіших технологічних параметрів процесу очищення води коагуляцією є доза коагулянту. Її оптимальна величина залежить від властивостей дисперсної системи:

§ температури;

§ кількості завислих і колоїдно - дисперсних речовин;

§ кольоровості;

§ йонного складу дисперсійного середовища;

§ значення рН та інших фізико-хімічних показників.

У разі недостатньої дози коагулянту потрібний ефект очищення не досягається, а в разі надлишку – поряд з перевитратою високовартісного реагенту в деяких випадках може погіршитися коагуляція. За 4,5>рН>8,5 спостерігається підвищений вміст залишкового алюмінію в очищуваній воді внаслідок утворення розчинних основних сульфатів алюмінію за рН <4,5 або алюмінату натрію за рН>8,5.

Зі зменшенням температури оброблювальної води доза коагулянту значно зростає, особливо у випадку наявності каламутних вод. Із зменшенням каламутності води вплив температури менший. Доза коагулянту зростає зі збільшенням вмісту у воді завислих речовин, особливо для тонкодисперсних зависей. При значному вмісті завислих речовин вони, вкриваючись “кожухом” колоїдних часточок гідроксиду алюмінію, коагулюють, запобігаючи утворенню довгих ланцюгових містків з кулястих часточок. У результаті цього потрібна менша доза коагулянту. Для високо забарвлених вод з підвищенням їх лужності доза коагулянту збільшується, для каламутних – зменшується.

Дозу коагулянту визначають методом пробного коагулювання. У деяких випадках дозу коагулянту Al₂(SO₄)₃, FeCl₃ або FeSO₄ для забарвлених вод можна орієнтовно визначити за формулою: Д=4√Ц, де Ц- кольоровість води, град.

У разі очищення каламутних вод дозу коагулянту орієнтовно можна визначити за графіком побудованим на основі експериментальних даних. При наявності завислих і забарвлених речовин приймають більшу з доз, обчислених виходячи з каламутності чи кольоровості.