Зміни вмісту цукру в крові (а) та фізичної працездатності (б) при додатковому введенні глюкози (стрілки) в процесі тривалої роботи

При розвитку втоми провідною ланкою може стати любий орган та його функція, якщо виявиться невідповідність між рівнем фізичного навантаження та наявними функціональними резервами. Тому причиною зниження працездатності може бути:

· вичерпання енергетичних резервів;

· тканинна гіпоксія;

· зниженні ферментативної активності;

· порушення цілісності функціональних структур за рахунок недостатнього пластичного забезпечення;

· зміни гомеостазу;

· порушення нервової та гуморальної регуляції та ін.

З’ясування механізмів стомлення має велике значення в практиці спорту для обґрунтування основних положень спортивного тренування. Стомлення виконує роль фактора, який стимулює мобілізацію функціональних ресурсів, визначає межі оптимальних тренувальних впливів і забезпечує ефективність протікання адаптації та успішність змагальної діяльності.

БІОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСІВ ВІДНОВЛЕННЯ

ПРИ М’ЯЗОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Біохімічні зміни в організмі людини, викликані виконанням фізичної вправи, не обмежуються лише часом роботи, а поширюються також на значний період часу відпочинку після завершення роботи. В період відновлення здійснюється перехід метаболізму від катаболічних процесів, що відбуваються у працюючих м’язах, до процесів анаболічної спрямованості, які сприяють відновленню зруйнованих під час роботи клітинних структур, відновленню енергетичних ресурсів та поновленню ендокринного та водно-електролітного балансу організму.

ДИНАМІКА БІОХІМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ВІДНОВЛЕННЯ

ПІСЛЯ М’ЯЗОВОЇ РОБОТИ

У період відпочинку після роботи біохімічні зміни, що відбулися в м’язах та інших органах під час виконання вправ, поступово ліквідуються. Найбільш виразні зміни відбуваються саме в сфері енергетичного обміну. У процесі роботи в м’язах та інших тканинах знижується вміст енергетичних субстратів (АТФ, КрФ, глікогену, а при тривалій роботі – і ліпідів) з одночасним підвищенням продуктів внутрішньоклітинного метаболізму (АДФ, АМФ, Н₃РО₄, Н⁺, молочної кислоти, кетонових тіл та ін.). Ці зміни призводять до активізації окисних процесів, що веде до відновлення запасів енергетичних речовин, стимулює синтез білків тощо.

Найшвидше відновлюються резерви О₂ та КрФ в працюючих м’язах, потім – запаси глікогену м’язів та печінки, в останню чергу – резерви жирів та зруйнованих при роботі білків. Інтенсифікація процесів відновлення призводить до того, що в певний момент відпочинку запаси енергетичних речовин перевищують їх доробочий рівень. Це явище отримало назву суперкомпенсації або надвідновлення.

Після фази значного перевищення початкового рівня вміст енергетичних речовин поступово повертається до норми. Причини явища суперкомпенсації пов’язані із підвищенням рівні гормонів анаболічної дії та активацією синтезу білків-ферментів, що контролюють процеси відновлення енергетичних ресурсів.