Сутність та принципи ЗЕД

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іно­земних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Ук­раїни, так і за її межами [4].

Зовнішньоекономічна діяльність в усіх країнах спрямова­на на:

♦ сприяння вирівнювання темпів економічного розвитку;

♦ порівнянність витрат виробництва на національному та світовому рівнях;

реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних еко­номік

Функціями ЗЕД є:

♦ організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та результатами праці в їх ма­теріальній та вартісній формах;

♦ міжнародне призначення споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці;

♦ організація міжнародного грошового обігу. Практичне значення ЗЕД для країн полягає в можливості

одержувати валютну виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва (за рахунок імпорту, більш ефективної техніки та технологій), виробляти конкурентос­проможну продукцію.

У сучасних умовах ЗЕД держав являє собою систему еко­номічних відносин, які складаються при обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб'єктами. Економічні відноси­ни запроваджують усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою багатомірну цілісну систему господарювання. Вона залучає до себе дві ос­новні підсистеми:

♦ зовнішньоторговельну діяльність;

♦ міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність як вихід торговельних

зв'язків за межі національних кордонів — це кон'юнктурний рівень. Такий стан зумовлений передусім тим, що інтер­націоналізація охоплює лише сферу обігу. Підключення до си­стеми господарських зв'язків на рівні товарного руху капіталу та обслуговуючих його валютно-кредитних відносин робить ту чи іншу країну цілком залежною від кон'юнктури світового ринку як системи одиничних ринків.

Зовнішньоекономічна діяльність торговельної спрямова­ності утворюється в традиційній формі (товар-група, одинич­ний товар) на міжнаціональному стику переважно загального та часткового поділу праці.

Досліджується лише сфера зовнішньої торгівлі та аналізується кон'юнктура товарних ринків.

Міжнародна виробничо-інвестиційна діяльність — це стратегічний рівень тому, що зовнішньоекономічна діяльність у цьому випадку втілює генеральну тенденцію соціальноди-намічного процесу, має серйозний (можна сказати визначаль­ний) вплив на характер розвитку як національних економік, так і на функціонування міжнародної економіки, а також стан­дарти якості і критерій ефективності виробництва і викорис­тання ресурсів, стандарти якості життя, норм поведінки тощо.

Зовнішньоекономічна діяльність утворюється тут на підставі інтернаціоналізації, котра охоплює всі стадії відтво-рювального процесу, а також інформаційну, правову і соціаль­но-культурну інфраструктуру. Підключення країни до систе­ми світогосподарських зв'язків на рівні технологічного поділу праці в самому виробництві залучає її до єдиного світогоспо-дарського простору, ядром якого і є виробничо-інвестиційна діяльність. Країна отримує прямий доступ до цілісного світо­вого ринку товарів і капіталів, до нових технологій і сучасного менеджменту.

Кожний з відзначених рівнів зовнішньоекономічної діяль­ності сам по собі не відображає усієї гами відносин, що склада­ються в цій системі. Кожний рівень фіксує лише певну сторо­ну господарського буття, певну грань відносин його елементів. Це так чи інакше виражається в можливих моделях зовнішньоекономічної діяльності (табл. 1).

Таблиця 1.

Основні моделі розвитку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)

Ефективність господарської діяльності вітчизняних підприємців у рамках правової системи України визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулю­вання і ліберальності її законодавства. У зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб'єктів ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється такими нормативними актами: Закон України "Про зовнішньоеко­номічну діяльність" (див. додаток А), "Про порядок здійснен ня розрахунків в іноземній валюті", "Про регулювання това­рообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеко­номічної діяльності", "Про операції з давальницькою сирови­ною у зовнішньоекономічних відносинах", "Про режим іно­земного інвестування", "Про інвестиційну діяльність" та ін. [3, 5, 8, 10, 11, 12].

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керівни­ки та спеціалісти в процесі прийняття тих чи інших рішень ке­руються рядом принципів, які декларуються у спеціальних до­кументах або є своєрідною нормою, звичаєм.

На міжнародному рівні найбільш повний перелік прин­ципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV спеціальною сесією генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. В Хартії вказано такі принципи:

♦ суверенітет;

♦ територіальна цілісність і політична незалежність дер­жав;

♦ суверенна рівність усіх держав;

♦ ненапад і невтручання у внутрішні справи;

♦ взаємна та справедлива вигода;

♦ мирне співіснування;

♦ рівноправність і самовизначення народів;

♦ мирне регулювання спорів;

♦ усунення несправедливості, що виникає внаслідок за­стосування сили та позбавляє націю засобів для її нор­мального розвитку;

♦ сумлінне виконання міжнародних обов'язків;

♦ повага прав людини та основних свобод;

♦ відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

♦ сприяння міжнародної соціальної справедливості;

♦ міжнародне співробітництво з метою розвитку;

♦ вільний доступ до морів і від них — до країн, що їх не мають.

Значна частина міжнародних принципів ЗЕД діє в межах інтеграційних угруповань. Так, принципи ЗЕД у Європейсь­кому Союзі містяться в Білій книзі (1985 р.) і включають:

♦ контроль і оформлення документів на товари, що пере­тинають національні кордони;

♦ свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання у будь-якій країні;

♦ уніфікацію технічних норм і стандартів;

♦ відкриття споживчих ринків;

♦ лібералізацію фінансових послуг;

♦ поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

♦ лібералізацію транспортних послуг;

♦ створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про пра­ва на інтелектуальну і промислову власність;

♦ усунення фіскальних бар'єрів.

На національному рівні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Так, в Україні, згідно зі статтею 2 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти господарської діяльності керуються такими принци­пами:

♦ суверенітет у здійсненні ЗЕД: суб'єкти ЗЕД самостійно і незалежно здійснюють ЗЕД на території України, не­ухильно виконуючи усі договори і зобов'язання країни в галузі міжнародних економічних відносин;

♦ свобода ЗЕД: суб'єкти ЗЕД добровільно вступають у зовнішньоекономічні зв'язки; мають право здійснювати ЗЕД у будь-яких формах; зобов'язані додержуватися встановленого порядку при здійсненні ЗЕД; мають ви­ключне право власності на всі одержані ними результа­ти ЗЕД;

юридична рівність і недискримінація. Цей принцип по­лягає в рівності перед законом усіх суб'єктів ЗЕД, неза­лежно від форм власності; забороні будь-яких дій дер­жави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів;

♦ верховенство закону: ЗЕД регулюється тільки закона­ми України; забороняється застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь-який спосіб створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

♦ захист інтересів суб'єктів ЗЕД. Цей принцип полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів гос­подарської діяльності на її території згідно із законами України, а також рівний захист усіх українських суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інте­ресів України, як на її території, так і за її межами лише відповідно до її законів, умов підписання нею міжна­родних договорів та норм міжнародного права;

♦ еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

2. Принципи здійснення ЗЕД

3. Основні суб'єкти та види ЗЕД

До основних суб'єктів ЗЕД відносяться:

♦ фізичні особи — громадяни України, іноземні громадя­ни та особи без громадянства, які мають цивільну пра­воздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

♦ юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;

об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридич­них осіб, які не є юридичними особами згідно із закона­ми України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами України не забо­ронено здійснювати господарську діяльність;

♦ структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами Ук­раїни (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

♦ інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені за­конами України.

Відповідно до чинного законодавства, суб'єкти зовнішньо­економічної діяльності можуть здійснювати такі її види:

♦ експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

♦ надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експорт­них, посередницьких, брокерських, юридичних, ту­ристських та інших, а також надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяль­ності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності Ук­раїни;

♦ наукова, науково-технічна, науково-виробнича, вироб­нича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання і підго­товка спеціалістів на комерційній основі;

♦ міжнародні фінансові операції та операції з цінними па­перами у випадках, передбачених законами України;

♦ кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

♦ створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межа­ми України; створення іноземними суб'єктами госпо­дарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених її законом;

♦ спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає ство­рення спільних підприємств різних видів і форм, прове­дення спільних господарських операцій та спільне во­лодіння майном як на території України, так і за її ме­жами;

♦ підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торго­вих марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності. Ана­логічна діяльність суб'єктів за межами України;

♦ організація та здійснення діяльності в галузі проведен­ня виставок, аукціонів, торгів, конференцій, сим­позіумів, семінарів та інших подібних заходів, здійсню­ваних на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

♦ організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну ва­люту у випадках, передбачених законодавством Ук­раїни;

♦ товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єкта­ми зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

♦ орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

♦ операції з придбання, продажу та обміну валюти на ва­лютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

♦ роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами;

♦ робота іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

♦ інші не заборонені законодавством України види зовнішньоекономічної діяльності.