Перший етап охоплює період дитинства до 12 років.

Установки, що розвиваються в цей період, відповідають батьківським моделям.

З 12 до 20 років установки набувають більш конкретну форму, їх формування пов'язане із засвоєнням соціальних ролей.

Третій етап охоплює період від 20 до 30 років і характеризується кристалізацією соціальних установок, формуванням на їх основі системи переконань, яка є вельми стійким психічним новотвором.

До 30 років установки відрізняються значною стабільністю, змінити їх вкрай важко.

Будь-яка з диспозицій, якими володіє конкретний суб'єкт, може змінюватися.

Ступінь їх змінності і рухливості залежить від рівня тієї чи іншої диспозиції: чим складніше соціальний об'єкт, по відношенню до якого існує у особистості певна диспозиція, тим більш стійкою вона є.

Висновок до 1-го питання: Отже, соціальна установка є стійким утворенням особистості, яке стабілізує спрямованість її діяльності, поведінки, уявлень про себе та світ. Соціальна установка, зумовлює стійку, послідовну, цілеспрямовану поведінку в ситуаціях, що змінюються, а також звільняє суб'єкта від необхідності приймати рішення і довільно контролювати поведінку в стандартних ситуаціях, може бути чинником, що зумовлює інертність дії та гальмує пристосування до нових ситуацій, котрі вимагають зміни програми поведінки. Соц. уст. складається з таких компонентів: когнітивний, афективний та поведінковий. Основні види соц. уст. – це стереотипи та упередження. До числа найбільш відомих упереджень відносяться: расизм, сексизм; ейджизм; гомофобія.

Питання 2. Установки і реальна поведінка людини.

До 1934 року активно досліджувались соціальні установки.

Вплив установок на поведінку людини вчені трактують по-різному. Вітчизняні психологи вбачають між ними прямий зв'язок, до інших висновків приводять дослідження їх зарубіжних колег.

Експеримент Р. Ла П’єра. У 1934 р. Р. Ла П’єр разом із китайським подружжям подорожував по США з науковими цілями. Вони відвідали більше 200-т готелів та ресторанів, де отримали дуже позитивний прийом. Проте, Ла П’єр вирішив виявити їхні істинні соц. установки до китайців. Через пів року Ла П’єр надіслав господарям відвіданих закладів листи із запитанням: “Чи приймете Ви представників китайської раси як гостей?”, у листі просив надати відповідь. З'ясувалося, що 91 % готелів відмовили прийняти пару китайців.

З чого він зробив висновок, що навіть негативні соц. устаноки не визначають поведінку людини.

Невідповідність між установкою (вербальною поведінкою) і реальною поведінкою дослідники пояснювали залежністю відповіді від ситуації, яка може належати до одного з трьох типів:

— знеособлена ситуація (наприклад, лист). Така ситуація зумовлює одноманітну поведінку — залишити лист без відповіді;

— частковий особистий контакт (безпосередня або телефонна розмова). У такому разі відповіді будуть дещо різноманітнішими — від згоди до пошуків аргументів для відмови;

— безпосередня взаємодія (особистісна ситуація). Відповіді будуть майже одноманітними: “приймемо та обслужимо”.

На аналізі таких ситуацій базуються твердження про відсутність прямого зв'язку між установкою та поведінкою. Для конкретизації ситуації необхідно задіювати допоміжні змінні: групові норми, очікування, вплив референтної групи, риси особистості. Тому багато вчених без ентузіазму поставилося до самого поняття “установка” та його наукової продуктивності.

Подальші дослідження виявили зв'язок між установками і тенденціями в поведінці людини. На поведінку впливає багато чинників: погода, самопочуття, взаємини з близькими людьми на конкретний момент та ін. Було з'ясовано, що формування та зміна соціальних установок може відбуватися у процесі реальної поведінки, а цілеспрямований вплив на поведінку людини зумовлює зміну її соціальних установок. Отже, попри певні суперечності в поглядах, установка зберігає в соціальній психології статус важливого поняття, адже вона задає певні механізми соціальної поведінки особистості.

Насправді до 70-х років всі притримувались думки, що установки не визначають поведінки, проте було очевидним, що час від часу установки визначають поведінку, а інколи зовсім з нею не пов’язані.

Так, М. Рокіч висловив думку про те, що у людини одночасно існують 2 атитюди:

1. Соц. уст на об’єкт.

2. Соц. уст на ситуацію.

ЕкспериментДаніеля Бетсона. Розрив між установками і діями був названий Даніелем Бетсоном і його колегами «моральним лицемірством», тобто претензією на володіння такими моральними якостями, яких насправді немає. Автори провели дослідження. Його учасникам, студентам університету, пропонувалося завдання, за виконання якого можна було одержати винагороду (лотерейні квитки на суму до $30 доларів), або завдання, що не обіцяло ніякої винагороди. Учасники повинні були вибрати одне завдання для себе, а друге — для невідомого іншого. 19 учасників з 20 сказали, що найбільш етичним вчинком було б «узяти собі неоплачувану роботу», а оплачуване завдання віддати іншому. Проте 80% учасників зробили навпаки. У проведеному надалі експерименті (у ньому увага дослідників була зосереджена на моральному лицемірстві) учасникам пропонувалося, при бажанні, вирішити питання розподілу завдань за допомогою монети, кинувши її так, щоб ніхто, окрім них, цього не бачив. Навіть серед тих, хто погодився кинути, певна кількість схитрували. Загальна кількість тих, хто вирішили проблему вибору на свою користь склала 90%. Подальші експерименти стосувалися монет, досліджувані за виконане завдання повинні були вкинути у скриньку монету, яку дав експериментатор на розвиток доброї справи (будівництво церкви, допомога дітям), скринька була схована так, що вкидання монети було невидимим для усіх.

Питання до аудиторії: Який результат? Скільки людей, які декларували етичність у своїх вчинках вкинули монету у скриньку?

80% учасників забрали монету собі!

У 60-і рр. XX в. на зміну початковій тезі – «Установки визначають поведінку» прийшла антитеза – «Установки не визначають нічого». Дізнавшись, що вчинки людей часто розходяться з їх словами, соціальні психологи активно зайнялися пошуком відповіді на питання, чому так відбувається.

Розглянемо умови, що посилюють вплив установок на поведінку.