Види соціальної установки.

- СТЕРЕОТИП – це вид соціальної установки. Процес формування стереотипів називається стереотипізацією. Знання про людей, накопичені як в особистому досвіді спілкування, так і з інших джерел, узагальнюються і закріплюються у свідомості людей у вигляді стійких уявлень – стереотипів.

Стереотип - це надмірне узагальнення якогось явища, що переходить у стійке переконання і впливає на систему відносин людини, способи поведінки, розумові процеси, судження і т. д.Вони досить широко використовуються людиною при оцінці людей, бо спрощують, полегшують процес пізнання. Термін «соціальний стереотип» введений в соціальну психологію У. Ліппманом для позначення упереджених думок і уявлень.

Упередження - це соціальна установка зі спотвореним змістом її когнітивного компоненту, внаслідок чого людина сприймає деякі соціальні об'єкти в неадекватному вигляді; це помилковий, але укорінений у свідомості погляд на що-небудь.

Коли говорять про упередження, то мова йде про негативне ставлення до членів певної соціальної групи або до цієї групи в цілому. З когнітивним компонентом упередження часто пов'язаний сильний, тобто емоційно насичений афективний компонент. В результаті упередження зумовлює не тільки викривлене сприйняття соціальних об'єктів, але й неадекватні дії по відношенню до них.

До числа найбільш відомих упереджень відносяться:

• упередження по відношенню до етнічних і расових груп (РАСИЗМ);

• упередження по відношенню до людей певної статі (СЕКСИЗМ);

• упередження по відношенню до людей певного віку (ейджизм);

• упередження по відношенню до людей нетрадиційної сексуальної

орієнтації (гомофобія).

Упередження по відношенню до етнічних і расових груп (РАСИЗМ).Расизм - сукупність антинаукових концепцій, основу яких складають положення про фізичну і психічну нерівноцінність людських рас і про вирішальний вплив расових відмінностей на історію і культуру людського суспільства.

Для всіх різновидів расизму характерні помилкові людиноненависницькі ідеї про споконвічному поділ людей на вищі і нижчі раси, з яких перші є єдиними творцями цивілізації, покликаними до панування, а другі, навпаки, не здатні до створення і навіть засвоєнню високої культури і приречені бути об'єктами експлуатації.

Треба зауважити, що жорсткі форми расового неприйняття, з плином часу слабшають, однак не зникають повністю. Тобто дискримінація як би пом'якшується, але може проявитися, коли питання стосується якихось інтимних сфер життя особистості.

Упередження по відношенню до людей певної статі (сексизм). Сексизм - це ідеологія, яка стверджує нерівне становище і різні права чоловіків і жінок. Якщо управляють чоловіки - це патріархат, а якщо жінки - матріархат. В даний час всі відомі суспільства в світі - патріархальні, отже, сексистські.

Сексизм - це вид дискримінації, відповідний фашизму і расизму, тільки при фашистському або расистській режимі люди розділені на різні категорії за расою, а при сексизмі - за статевою ознакою. Різниця також у тому, що, на відміну від расизму і фашизму, сексизм ніколи не викликав людей на масовий кривавий бій, збройний конфлікт і т. п. Сексизм існує на більш особистому рівні.

Подібно расизму, сексизм припускає перевагу в фізичних та інтелектуальних проявах, хоча не наводиться переконливих аргументів на користь того, що чоловіки краще, ніж жінки - або навпаки. Традиційні доводи - такі як вказівку на обмеженість жінок в плані навчання, посилання на горезвісну жіночу логіку або ж психологічну нестійкість продовжують жити в суспільній свідомості.

Упередження по відношенню до людей певного віку (ейджизм). Ейджизм можна визначити, як дискримінуючу поведінка по відношенню до певної групи людей або конкретній людині на підставі його належності тієї чи іншої вікової групи. Найчастіше ейджизм, як негативний стереотип, проявляється у ставленні людей похилого віку.

Прояви ейджизм вельми різноманітні. Багато в чому негативне ставлення до людей похилого віку виникає з переконання, що літні люди - даремний пласт суспільства. У розвинених країнах Європи, що дискримінує поведінка по відношенню до осіб похилого віку багато в чому викликано забобоном про те, що літні люди, які живуть на соціальну допомогу, є зайвими членами суспільства, інакше кажучи, марними.

Дискримінує поведінка може бути різноманітним. Справа в тому, що з літніми людьми складніше спілкуватися, ніж з людьми молодими по ряду фізіологічно обумовлених причин: літні люди повільніше молодих сприймають інформацію, вони повільніше рухаються, часто вони вже мають певні проблеми з пам'яттю і їм важко вчитися;

Упередження по відношенню до людей нетрадиційної сексуальної орієнтації (гомофобія). Гомофобія - збірне визначення для різних форм негативної реакції на прояви гомосексуальності, а також на пов'язані з нею суспільні явища.

Це поняття відносять, в його вузькому сенсі, до неконтрольованих негативним емоціям (страх, відраза, гнів і т. п.) по відношенню до людей гомосексуальної орієнтації та одностатевих сексуальних контактів.

Сам термін «гомофобія» не є позначенням психічного розладу.

Сучасні вчені визначають гомофобію більш широко, як «забобони, дискримінацію, утиски або акти насильства щодо лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерних осіб».

При дослідженні упереджень найбільш важливим є питання про причини їх виникнення. У роботі Т. Г. Стефаненко систематизовані причини виникнення упереджень, виділені представниками різних психологічних шкіл. Перша причина пов´язана з індивідуальними відмінностями, іншими словами, є люди, схильні до прояву упереджень щодо інших людей і груп. На думку Т. Адорно і його колег, витоки негативного відношення до чужих груп у людей певного психологічного типу криються в умовах їх ранньої соціалізації. У людини, вихованої в сім'ї, де панують жорстоко регламентовані відносини і вона відчуває крайню залежність від батьків, частина агресивності виплескуєтся на чужі групи.

Друге джерело упереджень - конкуренція між групами за обмежені ресурси, владу і статус, тобто реальний конфлікт інтересів.

Третім джерелом упередженні може виявитися усвідомлення індивідом своєї приналежності до групи, тобто соціальна ідентичність. Упередження по відношенню до інших груп виникає внаслідок процесів (соціальної категоризації, диференціації, порівняння та оцінки), спрямованих на досягнення позитивної відмінності своєї групи від іншої групи.

Четверте джерело упереджень − соціальне научіння. Припускають, що упередження дітей є віддзеркалення установок їх батьків, друзів та інших людей.

П'ятим джерелом упереджень є сприйняття загрози зі сторони чужої групи. До упередженням може призвести сприйняття загрози незалежно від того, чи реальна вона чи ні.

Відповідно до теорії Г. Олпорта, поведінковий компонент упередження включає в себе п'ять форм, або стадії. Сама слабка форма прояву упередження - вербальне вираження антипатії (неприязні висловлювання, образи). Ьільш інтенсивна форма прояву упередження веде до уникнення нелюбимої групи. На наступній сходинці упереджень людина вживає активні дії, прагнучи до дискримінації членом такої групи - виключення їх з деяких сфер діяльності, позбавлення можливості навчання, визначених місць проживання і т. д. Агресивні упередження наступного рівня проявляються в актах насильства − фізичних нападах на членів певної групи, оскверненні їх кладовищ та ін І нарешті, крайня форма упередженні - винищування «чужих» (погроми, гітлерівська програма геноциду).

Для послаблення упередженнь соціальні психологи використовують наступні механізми:

• усвідомлення і визнання упередженнь;

• контакт між групами, що володіють рівним статусом і переслідують загальні цілі (гіпотеза контакту);

• спеціальний метод кооперативного навчання (мозаїчний метод)

Вимірювання соціальних установок. Фахівці в області соціальних навук виділяють такі методи вивчення соціальних установок, як опитувальні методи, проективні методи, експерименти. Серед основних опитувальних методів класичними є наступні: шкала рівних інтервалів Л. Терстоуна, шкала сумарних оцінок Р. Лайкерта, шкалограмний аналіз Л. Гуттмана, семантичний диференціал Ч. Осгуда, шкала соціальної дистанції Е. Богардуса.

Ж. Годфруавиділив три основні етапи у формуванні соціальних установок у людини в процесі соціалізації.