Соціальна установка (атитюд) (англ. attitude — ставлення, установка) - це стан психологічної готовності людини до дії, що визначається її попереднім досвідом.

Поняття соціальної установки, її структура та функції.

Поняття, яке певною мірою пояснює вибір мотиву, є поняття соціальної установки. Воно широко використовується в життєвій практиці при складанні прогнозів поведінки особистості: «Н., очевидно, не піде на цей концерт, оскільки у нього упередження проти естрадної музики»; «Навряд чи мені сподобається К.: я взагалі не люблю математиків» і т. д. На цьому життєвому рівні поняття соціальної установки вживається в значенні, близькому до поняття «ставлення». Проте в психології термін «установка» має своє власне значення, свою власну традицію дослідження, і необхідно співвіднести поняття «соціальна установка» з цією традицією.

В 60-х рр.. набуло великої популярності дослідження соц.. установки.

Засновником вітчизняної теорії установки є Д.М.Узнадзе.

Згідно Д.М. Узнадзе, установка − неусвідомлювана готовність організму діяти певним чином в реалізації простих фізіологічних потреб. Знаючи соціальні установки людини, можна прогнозувати її дії.

Установка - готовність до певної активності, яка обумовлена двома факторами: потребами та відповідною об’єктивною ситуацією.

Традиційно установку розглядають як готовність до певної активності. Ця готовність визначається взаємодією конкретної потреби із ситуацією, її задоволенням.

Соціальна установка (атитюд) (англ. attitude — ставлення, установка) - це стан психологічної готовності людини до дії, що визначається її попереднім досвідом.

Ознаки соц. установки за Олпортом:

1) особливий стан НС і свідомості;

2) виражаючий готовність

3) організований

4) на основі попереднього досвіду

5) впливаючий на поведінку.

Структуру атитюда (за М. Смітом) утворюють когнітивний (пізнавальний), афективний (емоційний) та поведінковий компоненти.

Когнітивний компонент містить у собі судження оцінного характеру, думки про об'єкти. На основі цих думок об'єктам приписуються якості корисності-шкідливості, бажаності-небажаності, прийнятності-неприйнятності.

Афективний компонент містить у собі почуття щодо соціального об'єкта: задоволення – невдоволення; симпатія – антипатія; любов – ненависть тощо. Деякі автори вважають емоційний компонент серцевиною атитюду й зв'язують із ним мотивуючу функцію соціальної установки.

Конативний компонент містить у собі тенденції готовності до поведінки щодо соціальних об'єктів й означає готовність до дії, яка не обов’язково співпадає з реальною поведінкою.

В реальному житті дуже важко відокремити когнітивний та конативний компоненти від афективного.

Функції соц. устан.:

Адаптаційна

2. Когнітивна (знання)

Вираження

Его-захисна

Звичайна (первинна) установка, позбавлена соціальності, усвідомленості й відображує насамперед психофізіологічну готовність індивіда до певних дій.

Однак, установка й соціальна установка дуже часто тісно пов’язані компонентами однієї ситуації й однієї дії. Найпростіший випадок: спортсмен на старті забігу в змаганнях. Його соціальна установка – домогтися якогось результату, його звичайна установка – психофізіологічна готовність організму до зусиль. Неважко побачити, наскільки тісно взаємозалежні тут соціальна установка й проста установка.