Порушення соціалізації особистості

Вподовж соціалізації людина зустрічається з різними явищами та ситуаціями, які можуть вплинути на процес нормального входження та адаптації у суспільстві. Характер можливих змін у процесі соціалізації залежить від багатьох чинників, починаючи з біологічних і закінчуючи соціально-психологічними.

Перш за все слід звернути увагу на процес асоціалізації. Асоціалізація («-» соціалізація) – засвоєння особистістю антисоціальних норм, цінностей, негативних ролей і стереотипів поведінки, які призводять до деформації суспільних зв'язків, до дисгармонії людини й суспільства. Асоціалізація спостерігається за умов засвоєння антисоціального прикладу змалечку. Подібним за кінцевим результатом до асоціалізації є процес десоціалізації. Десоціалізація – негативний результат існування в соціумі, відчуження особистості від основної маси людей, входження в неформальні групи з асоціальною спрямованістю й супроводжується руйнуванням попередніх «+» норм і цінностей і засвоєння антицивільних форм поведінки. На відміну від асоціалізації десоціалізація виникає на певному етапі розвитку особистості. Тобто, до певного моменту соціалізація йшла відповідним чином, але через певні обставини відбулося відчуження від загальноприйнятих норм. Поряд із поняттями „асоціалізація” та „десоціалізація” широко використовується поняття „соціальна дезадаптація”.

Соціальна дезадаптація – порушення процесу активного пристосування індивіда до умов соціального оточення за наявності неправильного або недостатньо розвиненого уявлення людини про себе й свої соціальні зв'язки. Дезадаптація супроводжується зниженням самооцінки людини, розмиванням індивідуальності, зростанням незадоволеності своїм становищем у суспільстві, що змушує людину шукати таке оточення, яке б задовольнило та підтримало її.

Порушення процесу соціалізації часто супроводжується різними видами відхилень у поведінці: алкоголізм, наркоманія, агресивна поведінка, суїцид, постійне бродяжництво, проституція та сексуальні аномалії. Поведінку, яка відхиляється від загальновизнаних норм і моралі називають девіантноюповедінкою. З погляду соціальної психології однією з основних причин появи відхилень у поведінці вважається порушення соціальних стосунків особистості.

Узагальнюючи різновиди відхилень у поведінці можна виокремити – делінквентну та аддиктивну поведінку. Делінквентна поведінка визначається системою правопорушень, які можуть переслідуватись законом. Аддиктивна поведінка– поведінка, яка ускладнена будь-якою залежністю (хімічною, Інтернет, азартними іграми).

До тих осіб, які стали на шлях злочинності, суспільство в особі інституцій соціалізації, органів соціального контролю здійснює ресоціалізацію (у школі, у родині, трудовому колективі, виправно-трудовій колонії), тобто відновлення раніше порушених якостей особистості, необхідних їй для повноцінної життєдіяльності в суспільстві. Ресоціалізація – це процес соціального оновлення особистості, засвоєння нею повторно (у випадку десоціалізації) або вперше (через відставання, асоціалізацію) позитивних форм поведінки, з погляду суспільства. Реабілітація – відновлення, залучення до нормального процесу хворих, які пережили стрес під час аварій, катастроф, стихійних лих. Реабілітації потребують люди, яким потрібна не лише соціальна допомога, але й психотерапія, психокорекція.

Додаткова інформація

Соціалізація - просочування людини суспільством.

Соціалізація дозволяє суспільству отримати соціально адекватної людини, а людині дозволяє успішно функціонувати в даному суспільстві.

А тепер згадаємо, яке різне буває це суспільство. І не завжди хочеться, щоб наші діти просочилися його нормами і його культурою, див. → ...

Одним з результатів соціалізації є те, що людина починає розглядати прийняті в суспільстві погляди як щось само собою зрозуміле і не підлягає сумніву. Соціалізація робить дитину - людиною, соціальним індивідом, але і вона ж може замість особистості сформувати з нього бездумний гвинтик, масову особистість, жівующую і думаючу за шаблоном. Чи стане людина з соціального індивіда ще й особистістю - питання.

Від чого залежить розвиток людини, як особистості - див. →

Від чого залежить якість соціалізації

Виключно позитивний або спірне результат соціалізації залежить від того, де вище рівень - у суспільства, оточуючого нас, і конкретної людини (дитини) з його особливостями.

Якщо в суспільстві - культура свободи, творчості і позитиву, то така соціалізація допомагає дитині стати вільним, творчим і позитивним, хоча б дитина до цього і не був спочатку схильний. Якщо ж суспільство (або конкретна сім'я) інші, з установками наприклад «не думай», «будь як усі», «не висовуйся», «думай тільки про себе», «життя важке», то це підштовхує дитину до таких, малотворческім установкам .

З іншого боку, діти народжуються дуже різними. Якщо дитина народилася лідером, творчою особистістю, він у будь-якому суспільстві буде особистістю, просто в різній мірі і за різну ціну (іноді за це доводиться платити щастям або життям). Якщо ж дитина народилася веденим, конформістом, схильним до шаблону і полінуватися (в тому числі лінуватися думати), то важко від нього очікувати свободи творчості, якщо вже тільки сильно піднажати і змусити.

Втім, іноді саме конформна установка, готовність некритично, без опору сприймати вплив оточення, може виявитися гарним грунтом для ефективного особистісного розвитку. Див →

Соціалізація у розвитку емоційної сфери дитини

Соціалізація в розвитку емоційної сфери дитини діє, принаймні, у двох різних напрямках. З одного боку, дитина за допомогою оточуючих його дорослих і впливу культури в цілому освоює почуття, прийняті в даному суспільстві, зокрема, долучається до почуттів дружби, любові, вдячності, патріотизму та іншим високим почуттям. З іншого боку, для успішного налагодження соціальних контактів в найближчому дитячому оточенні дитина засвоює норми емоційного реагування, які нерідко виявляються нижче того рівня, яким він володів до входження в дитячий колектив. У цьому випадку соціалізація парадоксально обертається деградацією культурного розвитку дитини. Див →

Механізми соціалізації

За механізмом, соціалізація є процес засвоєння індивідом оточуючих його зразків поведінки, психологічних установок, соціальних норм і цінностей, знань, навичок. Механізм соціалізації вивчається в дослідженнях по соціальному научению. Соціалізація відбувається як стихійно (за рахунок інстинкту наслідування, а також за рахунок сприйняття схвалення / несхвалення оточуючих), так і цілеспрямовано (виховання, навчання, реклама, пропаганда). Деякі називають це «соціальним програмуванням».

Основні способи та механізми соціалізації в дитячому віці - гра, наслідування, прагнення бути "як всі".