ІНФОРМАЦІЙНІ ВИДАННЯ

Сучасну типологію інформаційних видань склада­ють видання бібліографічні, оглядові, реферативні. Останнім часом, із зростанням інформаційних потоків у державі, попит на них помітно збільшується.

В основі таких видань — конкретні дані про опублікова­ні (або неопубліковані) роботи з різних галузей суспільної діяльності. Об'єктами для збирання та опису інформації, таким чином, стають статті, збірники наукових праць, монографії, тези наукових конференцій, фахові періодичні видання, а також автореферати дисертацій, дисертації, депоновані праці на правах рукописів, звіти про науково-дослідні і науково-конструкторські роботи.

Зміст роботи редактора залежатиме від виду конкретного видання.

Розглянемо це на прикладі підготовки бібліографічних видань.

Незважаючи на широкий різновид таких видань (бібліографічний каталог, бібліографічний огляд, бібліографічний список, бібліографічний покажчик), основною частиною їх тексту є набір відомостей, які дають змогу отримати загальну характеристику про той чи інший твір.

Оформляються такі дані у відповідності з існуючими стандартними вимогами. Складовими бібліографічного опису є автор, назва твору, дані про упорядника, редактора, автора передмов, приміток, назва видавництва, місце і рік видання, обсяг, наявність покажчиків, ілюстрацій тощо.

Готуючи до друку інформаційні видання, редактор на-початку з'ясовує кілька важливих аспектів:

• тематику;

• хронологічні межі;

• структуру та систему рубрикації;

• принцип опису та його мовне редагування.

Тематичний аспектбібліографічних видань надзвичайно широкий. Це й універсальні покажчики літератури за основними тематичними рубриками, що видається в державі та за кордоном, і літератури конкретної тематики, і покажчики наукових та творчих набутків окремих персоналій.

Хронологічні межітакож важливо визначити одразу: новинки за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць), протягом усього життя автора.

Непростим є розв'язання питання про структуру покажчика.Адже йдеться про раціональне, зручне передусім для користувача, розміщення зібраного колосального обсягу інформації. Отож, не обійтися без чітко продуманої системи рубрикації, структурної, логічної послідовності рубрики. В основу рубрикації можуть бути покладені різні принципи: алфавітний, тематичний, предметний, хронологічний, мішаний.

Для прикладу наведемо оптимальну структуру біо-бібліографічного покажчика.

• передмова;

• автобіографія;

• основні дати життя та діяльності;

• бібліографія праць;

• матеріали про автора;

• список видань, де публікувалися праці автора та література про нього;

• іменний покажчик.

Це — рубрикація так званого першого рівня. В середині деяких розділів може бути свій поділ на підрубрики. Скажімо, розділ "Бібліографія праць", зважаючи на обсяг діяльності персоналії та широту її наукових інтересів, може поділятися на такі підрозділи: окремі книжкові видання; передмови до книг; упорядкування й примітки до книг; переклади; наукове редагування; рецензування книжкових видань, наукові та науково-методичні статті.

А розділ "Матеріали про автора" може містити такі підрубрики: "У книжкових виданнях", "У мережі Інтернет", "У періодичних виданнях" тощо.

Для зручності користування такою системою рубрикації доцільно всі позиції пронумерувати наскрізно, розмістити їх за роками, а в межах кожного року подавати за алфавітним принципом.

І, нарешті, про принцип бібліографічного опису та його мовне редагування. Важлива вимога до підготовки такого виду видань: складові бібліографічного опису подавати тією мовою і так, як вони зазначені на титулі чи у каталожній картці видання. На початку, як правило, подається опис видань, що побачили світ державною мовою. Далі, за алфавітним порядком описують видання іноземними мовами.

Тема № 19