Класифікація електронних платіжних систем

Тема 6. Платіжні та фінансові системи Internet

Електронні гроші

Класифікація електронних платіжних систем

Кредитні та дебетові електронні платіжні системи

Web-гроші як засіб електронних платежів

Електронні платіжні системи — один а основних елементів «стами електронної комерції. Платіжні інструменти в системах електронної комерції можна умовно поділити на такі види: готівка, банківські перекази, перекази шляхом дластикових карток з магнітною смугою, смарт-картки, системи "Internet — іанк", "Клієнт — банк", електронні гроші. Виділяють такі засоби платежів: офлайнові (взаємодія контрагентів фінансової іранзакції відбувається поетапно з певними часовими лагами) та онланнові. У системах електронної комерції з урахуванням моменту оплати при здійсненні комерційних угод вирізняють системи з передоплатою в момент здійснення угоди з оплатою в момент отримання товару.

Універсальними автоматизованими системами е-комерції є системи для реалізації платежів у середовищі Internet. Ці електронні платіжні системи можна умовно поділити на системи, що функціонують на основі пластикових карток (кредитних, —бетових), смарт-карток та системи, в яких функціонують ектронні гроші, які є еквівалентом готівки.

Електронні гроші

Раніше для оплати товарів/послуг через Internet застосовували лише пластикові картки. Потім з'явилася можливість оплати електронними грошима.

На першому етапі розвитку електронних грошей (1960— 1980 pp.) були впроваджені в обіг кредитні і дебетові картки. Другий етап (1990—2000 pp.) знаменував впровадження в обіг смарт-карток.

Впродовж цих етапів магнітні та смарт-картки не замінили готівки, а лише надали можливість їх держателям ефетивніше розпоряджатися своїми рахунками в банках. Можна вважати, що смарт-картки є вдосконаленням магнітних карток.

Сучасні електронні платіжні системи безготівкових розрахунків мають багато переваг (зниження витрат обігу, безпека, зручність використання, додаткові пільги тощо), проте готівка остаточно не зникає з обігу і, більш того, останніми роками не спостерігається також тенденції до скорочення її частки у світовому обігу.

Причини цього полягають у тому, що готівкові розрахунки, порівняно з електронними мають такі позитивні, з погляду платника, властивості: 1) можливість прямого розпоряджен­ня своїми коштами; 2) оперативність; 3) анонімність. Тому основна мета впровадження в обіг електронних грошей поля­гає в поєднанні переваг електронного документообігу та готівкової грошової маси.

Третій етап розвитку електронних грошей (2000—2010 pp.) характеризується появою електронних грошей, які дають змогу здійснювати платежі у режимі реального часу в телекомуні­каційних мережах.

Банк міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements) дає таке визначення електронним грошам.

Електронні гроші— фінансові товари з вартістю, що передплачена або зберігається та дає змогу здійснювати транзакції з використанням смарт-картки або спеціального програмного забезпечення та телекомунікаційної мережі.

Розрізняють два види електронних грошей: 1) ті, що обертаються в межах систем електронних грошей, які функціонують на основі банківських карток; 2) ті, що обертаються в межах систем електронних грошей, які функціонують на базі комп'ютерних мереж.

Є різні підходи до визначення електронних грошей.

Електронні гроші — це електронне зберігання грошової вартості за допомогою технічного пристрою для здійснення платежів не тільки на адресу емітента, але й інших учасників. Це визначення акцентує увагу на тому, що електронні гроші мають прийматися як засоби платежу третіми сторонами. При цьому платежі можуть здійснюватися без звернення до банківських рахунків.

Електронні гроші — це електронне зберігання грошової вартості за допомогою технічного пристрою, яке може застосовуватися для здійснення платежів на користь не тільки емітента, але й інших інституцій, і не вимагає обов'язкового використання платіжних документів для проведення транзакцій, а діє як передплачений інструмент на пред'явника.

У 2000 p. Рада Європейського парламенту юридично затвердила таке визначення електронних грошей: електронні гроші є зобов'язаннями емітента, які: 1) зберігаються в електронному пристрої; 2) емітуються за фактом отримання коштів у розмірі не меншому, ніж внесеної як передоплата грошової вар­тості; 3) приймаються як засоби платежу іншими установами (крім емітента). Головна особливість цього визначення поля­гає у тому, що електронні гроші повинні емітуватися в розмірі, еквівалентному внесеної як передоплата грошової вартості.

Застосування електронних грошей є підтвердженням того, що інформація виражає внутрішній зміст економічних явищ (вартості, грошей). Для захисту електронної банкноти від підробки На ній ставлять цифровий підпис. Електронні гроші як базис електронної'платіжної системи в е-комерції можна класифікувати за типами організацій їх функціонування (щодо рівня безпеки), а також за способом розрахунку.

Системи електронних грошей здійснюють зберігання й передачу грошового номіналу за допомогою деномінованого цифрового знака (маркера) із рахунку відправника на рахунок одержувача, а також надають змогу нараховувати відсотки за вклади або проводити інші грошові операції без участі паперо­вих носіїв. Маркер, який називають цифровою банкнотою, за своєю сутністю — це інформація, що містить серійний номер і деномінацію коштів, які мають цифровий підпис організації-емітента для підтвердження автентичності мікропроцесорного носія цих даних.

Виділяють такі характеристики електронних грошей: 1) вони є грошовою вартістю; 2) зберігання вартості ґрунтується на електронному пристрої; 3) випуск вартості здійснюється на основі попереднього внесення грошових коштів; 4) прийом вартості адійапостьея третіми сторонами.

Враховуючц підхід до цих питань Європейського парламенту й Ради Європейсьхого Союзу (Директива 2000/46/ЄС від 18 вересня 2QQ0 р.), Надіонадьний банк України вбачає одним з основних своїх завдань — участь у створенні нормативно-правової бази, яка сприятиме виявленню потенційних переваг електронних грошей, допоможе уникнути перешкод при впровадженні технологічних нововведень і забезпечить потреби електронної комерції в Україні. Виділимо такі основні ознаки систем електронних грошей залежно від:

технічного пристрою зберігання вартості: системи на базі мікропроцесорних карток; системи на базі ПЗ; системи, що використовують віддалений доступ до сервера;

способу зберігання та переказу вартості: балансові системи (не є системами електронних грошей у класичному розумінні, вони є новими щодо застосування ІКТ системами управління депозитами), символьні системи;

купівельної спроможності вартості: закриті, напіввідкриті й відкриті;

цільового використання вартості (на прикладі картки як засобу зберігання вартості): системи на основі одноцільової картки, системи на основі картки обмеженого використання, системи на основі багатоцільової картки, системи на основі універсальної картки.

Одноцільові картки характеризуються тим, що емітент таких карток і єдиний провайдер послуг є однією і тією самою особою. Такі картки функціонують у межах закритих систем і інформація, зафіксована на них, свідчить лише про одиниці споживання цієї послуги. Одноцільові картки є одноразовими. Прикладами таких карток є: телефонні, картки проїзду в громадському транспорті, картки паркування тощо.

Картки обмеженого використання характеризуються можливістю застосування в невеликій кількості ідентифікованих торговельних точок у межах певної географічної зони, таких як корпорація, університетський кампус тощо. Вони функціо­нують у межах напіввідкритих систем. Як правило, картки обмеженого використання є одноразовими. Прикладами таких карток є: корпоративні, кампусні, картки, що використовуються на військових базах.

Багатоцільові картки виступають як засіб платежу за товари і послуги в різних торговельних точках будь-якої територіальної зони. Такі картки функціонують у межах відкритих систем. Прикладом таких карток можуть бути національні системи електронних гаманців.

Універсальні картки використовуються не тільки як універсальний засіб платежу за різні товари/послуги у різних торговельних і сервісних точках, не маючи територіальних обмежень.

Залежно від можливості обігу вартості грошей розрізняють закриті та відкриті системи циркуляції. Закриті системи циркуляції не передбачають можливості повторного переказу однієї і тієї самої електронної вартості грошей між суб'єктами господарювання. Прикладом таких систем є eCash (DigiCash). У відкритих системах циркуляції переказ однієї і тієї самої грошової вартості не має обмежень.

Залежно від діяльності емітента вартості виділяють системи НБУ; банківські системи; системи, якими управляють інститути електронних грошей (ELMI systems); системи, якими управляють некредитні інститути (IT systems).

У банківських системах емітентом електронної вартості виступає банк або інший депозитний інститут, для якого ця діяльність є похідною стосовно депозито-позичкової діяльності. У системах, керованих інститутами електронних грошей, емітентом виступає спеціалізований кредитний інститут, діяльність якого базується на емісії електронних грошей і наданням пов'язаних з нею додаткових послуг. У системах, керованих некредитними інститутами, як правило, емітентом є телекомунікаційна або транспортна компанія. Емісійна діяль­ність для такого інституту є похідною щодо профільної виробничої діяльності з випуску продукції або надання послуг.

Переваги систем з використанням електронних грошей: системи зручні для здійснення мікродлатежів, забезпечується не­обхідна анонімність платежів.

Недоліки таких систем: необхідність попередньої купівлі коштів, відсутність можливості надання кредиту.

Класифікація електронних платіжних систем

Платіжна система становить систему, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка свою діяльність на території певних країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Електронна платіжне система (ЕПС) — сукупність нормативно-договірних документів, коштів, програмно-технічних засобів, у тому числі автоматизованої інформаційної системи з відповідними технологіями, призначеної для взаємних розрахунків у мережі Internet між будь-якими організаціями або окремими користувачами.

ЕПС складається з мережі банків, між якими укладені уго­ди на здійснення фінансової діяльності, для успішного ведення якої задіяні спеціалізовані нефінансові організації з метою надання технічної підтримки (підприємства технічного обслуговуваная, процесингові та комунікаційні центри тощо). ЕПС має забезпечувати виконання таких вимог: конфіденційність, цілісність інформації та підтримка різних платіжних інструментів з можливістю аудиту та арбітражу з боку третіх сторін, авторизація, аутентифікація (процес доведення справжності фактів або осіб), безпека тощо.

Електронні платежі передбачають наявність платника та одержувача платежу. Завданням платежів є переміщення коштів від платника до одержувача. В ЕПС такий переказ супроводжується відповідним протоколом. Цей процес вимагає наявності певного фінансового інституту, котрий зіставляє дані, якими сторони обмінюються в платіжному протоколі, з реальним переміщенням грошових коштів. Таким фінансовим інститутом може бути банк, що працює з реальними грошовими коштвми, або певна організація, що випускає та контролює інші форми платежів.

Зазвичай банки виконують у платіжних протоколах дві ролі: 1) емітента (фінансова установа або її агент, що здійснює для держателя картки емісію карток для фінансових транз-акцій, взаємодіючи з платником) і 2) еквайєра (фінансова уста­нова або її агент, що отримує дані про транзакцію від акцептанта картки і вводить їх у систему обміну інформацією, взаємодіючи з одержувачем платежу).

Нині значного поширення набула технологія пластикових карток як засобу взаеморозрахунків у роздрібній торгівлі, у тому числі електронній. Пластикові картки поділяються на де­бетові, кредитні, дебетово-кредитні, корпоративні, сімейні, тощо.

В ЕПС на базі пластикових карток входять банки-емітенти карток, банки-еквайери, розрахункові банки (фінансові установи або їх агенти, в якій обслуговуються рахунки сторін взаєморозрахунків), процесингові центри, торговельні підприємства, установи з надання послуг — магазини, ресторани, пошта тощо. У проведенні платежів через Internet за допомогою кредитних карток беруть участь:

1. Покупець:— це клієнт, який має комп'ютер з Web-браузером і доступом до Internet.

2. Банк-емітент, в якому знаходиться розрахунковий рахунок покупця. Банк-емітент випускає картки та є гарантом виконання фінансових зобов'язань клієнта.

3. Продавці, які знаходяться на сервері електронної комерції, на якому розміщені електронні каталоги товарів/послуг і приймаються замовлення клієнтів на покупку.

4. Банки-еквайери, які обслуговують продавців. Кожен продавець має свій розрахунковий рахунок у банку.

5. Електронна платіжна Internet-система, за допомогою якої здійснюються розрахунки між учасниками ринку.

6. Традиційна платіжна система — комплекс фінансових і технологічних ресурсів для обслуговування карток певного типу.

7. Процесинговий центр платіжної системи — організація, яка забезпечує інформаційну і технологічну взаємодію між учасниками традиційної платіжної системи.

8. Розрахунковий банк платіжної системи Internet — це кредитна організація, яка здійснює взаєморозрахунки між учасниками платіжної системи аа дорученням процесянгового центру.

Передача фінансових транвакцій в ЕПС на базі пластикових карток при здійсненні електронної комерції забезпечується через: платіжні Internet-системи, білінгову компанію або е-магазини (прийом платежів здійснюється безпосередньо продавцем електронного магазину).

В останньому варіанті спостерігаємо пряме підключення електронного магазину до банку-еквайєра, який має підтримувати спеціалізоване програмне забезпечення для прийому платежів через Internet. Електронний магазин у цьому випадку має забезпечити потужний захист фінансових операцій, у тому числі свого сервера від несанкціонованого доступу до даних про пластикові картки клієнтів тощо.

У випадку використання платіжної Internet-системи саме вона бере на себе функцію транспортування транзакції до процесингового центру і забезпечує захист фінансової інформації від шахраїв, контролюючи електронний магазин та співпрацюючи з клієнтом, який вже не надає персональних даних своєї пластикової картки е-магазину. У разі звертання до послуг білінгової компаніїця органіавдіяздійсш©е постійний моніторинг та ефективне управління фінансовими рижикамив квдада-ням деталізованої статистики щодо транзакцій.

Пластикові кредитні картки « одним із найбільш зручних способів проведення електронних платежів. Більшість компаній, залучених в е-комерцію і розробку ЕПС, перебувають у складному становищі: на що зробити акценти на платежі з SET чи на платежі електронною готівкою. Якщо певний чає більшість була повністю переконана в перевагах останніх, то нині такої упевненості вже немає. За даними досліджень, кредитні картки нині мають перевагу перед електронною готівкою.

Успіх застосування пластикових карток для розрахунків у Internet пов'язаний з тим, що такий вид оплати дуже схожий на традиційний. Для торговельної точки спрощується інкасація готівки і зменшуються витрати на неї. Крім того, за рахунок розширення можливостей клієнтів збільшується товаро­обіг, що приваблює кожного підприємця. Банк завдяки тому, що гроші знаходяться на рахунках, може гнучкіше планувати використання залишків на рахунках, а також отримувати комісійні за обслуговування клієнтів. Платіжні системи з ви­користанням кредитних карток можуть мати різну структуру, різні способи передачі інформації про кредитну картку, різне програмне забезпечення.

Кожний клієнт має відомий тільки йому PIN-код, що автоматично ідентифікується платіжною системою. Якщо в Західній Європі в основному поширені кредитні картки з різноманітни­ми схемами застави, допустимого кредиту та комісійних, то в Україні переважно використовуються дебетові картки.

Виділимо основні типи ЕПС залежно від варіантів обслуговування ними покупців та продавців: 1) платіжні шлюзи — системи, що забезпечують авторизацію кількох типів банківських пластикових карток (БПК), які можуть бути емітовані різними банками; 2) закриті системи — такі, що забезпечують авторизацію кількох типів БПК, емітованих одним банком, првчому покупець і продавець мають укласти договір на обслуговування в цьому банку; 3) посередники — системи, що здійснюють авторизацію кількох типів кредитних карток, а також беруть на себе функції приймання платежів.

Є кілька критеріїв ксласифікації ЕПС( прямі-непрямі, напередоплатою/ поточні/ відкладені платежі, аналоги готівки та чеків тощо). Нині фахівці вирізняють такі системи за механізмами здійснення ЕПС:

1. Модель систем сум, що зберігаються (аналог електронних грошей, кредитних карток і готівки), дає змогу користувачам завантажувати гроші з їх банківських рахунків на інструменти, що належать користувачам, — смарт-картки або РС-файли.Смарт-картки дають додаткові переваги: портативність, можливість здійснювати купівлі і поповнювати рахунок мережею, аутеятифікація за допомогою унікального ЕЦП. Приклади: Common Electronic Purse Specification (CEPS), European Electronic Purse (EEP), Mondex, Proton, Visa Cash, WortdPayi PC-файли зберггаготь кошти безпосередньо на персональному комп'ютерному пристрої (ПК, телевізійній приставці, PDA) в зашифрованому файлі, захищеному відомим користувачу паролем і не вимагають спеціального ПЗ. Приклади: Globe ID Payment System, Millicent, NetBill.

2. Модель систем електронних чеків (рис. 3.3): традиційні чеки не користуються попитом, проте електронні чеки застосовуються часто у моделі В2В, оскільки є практично повними аналогами реальних чеків.

3. Модель систем електронних фінансових транзакцій поділяють (BidPay, BillPoint, Q-Pass, i-Escrow, CyberCash, EDI Messages, Opening Buying on the Internet, Internet Open Trading Protocol, Java ЄС Framework): 1) за змістом транзакцій (кредитні, дебетові), 2) сферою дії, 3) типами спонсорів (банки, провайдери) або посередників (банки, фінансові інститути або ВО е-комерції).

Дистанційне управління фінансами (Bank Internet Payment System (BIPS), Homebanking Computer Interface (HBCI), Open Financial Exchange (OFX)) є процедурою, що включає: завантаження списку банківських рахунків, списку кредитних карток, перекази грошових коштів, клієнтські платежі, бізнес-платежі тощо.

Системи електронних грошових переказів UN/EDIFACT EDI Payment messages і SWIFT EDI Bank-to-Bank messages механізми обміну даними між двома ІС, що обробляють фінансові транзакції та інформацію про них.

Електронний гаманець — банківський рахунок, за допомогою якого застосовується картка з інтегрованою мікросхемою, який дав змогу держателю картки зберігати в гаманці електронні гроші.

Він е програмним застосуванням або службою, що допомагає покупцям проводити транаакції в режимі ои-лайн, вберігаючи інформацію про виставлені рахунки, доставку та платежі.

Залежно вдд характеру інформації, що передається у момент платежу, ЕПС можна поділити на два основні класи. Одні базуються на системі рахунків, що містять записи про залишки грошей клієнтів, причому рахунки можуть бути як банківськи­ми, так і віртуальними. Інші використовують електронні гроші, тобто файли, що виконують функції грошових знаків. Отже, ЕПС поділяються на системи, що базуються на механізмі управління рахунком, та на основі електронних сертифікатів. Електронні чеки відносять до обох типів систем.

Запровадження ЕПС з використанням різних електронних платіжних інструментів е ефективним для національної економіки, оскільки швидкість обертання грошової маси збільшується, її облік та контроль стає більш досконалим, операційні витрати на підтримку обігу грошей суттєво зменшуються, отже це приводить до більш оперативного управління коштами.

ЕПС можна класифікувати також за способом розрахунків: кредитні, дебетові, схеми з використанням електронних грошей. Кожна з наведених вище схем здійснення платежів у системі е-комерції має свої переваги і недоліки.