Правила поведінки при зсувах та селях.

– почувши попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце;

– витягувати людей, які потрапили в потік, використовуючи дошки, палки, канати, мотузки та інші засоби;

– виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;

– після зсуву переконатись, чи відсутній витік газу і загроза пожежі.

Карст (від назви вапнякового плато в Югославії) – явища, які виникають в гірських породах через їх розчинення водою з утворенням провалів, печер, тунелів, підземних рік та озер. На 60% території України розвиваються карстові процеси. Характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області на площі 594 км², Рівненської – 214 км², Хмельницької – 4235 км².

Найбільш інтенсивно активізація карстового процесу відбувається під впливом технічної діяльності (будівництво та експлуатація зрошувальних систем, каналів, розробка родовищ корисних копалин), що підтверджується щільністю поверхневих карстів.

Особливого розвитку карст набув у районах видобутку солей (Солотвинське, Калуське, Стебницьке, Ново-Карфагенське родовища), що розташовані у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Донецькій областях та сірки (Немирівське, Язівське, Роздільське, Гуменецьке та Тлумачівське родовища) (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області).

Проти карстові заходи:заборона будівництва техногенно небезпечних об’єктів в карстонебезпечних районах; стабілізація порожнин гірничих виробок; цементація порожнин сольових виробок.

Обвал – відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір та їх вільне падіння під дією сил тяжіння. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин.

Осип – це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів. Райони Карпатських та Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з яких мали катастрофічний характер та призвели до людських втрат, як, наприклад, Демерджинський обвал 1896 р.

Абразія – це процес руйнування хвилями берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському та Азовському узбережжях. У береговій зоні Криму щороку зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом -24 га, у північній частині Азовського моря – 19 га. До 60 % берегів Азовського та до 30 % - Чорного морів є в зоні абразійних процесів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3-4,2 м на рік.