Вибухо- та пожежонебезпечні об’єкти

Пожежонебезпечний об’єкт (ПНО) – об’єкт, на якому виробляються, зберігаються чи транспортуються продукти, що виявляють при певних умовах (аваріях, ініціюванні тощо) здатність до горіння.

Пожежа – неконтрольований процес горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Вторинними наслідками пожеж можуть бути вибухи і витоки отруйних або забруднювальних речовин у навколишнє середовище. Крім того, великих збитків приміщенням і предметам, яких не торкнувся вогонь, може завдати вода або піна, яка застосовується для гасіння пожежі.

За масштабами та інтенсивністю пожежі підрозділяються на окремі, суцільні, масові і вогняні шторми.

Окрема пожежа – пожежа, що виникла в окремому будинку чи споруді. Пересування людей і техніки забудованою територією між окремими пожежами можливе без засобів захисту від теплового впливу.

Суцільна пожежа – одночасне інтенсивне горіння переважної кількості будинків і споруд на певній ділянці забудови. Пересування людей і техніки через ділянку суцільної пожежі неможливе без засобів захисту від теплового випромінювання.

Масова пожежа – сукупність окремих і суцільних пожеж.

Вогняний шторм – особлива форма суцільної пожежі, яка швидко поширюється і характеризується наявністю вихідного потоку продуктів згоряння і нагрітого повітря, припливом свіжого повітря з усіх боків зі швидкістю не меншою, ніж 50 км/год у напрямку до межі вогняного шторму.

Інтенсивність пожежі багато в чому залежить від вогнестійкості об'єктів та їх складових частин, а також від пожежної безпеки технологічних процесів виробництва в місці її виникнення.

До пожежонебезпечних належать об'єкти нафтової, газової, хімічної, металургійної, лісової, деревообробної, текстильної, хлібопекарської промисловості та ін.

Вибухонебезпечний об'єкт (ВНО) – об'єкт, на якому зберігаються, використовуються, виробляються, транспортуються речовини, що набувають за певних умов здатність до вибуху.

Вибух – це звільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Він призводить до утворення сильнонагрітого газу (плазми) з високим тиском, що при моментальному розширенні здійснює ударний механічний вплив на навколишні тіла. Основними вражаючими факторами вибуху є:

- повітряна ударна хвиля, що виникає при ядерних вибухах, вибухах речовин, які ініціюють і детонують, при вибухових перетвореннях хмар паливно-повітряних сумішей, вибухах резервуарів з перегрітою рідиною і резервуарів під тиском;

- осколкові поля, що створюються уламками різного роду предметів технологічного устаткування, будівельних деталей тощо.

До ВНО належать підприємства оборонної, нафтовидобувної, нафтопереробної, нафтохімічної, хімічної, газової, хлібопродуктової, текстильної і фармацевтичної промисловості, склади легкозаймистих і горючих рідин, зріджених газів.

2.2 Осередок ураження при застосуванні зброї масового ураження (ЗМУ)

До ЗМУ відносяться ядерна, хімічна та бактеріологічна зброя. Залежно від виду використання зброї виникає відповідний осередок ураження. Первинні дії факторів ЗМУ, що уражають, можуть привести до виникнення вибухів, пожеж, затоплень місцевості та розповсюдження по ній СДОР. При цьому утворюються вторинні осередки ураження.

2.2.1 Осередок ядерного ураження

Осередком ядерного ураження називається територія, в межах якої внаслідок дії ядерної зброї утворилися масові ураження людей, тварин, рослин або руйнування будівель та споруд.

Ядерною зброєю називають боєприпаси, дія яких заснована на використовуванні внутріядерної енергії, що виділяється при вибухових ядерних реакціях: розподілі, синтезі або того і іншого одночасно. Залежно від способу отримання ядерної енергії боєприпаси підрозділяють на ядерніі термоядерні(водневі). Боєприпаси, в яких переважна кількість енергії вибуху йде на утворення нейтронного потоку, називаються нейтронними.

У залежності від місця проведення ядерного вибуху розрізняють наступні види ядерних вибухів: висотні, повітряні, наземні, надводні, підземні та підводні.

Чинниками, що уражають, ядерної зброї є: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження місцевості та електромагнітний імпульс.

Ударна хвиля– це область різкого стискування середовища, яке у вигляді сферичного шару розповсюджується в усі сторони від місця вибуху з швидкістю, яка перевищує швидкість звуку.

Джерело її виникнення - енергія, що виділяється при ядерній вибуховій реакції, внаслідок якої тиск може досягати мільярди атмосфер.

Тривалість дії - долі секунди.

Ударна хвиля руйнує будівлі, споруди, наносить незахищеним людям і тваринам значні травми, контузії або навіть може привести до їх загибелі.

Ступінь руйнувань та травм залежить від величини надлишкового тиску у фронті ударної хвилі (∆Рф). Розглядають чотири ступені руйнувань.

- слабкі - ∆ Р_ф= 10-20 кПа

- середні - ∆ Рф = 20-30 кПа

- сильні - ∆ Рф = 30-50 кПа

- повні - ∆Рф більше 50 кПа.

Повні руйнування. У будівлях і спорудах зруйновані всі основні несучі конструкції і обрушені перекриття. Устаткування, засоби механізації і техніка відновленню не підлягають.

Сильні руйнування. У будівлях і спорудах значні деформації несучих конструкцій, зруйнована велика частина перекриттів і стін. Відновлення будівель і споруд можливе, але недоцільне, оскільки практично зводиться до нового будівництва з використанням деяких конструкцій, що збереглися. Устаткування і механізми переважно зруйновані і значно деформовані.

Середні руйнування. У будівлях і спорудах зруйновані головним чином не несучі, другорядні конструкції (легкі стіни, перегородки, дахи, вікна, двері). Можливі тріщини в зовнішніх стінах і вивали в окремих місцях. Перекриття і підвали не зруйновані, частина приміщень придатна до експлуатації. Деформовані окремі вузли устаткування і техніки. Техніка вийшла з ладу, і вимагає капітального ремонту.

Слабкі руйнування. У будівлях і спорудах зруйновані частина внутрішніх перегородок, заповнення дверних і віконних отворів. Устаткування має незначні деформації другорядних елементів. Для відновлення об'єкту (елементу), що одержав слабкі руйнування, як правило, потрібен дрібний ремонт.

Поразка людей, що знаходяться у момент вибуху в будівлях і сховищах, залежить від ступеня їх руйнування.

Так, наприклад, при повних руйнуваннях будівель люди, що знаходяться в них, загинуть.

При сильних і середніх руйнуваннях може вижити приблизно половина людей, з яких значна частина буде уражена в різному ступені, багато хто може виявитися під уламками конструкцій, а також в приміщеннях із заваленими або зруйнованими шляхами евакуації.

При слабких руйнуваннях будівель загибель людей маловірогідна. Проте частина з них може одержати різні травми і поранення.

Світлове випромінювання– це сукупність видимого світла та близьких до нього за спектром ультрафіолетових та інфрачервоних променів високої енергії.

Джерело випромінювання - область вибуху, що світиться (речовини ядерного боєприпасу, повітря та ґрунту). Температура цієї області може досягати 8000 - 10000 °С.

Вражаюча дія характеризується величиною світлового імпульсу (Ісв). Тривалість світлового випромінювання залежно від потужності вибуху може бути до десятків секунд.

Викликає пожежі, оплавлення матеріалів, при безпосередній дії на людину воно викликає опіки відкритих частин тіла, тимчасове осліплення, опіки сітківки очей та утрату зору.

Розрізняють три зони пожеж:

Зона окремих пожеж охоплює зону слабких і частину зони середніх руйнувань. Ісв = 100 - 200 кДж/м2.

Зона суцільних пожеж охоплює зону середніх і більшу частину сильних руйнувань. Ісв = 400 - 600 кДж/м2.

Зона горіння та тління у завалах охоплює всю зону повних і частину сильних руйнувань. Ісв = 2000 - 40000 кДж/м2.

Проникаюча радіація– це гама – випромінювання та потік нейтронів, що випромінюються в навколишнє середовище з зони ядерного вибуху. Тривалість дії - 5 - 10 секунд з моменту вибуху.

При дії проникаючої радіації у людей та тварин може виникати променева хвороба. Ступінь ураження залежить від експозиційної дози випромінювання, часу, за який ця доза отримана, площі опромінення тіла, загального стану організму.

На виробництві виводить і строю оптику, фотоматеріали, радіотехнічну апаратуру. Вражаюча дія характеризується дозою опромінення.

Електромагнітний імпульс– це магнітні поля, які виникають при взаємодії альфа – випромінювання з атомами і молекулами навколишнього середовища та передають останнім імпульси енергії. Великі потенціали, що утворюються при цьому на лініях зв'язку, електромережах, трубопроводах та інших металевих конструкціях, можуть бути небезпечними і для персоналу.

На людей безпосередньо не діє. Впливає на лінії зв'язку, електромережі, трубопроводи та інші металеві конструкції, наводячи в них напругу до десятків кіловольт. Виводить із строю електрону і електричну апаратуру. Тривалість дії - декілька секунд (5-10).

Радіоактивне зараження– це забруднення території продуктами ядерного вибуху. Виникає в наслідок випадання радіоактивних речовин (РР) з хмарами ядерного вибуху.

Джерела радіоактивного забруднення: непрореагована частина ядерного заряду, продукти ядерної реакції (вибуху), наведена радіація землі. Особливості цього вражаючого фактора: велика площа ураження, тривалість збереження вражаючої дії, труднощі визначення радіоактивних речовин.

Загальне зовнішнє опромінення при цьому може викликати у людей променеву хворобу, виразку шкіри на руках, шиї і голові. Внутрішнє опромінення при потраплянні радіоактивних речовин до організму з повітрям, їжею і водою може призводити або до руйнування тканин, до розвитку пухлин, або до серйозного порушення функцій.

Залежно від рівня радіації осередок радіоактивного забруднення поділяють на чотири зони:

- зона «А» - помірного забруднення - 8-80 Р/год;

- зона «Б» - сильного забруднення - 80 - 240 Р/год;

- зона «В» - небезпечного забруднення - 240 – 800 Р/год;

- зона «Г» - надзвичайно небезпечного забруднення - >800 Р/год.