КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО

1.1. Основні економічні закони дисципліни

Фундаментом будь-якої економічної дисципліни є економічна теорія.

Економічні закони починають діяти в суспільстві одночасно з виникненням виробничих відносин. У будівництві це в першу чергу стосується початкової стадії будівельного процесу – проектування майбутнього об`єкта.

Ефективне керування соціально-економічними системами різних рівнів неможливе без знання економічних законів, тобто об'єктивних, внутрішніх, стійких, причинно-наслідкових зв'язків, що постійно повторюються, присутні у системі виробничих відносин.

Класифікація економічних законів у залежності від терміну дії значно збіднює системну характеристику, сферу та механізм їхньої дії. Для урахування досягнення світової економічної думки при вирішенні проблеми з будівництва об`єкта виділяються декілька груп законів.

Залежно від терміну дії економічні закони поділяють на закони, що діють упродовж різних історичних періодів. Серед них розрізняють закони чотирьох типів:

– до першого типу належать загальні економічні закони, тобто закони, притаманні всім суспільно-економічним формаціям;

– до другого належать загальні економічні закони, що діють у декількох формаціях;

– до третього належать закони, що діють у межах лише однієї суспільно-економічної формації, тобто специфічні економічні закони;

– до четвертого належать економічні закони, що діють на одній із вищих стадій або ступенів розвинутої суспільно-економічної формації, тобто стадійні закони.

Існуючі економічні закони також можна поділити за такими групами в залежності від меж застосування: загальноекономічні, особливі та специфічні.

Загальноекономічні закони – це закони, які існують і діють протягом всієї економічної цивілізації. До цієї групи входять закони взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, зростання продуктивності праці, збільшення потреб. Ці закони розкривають поступовий історичний розвиток суспільного виробництва, його сходження від простого до складного. Вивчення цієї групи економічних законів набуває на сучасному етапі особливого значення у зв'язку із глобалізацією світової економіки й зростаючими виробничими, торговельними і фінансовими зв'язками, а також кращим розумінням процесів, що відбуваються у будівельній галузі в цілому та окремо на кожному будівельному етапі. Група загальноекономічних законів відображає витрати на створення блага, до яких можно віднести, наприклад, готову проектну продукцію.

Нижче розглянемо кожний з цих законів.

Закон підвищення потреб означає, що споживання зростає швидше, ніж виробництво благ. Це відбувається через те, що економічні потреби безмежні, а виробництво економічних благ обмежене внаслідок малої кількості економічних ресурсів. Відповідно до проектування це можна застосувати у такий спосіб: потреба в якісних проектах постійно зростає, але внаслідок обмеженості економічних ресурсів ми маємо ту складну ситуацію в цій галузі, яка є на даному етапі розвитку суспільства.

Оскільки цей закон відображає рівень розвитку суспільства, що виражається у зростанні та удосконаленні його потреб з розвитком продуктивних чинників і культури. Деякі потреби зникають, виникають нові, у результаті чого коло потреб збільшується. Наведений закон вказує на взаємозв'язок ефективності кошторисного нормування з іншими економічними категоріями, які лежать в основі ефективності виробництва.

Закон спадної граничної продуктивності або віддачі продуктивності: зростанням використання якого-небудь виробничого чинника за інших рівних умов рано або пізно досягається такий момент, у який додаткове застосування змінного чинника веде до зниження спочатку відносного, а потім і абсолютного обсягів випуску проектної продукції.

Збільшення використання одного з чинників (при фіксованості інших) призводить до послідовного зниження віддачі його застосування. Закон спадної граничної продуктивності був виведений експериментальним шляхом. Рівень, з якого починається зменшення граничної продуктивності, залежить від характеру виробничої функції. На прикладі роботи проектних організацій можна відстежити саме цей закон. Концепція його розвитку та застосування лежить в алгоритмі розвитку як кошторисних норм на стадії проектування, так і кошторисного нормування в будівельній галузі.

Закон попиту та пропозиції: пристосування виробництва та пропозиції за обсягом і структурою до сукупного попиту в результаті взаємодії пропозиції та попиту із цінами, а саме при укладанні договорів на виконання проектного завдання.

Закон пропозиції полягає в тому, що за інших рівних умов кількість пропонованого продавцями товару тим більша, чим вища ціна цього товару, і навпаки, чим нижча ціна, тим менша величина його пропозиції.

Пропозиція товарів є результатом виробничого процесу й відображає бажання й можливість продавця продати певну кількість товарів (послуг) за певною ціною. Закон попиту полягає в тому, що за інших рівних умов величина попиту на товар тим більша, чим нижча ціна цього товару, і навпаки, чим вища ціна, тим менша величина попиту на товар.

Закон обмеженості –економічний закон, відповідно до якого для будь-якої окремої особи і для всього суспільства в цілому кількість основних товарів і благ обмежена, і їх ніколи не вистачає для задоволення всіх існуючих потреб.

Всі види ресурсів, відомі людству й використані для виробництва блага (товару, продукції, послуг), обмежені, а економіка – це ведення господарської діяльності в умовах обмежених ресурсів. Отже, виконання будівельних робіт обмежено різними видами ресурсів: економічних, трудових, фінансових.

Закон рідкості – це закон, який стверджує, що в кожний даний момент існує обмежена кількість трудових та інших ресурсів, які за наявного рівня технології можуть бути використані для виробництва тільки обмеженої кількості благ, а це ставить перед суспільством основні економічні проблеми.

Закон економії часу – загальний економічний закон, який визначає об'єктивний процес раціонального використання часу суспільством та окремою персоною для скорішого досягнення поставленої мети. У нашому випадку цей закон найголовніший у кошторисному нормуванні. За більш ефективного використання часу при виконанні робіт скорочуються витрати праці, що веде до зниження фактичної трудомісткості робіт, а це позначається перш за все на ефективності.

Закон зростання продуктивності праці – загальний економічний закон, зміст якого полягає в тому, що з часом витрати робочого часу на виробництво продукції неухильно скорочуються. Це пов'язано перш за все з розвитком технологій, а також розвинутими навичками робітників, які виконують операції. Закон економії часу, закон продуктивності праці відповідають економічному призначенню витрат праці при визначенні вартості будівельних робіт.

До особливих економічних законів, які можна застосувати до кошторисного нормування у будівництві, слід віднести закон зростання відносних витрат, закон Ф. Лассаля, закон підвищення витрат.

Закон зростання відносних витрат – закон, що визначає зв'язок між збільшенням виробництва одного продукту за рахунок зменшення іншого. Закон діє у випадку, коли виробничі можливості суспільства близькі до граничних, ресурси обмежені, а прибутковість скорочується. Для збільшення виробництва одного виду продукції варто скорочувати виробництво іншого. Стосовно будівельної галузі можна дивитися на цей закон так: проектні організації в умовах кризи намагаються вижити всіма способами. Отже, при укладанні договорів і складанні кошторисів спеціалісти намагаються встановити оптимальну ціну для замовника, тим самим зменшуючи прибутковість, а саме вибираючи рішення при виконанні проектних робіт.

Закон Ф. Лассаля – закон, в основі якого лежить концепція витрат виробництва, що складаються із праці й капіталу, які формують ціну продукту. Заробітна плата коливається навколо цієї суми, якщо вона, наприклад, буде вище, то призведе до поліпшення добробуту, зростання чисельності населення, збільшення пропозиції робочої сили, що у свою чергу знизить заробітну плату. Якщо ж заробітна плата зменшиться, то погіршиться добробут, знизиться народжуваність та пропозиція робочої сили, що призведе до зростання оплати праці.

Закон підвищення витрат – економічний закон, відповідно до якого чим більше виробляється продукції певного виду, тим вищими стають витрати на виробництво одиниці альтернативної продукції.

Третю групу економічних законів складають специфічні закони. Кожний окремо взятий специфічний економічний закон характеризує якийсь певний бік виробничих відносин. Одні закони виражають відносини власне виробництва, інші характеризують розподіл, треті відображають обмін, четверті – споживання й т. д. Тим часом у реальній дійсності всі боки й грані виробничих відносин перебувають у взаємозв'язку й взаємообумовленості. Тобто виробничі відносини існують не як сума, а як єдина система. Подібно до цього специфічні економічні закони формації являють собою єдину систему, у якій окремі закони проявляють себе лише у взаємодії.

Дія економічних законів проявляється в загальній формі через виробничу свідому діяльність людей, через налагодження ними ділових контактів, включення працівників у систему суспільного поділу праці, їхньої спеціалізації і кооперування, налагодження цінових або ринкових відносин. Використання економічних законів являє собою додаткові знання про їхню дію щодо тієї або іншої сфери громадського життя. Це потрібно для того, щоб перетворити цю сферу в інтересах організації у двох напрямках: визначити її вимоги, пристосуватися до них і, використовуючи їх, організувати свою спільну діяльність і свідомо, постійно й цілеспрямовано перетворювати умови дії економічних законів.

Ефективне стратегічне керування вимагає урахування впливу не тільки економічних законів, але й похідних від них законів керування, закономірностей і тенденцій. Закони керування – це закони розвитку відносин, що проявляються як у взаємодії керованої й керуючої систем, так і в кожній з них окремо. У системі законів керування варто розрізняти закони, властиві керуванню в цілому, і закони, властиві його окремим сторонам, підсистемам і їхнім елементам. Ефективність керування залежить від ступеня активного використання всієї системи законів керування виробництвом. Для цього необхідно вміти виділити дію кожного закону й з'ясувати механізм взаємодії всіх пізнаних законів, що беруть участь у даному конкретному управлінському процесі.

Закони ринкового ціноутворення:

– ціна прагне такого рівня, при якому попит дорівнює пропозиції;

– якщо під впливом нецінових чинників відбудеться підвищення попиту при незмінній пропозиції або скорочення пропозиції при незмінному попиті, то ціна зросте, якщо навпаки при незмінній пропозиції попит скоротиться або при незмінному попиті збільшиться пропозиція, то ціна зменшиться. Це можна спостерігати зараз, бо скоротився попит на проектну продукцію.

Закон Вальраса передбачає, що у стані рівноваги ринкова ціна дорівнює граничним витратам. Таким чином, вартість суспільного продукту дорівнює ринковій вартості використаних на його випуск виробничих чинників; сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції; ціна й обсяг виробництва не збільшуються й не зменшуються.

Закон вартості – економічний закон, сформульований представниками класичної школи політекономії. У законі вартості твердження, що товари на ринку обмінюються відповідно до кількості і якості праці, яка вкладена в їхнє виробництво, зазнало критики з боку представників інших економічних шкіл за однобічність, ігнорування інших чинників, що впливають на обмін товарів на ринку.

В умовах товарного виробництва, заснованого на приватній власності на засоби виробництва, коли в суспільстві панує анархія й конкуренція, закон вартості виступає як стихійний регулятор усього суспільного виробництва. Регулюючий механізм закону вартості полягає в коливанні цін, у їхньому відхиленні від суспільної вартості в результаті конкурентної боротьби під впливом попиту та пропозиції.

Перевищення ринкової ціни над вартістю стимулює зростання пропозиції, а отже, збільшення виробництва товарів. Відхилення ринкової ціни нижче вартості викликає скорочення виробництва товарів. Цей закон знайшов відображення при факторному аналізі обґрунтування ціни проектної продукції.

У методах визначення ціни на будівельну продукцію, у тому числі і на проектну як початковий етап будівництва, спостерігається дія закону вартості.

Закон конкуренції – закон, за яким кожний виробник або продавець прагне одержати найбільш вигідні умови для виробництва й збуту товарів. Розорення одних виробників і збагачення інших (економічно більш сильних), у результаті чого відбувається диференціація дрібних товаровиробників, неминуче призводить до розвитку капіталістичних виробничих відносин. Найбільш повний розвиток конкуренція має в умовах капіталізму.

Закон масового виробництва (закон К. Бюхера) – закон, згідно з яким при збільшенні випуску продукції зменшуються витрати на одиницю продукції; збільшення виробництва до промислових масштабів розширює пропозицію й призводить до зниження цін на одиницю продукції; витрати на одиницю продукції можна зменшити за рахунок впровадження нових технологій.

Закон зміни праці – економічний закон, що визначає вплив змін у засобах праці й технологіях на характер праці в результаті зміни економічних відносин усередині суспільства в цілому, у трудових колективах і між окремими працівниками. На даному етапі цей закон характеризується розвитком нових технологій, засобів праці при виконанні проектних робіт.

Закон спадної віддачі – закон, що відображає взаємозв'язок між послідовним додаванням рівних частин будь-якого ресурсу до іншого обмеженого ресурсу і доходом, одержуваним у результаті такої їх взаємодії, яка зростатиме з кожним разом у все меншому розмірі.

Найбільш ємно в кошторисній справі постійно знаходять відображення специфічні закони економічної теорії, які пояснюють мотивацію конкретних виробничих відносин. Так, закон ринкового ціноутворення пояснює ефективність витрат праці при створенні проектно-кошторисної документації і диференціює професійний рівень кошторисних робітників, призводячи тим самим не тільки до екстенсивності витрат праці, але і до уніфікації, стандартизації кошторисних норм і нормативів, що є невід'ємною частиною удосконалення кошторисної справи у будівництві. Найбільш ємно реалізація специфічних законів при удосконаленні нормативно-правової бази кошторисної справи проявилася з середини 90-х рр. минулого сторіччя по теперішній час. Так, у період гіперінфляції в 90-ті рр. була задіяна трирівнева система ціноутворення, в основі якої чітко знайшли відображення вплив специфічних законів економічної теорії, коли для розрахунку кошторисної вартості приймалася за основу базисна вартість з урахуванням поточної вартості та інфляційного процесу.

Рис. 1.1. Безстиковий стрілочний перевід типу Р65 марки 1/11 з суцільнолитою хрестовиною з приварними рейковими закінченнями