Континентальні епіплатформові орогени

Кінцевою формою еволюційного ряду крупних структур літосфери тривалий час вважали континентальні платформи, а процес переходу геосинкліналей в епігеосинклінальні прогини і в континентальні платформи як незворотній. Однак, як виявилось при детальному геологічному вивченні, ряд найвищих хребтів Центральної Азії (Тянь-Шань, Алтай, Куньлунь) виникли в неоген-четвертинний період не на місці геосинкліналей, а на місці платформ. В зв’язку з тим запропоновано розглядати такі структури земної кори рівнозначними з геосинкліналями і платформами.

За В.Е.Хаїним, під епіплатформовими орогенами слід вважати рухомі пояси в межах континентів, які характеризуються переважанням інтенсивних піднять і відповідно середньо- і високогірним рельєфом, мають склепінно-глибову структуру, велику протяжність, значну ширину і виникли на місці територій, що тривалий час розвивались у платформовому режимі.

Загальними рисами епіплатформових орогенів є переважання піднять, специфічні структури, нерівномірний магматизм.

Переважання піднять полягає в тому, що в межах епіплатформових орогенів западини займають явно підпорядковане положення. Весь ороген являє собою одне єдине склепіння, яке розбите розломами на блоки

Часто в межах епіплатформових орогенів зустрічаються незвичайні насуви, коли фундамент насунутий на осадовий чохол. Епіплатформові орогени мають збільшену товщину земної кори (товщина кори Тянь-Шань 55-65км).

Нерівномірність проявлення магматизму полягає в тому, що в деяких епіплатформових орогенах магматизм практично відсутній (Тянь-Шань), а в інших - магматизм розвинутий досить широко у формі вулкано-плутонічних асоціацій кислих магм, або у вигляді базальтоїдної формації.