Дихання

1. Якщо пацієнт не дихає, проведіть штучну вентиляцію легень рот в рот, за допомогою дихального ручного апарата типу «Амбу» або інтубаційної трубки. При потребі вводьте додатковий кисень.

2. Усі відкриті рани грудної клітки слід негайно обробити, заклеївши оклюзивною пов’язкою.

3. Стежте, чи розвивається напружений пневмоторакс. При потребі лікуйте його.

4. Якщо у пацієнта прогресує дихальна недостатність після ураження грудної клітки:

· Попустіть пов’язку на відкритій рані грудної клітки.

· Проведіть декомпресію за допомогою голки.

· Якщо повітря не виходить під тиском, можливо, голка забилася.

· Будьте готові проводити кілька декомпресій голкою, щоб позбутися напруженого пневмотораксу.

Кровообіг

1. Зупиніть усі кровотечі.

2. Введіть болісно початкову дозу рідини – 250 мл 0,9% фіз. розчину або лактату Рінгера внутрішньовенно/внутрішньокістково, максимальний об’єм інфузії – 2000 мл. Титруйте, щоб підтримувати систолічний тиск > 90 мм рт. ст.

3. Поставте другу крапельницю для введення антибіотиків.

Іммобілізація шийного відділу хребта

1. Якщо механізм ушкодження спричинений дією великої сили на тіло або якщо є ушкодження м’яких тканин голови, шиї або обличчя через травму, можливе ушкодження шийного відділу хребта.

2. Пацієнта слід іммобілізувати, використовуючи спинну дошку, шийний комір і/або інші засоби для іммобілізації.

Контроль за навколишнім середовищем

У пацієнтів, які постраждали від травматичних ушкоджень, надзвичайно легко розвивається переохолодження, особливо якщо є крововтрати. Тож запобігання гіпотермії є одним з найважливіших завдань.

Детальний огляд пацієнта

1. Проведіть оцінку важкості коми за допомогою шкали коми Глазго.

2. Перевірте, чи наявні неврологічні відхилення

3. Ретельно пропальпуйте череп на наявність болючості, западань, різаних ран.

4. Детально огляньте тіло – зніміть одяг, проте не забувайте про вплив зовнішнього середовища.

a. Проведіть термінову евакуацію усіх поранених з підозрами ушкоджень черепа.

b. Промацайте усе тіло, щоб виявити ушкодження.

c. Перевірте колір шкіри, спітніння, перфузію.

d. Перевірте, як відбувається дихання.

e. Перевірте життєві функції та, якщо це можливо, проведіть пульсоксиметрію.

f. Перевірте температуру тіла.

Евакуація

1. Якнайшвидше визначте рівень необхідної евакуації.

2. Подумайте про перевезення до найближчого підходящого закладу.