Висновок. -зроблено висновок, що з позиції кримінально-правової науки, рейдерство слід вважати не окремим злочином

-зроблено висновок, що з позиції кримінально-правової науки, рейдерство слід вважати не окремим злочином, а видом організованої злочинної діяльності, що передбачає вчинення низки злочинів, пов'язаних спільним умислом на протиправне захоплення чужої власності, поєднане з використанням неправосудних судових рішень та корупції у правоохоронних органах;

- доведено, що імплементація ознак об'єднання осіб при заснуванні юридичної особи, якщо існує така законодавча можливість, знижує ризики втрати контролю над організацією, ускладнюючи діяльність ініціаторів захоплення управління;

- встановлено, що незважаючи на великий перелік обставин, що впливають на вибір організаційно-правової форми здійснення бізнесу, найбільш значущими із них є дві: відсутність необхідності нести відповідальність за борги організації та можливість мінімізації ризиків втрати контролю над підприємством. Товариство з обмеженою відповідальністю більше інших організаційно-правових форм відповідає вищевказаним критеріям, а тому саме такі товариства є найбільш традиційними об’єктами рейдерський атак;

- обґрунтовано позитивні та негативні риси усіх організаційно-правових форм господарюючих суб’єктів з позиції можливостей захоплення управління юридичною особою;

- констатовано наявність трьох етапів рейдерського захоплення: інформаційного, підготовчого та основного. Доведено, що четвертий етап, який виділяється деякими вченими - встановлення контролю над діяльністю організації не має іншого функціонального призначення і фактично покривається третім етапом. Вказані етапи характерні як для правових, так і для протиправних рейдерських захоплень;

- сформовано переваги та недоліки різних способів формування виконавчих органів товариств з позиції складності захоплення управління товариством рейдерами;

- обґрунтовано важливу роль забезпечувальних заходів у процесі рейдерського захоплення, що націлені не на позитивне рішення суду, а виключно на відтягування часу або нейтралізації учасників товариства;

- зроблено висновок, що з позицій корпоративного права великі публічні акціонерні товариства захищені від рейдерства в силу свого публічного статусу та досконалої практики корпоративного управління, що нав’язується міжнародним співтовариством; товариства з обмеженою відповідальністю можуть повністю «закритися», використовуючи положення національного законодавства, а приватні акціонерні товариства залишаються незахищеними;

- обґрунтовано, що заходом, який дозволяє згуртувати акціонерів і знизити ризики ворожого поглинання організації, особливо у випадку приватних акціонерних товариств, є так зване «перехресне володіння акціями»;

- доведено, що превентивним заходом захисту від захоплення управління акціонерним товариством є передача акцій номінальному власникові, або ж укладення цивільно-правового договору з підконтрольною організацією або фізичною особою (афілійованими особами), за яким організація-ціль буде виступати в якості боржника. Таким чином, існування великої заборгованості перед кредиторами у підприємства, захоплення якого рейдери планують здійснити, може переконати рейдерів в недоцільності даного дійства, оскільки після встановлення контролю над органами управління організацією кредитори неминуче пред'являть відповідні вимоги з оплати боргу, а рейдери зіткнуться з великими фінансовими витратами при виконанні зазначених зобов'язань;

- зроблено висновок, що способом захисту від захоплення управління організацією, направленого на заволодіння цінним майном підприємства-цілі, є укладення договору застави, предметом якого і буде виступати цікавить рейдерів майно, або ж внесення цього майна до статутного капіталу іншого товариства;

- розроблено низку пропозицій по внутрікорпоративним методам боротьби із рейдерськими захопленнями.