ІНДЕКСИ ЦІН НА ПРОМИСЛОВУ І СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ1 ДО БАЗОВОГО 1990 р.

Показники	Роки
Реалізована сільськогосподарська продукція	1,92	35,6			40 543	66 490	69 881	76 869	99 315
Промислова продукція, яка споживається сільським господарством	1,83	79,0		37 048	210 805	360 476	403 733	448 144	59 1550
Співвідношення індексів цін на сільськогосподарську про­дукцію та промислову, яка споживається сільським гос­подарством (номінальний паритет)	1,04	0,45	0,32	0,25	0,19	0,18	0,17	0,17	0,17

¹ Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків України. За ред. акад. УААН О. М. Шпичака. —
К — ІАЕ, 2000. — 585 с.

Як видно з даних табл. 17.2, індекс номінального паритету у 1999 р. становив 0,17, тоді як при дотриманні паритету він мав дорівнювати 1. Щоб купити в 1999 р. трактор Т-150, сільськогосподарські товаровиробники повинні були продати пшениці ІІІ кла­су в 5,3 раза більше, ніж у 1990 р., або молока — в 6,5 раза; трактор МТЗ-80-82 — відповідно в 6,2 і 7,4, вантажний автомобіль КАМАЗ-5320 — в 10,4 і 12,7, тонну дизпалива — в 7,8 і 10, аміач­ної селітри — в 3,6 і 4,6 раза. За належної державної підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників, необхідність якої зумовлена існуванням сільськогосподарської проб­леми довгострокового періоду, такого глибокого диспаритету цін можна було б уникнути.

У світовій практиці розвинутих країн проблемі паритетності цін приділяється значна увага. Великий досвід забезпечення паритетності цін накопичений у США, де в 1933 р. був введений закон про регулювання сільського господарства, ключовим моментом якого було забезпечення підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників на основі визначення паритет­ної ціни на окремі види сільськогосподарської продукції.

Функціональна роль паритетних цін проявляється в тому, що вони служать базою, орієнтиром для встановлення підтримуючих цін на сільськогосподарську продукцію, рівень яких перевищує ціну рівноваги в роки з несприятливою ринковою кон’юнктурою.

При розрахунку паритетних цін у США за базовий період беруть 1910—1914 рр., коли було досягнуто, на думку американських спеціалістів, еквівалентності обміну між сільським господарством та іншими сферами народного господарства. Рівень цих цін визначають за всіма видами сільськогосподарської продукції щомісячно в цілому по країні на основі паритетного індексу, що розраховується за допомогою чотирьох індексів, зважених на частку відповідних витрат фермерів в їх сукупних витратах, а саме:

· індекс цін на товари, куплені фермерами на виробничі й невиробничі цілі;

· індекс процентів, виплачених фермерами за іпотечну заборгованість у розрахунку на одиницю площі;

· індекс податків, виплачених фермерами за нерухоме майно в розрахунку на одиницю площі;

· індекс заробітної плати сільськогосподарських робітників.

Для безпосереднього визначення паритетної ціни розраховується також середня ціна реалізації певного продукту фермерами за останні 10 років. Потім її ділять на індекс фермерських цін, визначений до періоду 1910— 1914 рр., й одержаний результат множать на паритетний індекс цін. Наведемо такий приклад розрахунку паритетної ціни кукурудзи на вересень 1989 р. (див.: Борхунов Н., Назаренко А. Механизм поддержки доходов производителей агропродукции // АПК: экономика, управление. — 1991. — № 10).

У середньому за період з січня 1979 р. по грудень 1989 р. фер­мерська ціна реалізації кукурудзи становила 45,7 дол. за 1 т. Індекс фермерських цін у середньому за січень 1979 р. — грудень 1989 р. відносно базового періоду дорівнював 2,52. Звідси скорегована базова ціна на кукурудзу в 1910—1914 рр. становитиме 18,1 дол. (45,7 : 2,52). Її множать на паритетний індекс засобів виробництва і послуг на вересень 1989 р., що також розраховується до базового періоду і становить у нашому прикладі 3,74. Паритетна ціна на кукурудзу в зазначеному місяці становитиме 67,7 дол. (18,1 · 3,74).

Як засвідчує американська практика, підтримуючі ціни встановлюються нижчими порівняно з паритетною ціною, але їх рівень достатній для забезпечення нормальних умов відтворення фермам з середнім і вищесереднім рівнем господарювання.

За повідомленнями американських спеціалістів, у США ціни на сільськогосподарську продукцію в 1988 р. зросли проти цін 1910—1914 рр. у 6 разів, а на товари, які закуповують фермери, майже вдвічі більше. Тому індекс паритету цін становив на той час 0,54. Як бачимо, в США також має місце порушення паритет­ності, проте його ніяк не можна порівнювати з величиною диспаритету в нашій країні (0,17), причому сформованою за такий короткий період часу (в США — майже за 60 років). Потрібно брати до уваги і ту обставину, що в США тривалий час до 1952 р. забезпечувався паритет цін майже в повному обсязі. Це дало змогу фермерським господарствам створити потужну матеріально-технічну базу, досягти міцного фінансово-економічного стану, забезпечити високі темпи зростання продуктивності праці. В цих умовах зменшення паритетності до 0,54 не в змозі негативно відбитися на темпах розвитку сільського господарства і доходах фермерських господарств, оскільки продовжує діяти механізм підтримуючих цін.

Викладений механізм визначення паритетних цін може бути використаний у вітчизняній практиці при певній його адаптації до специфічних особливостей діючого в Україні економічного механізму.