Стандарт IEEE 1284

А

Ніколи не використовуйте цю другу модифікацію 8250. У ній виправлені деякі недоліки 8250, зокрема в регістрі дозволу переривань, але оскільки BIOS комп'ютерів PC і XT будувалися з урахуванням цього недоліку, мікросхема 8250А в таких комп'ютерах стійко не працює. Вона повинна встановлюватися в комп'ютерах AT, не розрахованих на згаданий недолік. Ця мікросхема не забезпечує передачі даних зі швидкістю 9 600 біт/с.

В

Остання модифікація 8250, у якій виправлені недоліки двох попередніх. Властивій мікросхемі 8250 особливість видавати помилкові переривання, у розрахунку на який будувалися процедури BIOS комп'ютерів PC і XT, у цій мікросхемі відновлена, що робить її найбільш придатної для послідовних портів, встановлюваних у комп'ютерах PC і XT. Мікросхема 8250В може також працювати в системах AT під керуванням DOS, однак швидкість обміну 9 600 біт/з їй недоступна.

Розроблена для комп'ютерів AT IBM як найбільш швидкодіюча модифікація мікросхеми 8250. Оскільки в мікросхемі 16450 був виправлений недолік у регістрі дозволу переривань, її не можна встановлювати в комп'ютерах PC і XT, розрахованих на цей дефект. Для нормального функціонування послідовних портів у OS/2 необхідна, як мінімум, мікросхема 16450, інакше послідовний порт не буде працювати коректно. У мікросхему доданий високошвидкісний регістр як старший регістр. Мікросхема 16450 використовується в основному в комп'ютерах AT, тому що забезпечує більш високу швидкість передачі даних, чим 8250В.

Поліпшений варіант мікросхеми 16450. Через прорахунки розробки її не можна використовувати в режимі з буфером FIFO, але програмісти можуть скористатися декількома каналами прямого доступу до пам'яті, що підвищує пропускну здатність AT і більш могутніх систем. Настійно раджу вам замінити UART 16550 мікросхемою 16550А.

А

Швидкодіючий варіант 16450 з убудованим (і працездатним) 16-байтовим буфером FIFO, що працює в режимі як прийому, так і передачі. Також може працювати з декількома каналами DMA. Цю мікросхему встановлюють на платах послідовних портів, призначених для високошвидкісного обміну даними (більш 9 600 біт/с). Якщо у вашій комунікаційній програмі використовується FIFO (що найбільше ймовірно), то застосування мікросхеми 16550А дозволить істотно підвищити швидкість обміну (до 115 Кбіт/с) і уникнути при цьому втрати символів.

Кілька компаній випускають мікросхеми 16650 і 16750, сумісні з 16550, зі збільшеним обсягом буфера — 32 і 64 байта відповідно. Збільшений обсяг буфера дозволяє підвищити швидкість обміну до 230 і 460 Кбіт/с. Ці мікросхеми використовуються в більш високошвидкісних пристроях, наприклад адаптерах ISDN.

У паралельних портах для одночасної передачі байта інформації використовується вісім ліній. Цей інтерфейс відрізняється високою швидкодією, часто застосовується для підключення до комп'ютера принтера, а також для з'єднання комп'ютерів. (Адже при цьому швидкість передачі даних значно вище, ніж при з'єднанні через послідовні порти: 4, а не 1 біт за раз.) Істотним недоліком рівнобіжного порту є те, що сполучні проводи не можуть бути занадто довгими. При великій довжині сполучного кабелю в нього приходиться вводити проміжні підсилювачі сигналів, тому що в противному випадку виникає безліч перешкод.

Таблиця 2.3.Стандартний 25-контактний роз’єм LPT

Стандарт IEEE 1284

Цей стандарт був остаточно затверджений у березні 1994 року. У ньому визначені фізичні характеристики паралельних портів (режими передачі даних і т.д.).

Крім того, у стандарті IEEE 1284 описаний характер зміни зовнішніх сигналів, що надходять на багаторежимні паралельні порти комп'ютера, тобто на порти, що можуть працювати в 4- і 8-розрядному режимах, а також у режимах ЕРР і ЕСР.

Нижче приведена таблиця режимів роботи парального порту згідно із стандарту IEEE 1284.

Таблиця 2.4 Режими роботи паралельного порту.

Хоча IEEE 1284 був випущений для стандартизації форм сигналів, за допомогою яких комп'ютер "спілкується" із пристроями, що підключаються, зокрема з принтером, цей стандарт цікавий і для виробників периферійних пристроїв, що підключаються до паралельних портів (дисководів, мережних адаптерів і ін.).

Оскільки IEEE 1284 призначений тільки для апаратного забезпечення і не містить вимог до програмного забезпечення, що працює з паралельними портами, незабаром був розроблений стандарт, що містив вимоги до програмного забезпечення і спрямований на усунення різниці між мікросхемами паралельних портів різних виробників. У ньому, зокрема, описана специфікація для підтримки режиму ЕРР через BIOS.

Стандартом IEEE 1284 передбачена більш висока пропускна здатність з'єднання між комп'ютером і принтером чи двома комп'ютерами. Для реалізації цієї можливості стандартний кабель принтера не підходить. Стандартом IEEE 1284 для принтера передбачена звита пари.

У стандарті IEEE 1284 визначено також роз’єми порту. Роз’єм типу А визначений як DB25, роз’єм типу В — як Centronics 36. Роз’єм типу С є роз’ємом високої щільності. Такі роз’єми (типу С) встановлюються на принтерах Hewlett-Packard.

Рис 2.4.Типи роз’ємів паралельного порту.