В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

ТЕМА 11. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС

11.1. Суть інтенсифікації аграрного виробництва

11.2. Показники інтенсифікації аграрного виробництва

11.3. Основні напрями інтенсифікації та шляхи підвищення її ефективності

11.4. Науково-технічний прогрес і його ефективність

11.1. Суть інтенсифікації аграрного виробництва

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції мож­на здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток аграрного виробництва відбувається на основі відтво­рення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли роз­ширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосо­вуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток аграрного виробництва передбачає збільшення виробництва продукції на основі незмінного рівня тех­ніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продук­ції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тварин­ництві - збільшення поголів'я худобі і птиці.

За інтенсивного розвитку аграрного виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передо­вої техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

В історичному розвитку збільшення виробництва сільськогосподарської продукції протягом тривалого періоду відбувалось при використанні екстенсивних факторів - розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель.

Екстенсивний роз­виток аграрного виробництва обмежується значною мірою наяв­ністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільсько­господарському виробництві.

Оскільки екстенсивні фактори збільшення аграрного виробництва обмежені, інтенсифікація його в умовах науково-технічного прогресу набуває ви­няткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації - об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення аграрного виробництва виключається необхідність збільшення поголів'я продуктивної худоби.

Основними передумовами переходу до інтенсивного аграрного виробництва є, по-перше, необхідність подальшого збільшення виробництва продукції, по-друге, обмеже­ність орнопридатних земель і, по-третє, нагромадження матеріаль­них засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація аграрного виробництва відбувається на основі додаткових вкладень на оди­ницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх факторів виробництва на основі інноваційної діяльності. У зв'язку з цим векономічному значенні під інтенсифікацією аграрного виробництва слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість їхнього розподілу між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток аграрного виробництва передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресив­них технологій.

Особливість інтенсифікації аграрного вироб­ництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціону­вання землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особли­вості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильно­му використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожай­ності сільськогосподарських культур.

Характеризуючи процес інтенсифікації, слід зазначити, що аграрне виробництво розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а на основі поліпшення якості обро­бітку, за рахунок збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація аграрного виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її суть ли­ше з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтен­сифікації додаткові вкладення повинні відображувати якісне вдо­сконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, за­стосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земель­них угідь і поголів'я худоби.

У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенси­фікація аграрного виробництва - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогос­подарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна інтенсифікація аграрного виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його факторів, як правило, забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищу­вати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можли­вості підвищення економічної ефективності виробництва.

Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного аграрного виробництва на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація аграрного виробництва - це процес концен­трації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві - на голову худоби для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефектив­ності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація аграрного виробництва відображує одну з важливих закономір­ностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічни­ми і організаційно-економічними заходами щодо вдосконалення виробництва.

З розвитком науково-технічного прогресу у аграрному виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці - частка першої зростає, а другої - відповідно зменшується. Тому інтенсивний розвиток аграрного виробництва насамперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефек­тивності.

Інтенсифікація аграрного виробництва визначається не тіль­ки як єдиний і цілісний процес, а також відносно галузей - рос­линництва і тваринництва.

За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва істотно відрізняється від інтенсифікації аграрного виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рос­линництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом аграрного виробництва і невід'ємною його умовою.

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні про­дуктивні можливості, зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно вико­ристовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після їхнього вибракування у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюється за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціо­нальному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів, забез­печуються високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсив­не і ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не тільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшення його якос­ті, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовуються на поліпшення племінної ро­боти, виведення нових, більш продуктивних порід худоби, підви­щення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація аграрного виробництва тісно пов'язана з інтен­сивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здій­снюється в умовах оптимізації основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами вироб­ництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільсько­господарської продукції і виробниче обслуговування аграрного виробництва. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації аграрного виробництва на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

Аграрне виробництво нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивно­го напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури вироб­ництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація аграрного виробництва є головним напрямом його розвитку і основним джерелом під­вищення його ефективності, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.

11.2. Показники інтенсифікації аграрного виробництва

Мета інтенсифікації аграрного виробництва - збільшення ви­ходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земель­ної площі або на голову худоби, а також підвищення економіч­ної ефективності виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми с додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій зе­мельній площі, а в тваринництві - на голову худоби.

Визначення показників рівня інтенсифікації - перший етап у дослідженні цього процесу. Зміна їх рівня спонукає до зміни результатів інтенсифікації, основними натуральними показниками якої є урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність окремих видів тварин.

Виходячи з цього вивчення інтенсифікації аграрного виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності аграрного виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації аграрного виробництва.

При вивченні інтенсифікації аграрного вироб­ництва в цілому по господарству або окремих його галузях слід спочатку визначити об'єкт інтенсифікації. В аграрних підприєм­ствах об'єктом інтенсифікації аграрного виробництва в цілому є загальна площа сільськогосподарських угідь.

Об'єктом інтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а тварин­ництва в цілому - умовне поголів'я продуктивної худоби аграрно­го підприємства.

При вивченні інтенсифікації виробництва окремих видів про­дукції (зерна, цукрових буряків, молока, свинини та ін.) об'єктом інтенсифікації є площа посіву відповідної культури або середньо­річне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

У процесі інтенсифікації аграрного виробництва до землі прикладаються різноманітні засоби виробництва і жива праця сіль­ських працівників. У зв'язку з цим для визначення рівня інтен­сивності аграрного виробництва використовується система економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

Узагальнюючим показником рівня інтенсивності аграрного виробництва, який відображує сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основного капіталу і поточ­них виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і в цілому характеризує рівень інтенсивності аграрного виробництва.

Важливим показником рівня інтенсивності аграрного виробництва є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподар­ських угідь.

Річні витрати аграрного виробництва включають частину вартості основного капіталу у розмірі аморти­зації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожи­тих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від об'єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності аграрного виробництва підприємства або окремих його галузей.

Для визначення рівня інтенсивності окремо в рослинництві або тваринництві цей показник по галузях обчислюють відповідно на гектар ріллі та на умовну голову продуктивного поголів'я худоби.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих ви­дів продукції (зерна, молока, свинини та ін.), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 та посіву відповідної культу­ри або на одну середньорічну толову окремого виду продуктивної худоби.

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні еконо­мічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського вироб­ництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності аграрного виробництва визначається також вартістю основного капіталу на гектар сіль­ськогосподарських угідь.

Цей показник відображує лише уречевле­ну працю, втілену в основних засобах підприємства. У процесі ви­користання об'єкти основного капіталу переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для раціонально­го використання матеріальних оборотних засобів. Тому зростання оснащеності господарств основним капіталом підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє більш продуктивному використанню поголів'я худоби.

Рівень інтенсивності аграрного виробництва характеризується також таким показником, як затрати живої праці з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь.

Інтенсифікація аграрного виробництва здійснюється на основі використання до­сягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. То­му на відміну від інших показників затрати прані на одиницю зе­мельної площі у процесі інтенсифікації закономірно зменшуються. Це відображує відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевле­ної і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

В окремих випадках, коли інтенсифікація відбувається на осно­ві вдосконалення технології виробництва, а рівень механізації ви­робничих процесів не змінюється, затрати праці на гектар земель­ної площі або на голову худоби зростають. Проте це не порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського господарства.

У процесі інтенсифікації аграрного виробництва зростає ви­користання засобів виробництва у вигляді різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для характеристики рівня інтенсивності аграрного виробництва використову­ють такі натуральні показники: кількість енергетичних потужнос­тей (кВт), спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год.) з розрахунку на 1 га ріллі або посівної площі, кількість мінераль­них та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, щільність поголів'я ху­доби на 100 га сільськогосподарських угідь.

До натуральних показників рівня інтенсивності окремих галу­зей тваринництва відносять: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної механізації і автомати­зації виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

Порівнюючи рівень інтенсивності аграрного ви­робництва в аналізованому і базисному роках обчислюють розмі­ри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності аграрного виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

Основні результативні показники інтенсифікації аграрного виробництва - це вартість валової і чистої продукції та прибуток і розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або про­дуктивності окремих видів худоби і птиці.

Підвищення рівня інтенсивності аграрного ви­робництва має не тільки збільшити вихід продукції з гектара зе­мельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одини­цю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який пе­редбачає не тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації аграрного виробництва характеризують такі показники: продук­тивність праці, капіталовіддача. окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат.

Останній показник у загальному вигляді характеризує економічну доцільність збільшення ви­робничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат - це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн. додатко­вих витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження капітале-, матеріале-, та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення набуває змен­шення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації аграрного виробництва характеризується більш високими темпами зрос­тання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її вироб­ництво.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефек­тивності інтенсифікації аграрного виробництва: окупність додат­кових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або го­лову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рів­новеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньо­му випадку інтенсифікація аграрного виробництва здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю зе­мельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації аграрного виробництва. Тому випадок зниження продуктивності до­даткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації аграрного виробництва досягають комплексним використанням земель­них, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впрова­дження досягнень науково-технічного прогресу.

11.3. Основні напрями інтенсифікації та

шляхи підвищення її ефективності

Розвиток аграрного виробництва надалі відбуватиметься на основі послідовної інтенсифікації. Отже, головною умовою роз­витку продуктивних сил аграрною сектору економіки є широке впровадження у виробництво досягнень науково-технічного про­гресу.

В окремі періоди розвитку сільського господарства пріоритет­ними були різні напрями інтенсивного розвитку аграрного виробництва. Це вдосконалення сільськогосподарської техніки, меліорація земель, збільшення застосування мінеральних і органічних добрив, роз­ширення сортових посівів культур, поліпшення породного складу продуктивної худоби і птиці. Сьогодні окремі з цих факторів не мають такого значення, як раніше, інші ж стали основою інтенси­фікації аграрного виробництва.

На сучасному етапі основними напрямами інтенсифікації аграрного виробництва є такі:

- комплексна механізація і автоматиза­ція виробництва,

- хімізація рослинництва і тваринництва,

- організаційно-економічні захо­ди (спеціалізація і концентрація виробництва,

- впровадження про­гресивних форм організації і оплати праці,

- широке використання досягнень науки і передового досвіду.

Впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва передбачає створення високопродуктивних і досконалих систем машин з урахуванням особливостей галузей сільського господарства. Особливого значення набуває підвищення якості і надійності сільськогосподарської техніки, що є основою високої ефективності її використання.

У процесі інтенсифікації аграрного виробництва передбачаєть­ся використання найбільш сучасних систем машин і обладнання, здатних значно підвищити продуктивність праці і ефективність ви­робництва. В сільськогосподарських підприємствах країни на руч­них роботах у рослинництві і тваринництві зайнято досить багато працівників цих галузей. Тому створення системи машин і завер­шення комплексної механізації в рослинницьких і тваринницьких галузях є основою інтенсифікації аграрного виробництва.

Процес інтенсифікації аграрного виробництва пе­редбачає не лише насичення його сучасною технікою, а й підви­щення ефективності її використання. Так, від ефективної роботи машинно-тракторного парку значною мірою залежить рівень про­дуктивності праці і зміцнення економіки аграрних підприємств. В умовах, коли в господарствах зростає кількість енергонасичених тракторів, необхідно мати повний набір начіпних та причіпних машин і знарядь. Питання підвищення ефективності використання сільськогосподарських машин і обладнання невід­дільне від соціальних факторів, насамперед проблеми значного поліпшення умов праці механізаторів.

Хімізація аграрного виробництва є одним з основних напрямів його інтенсифікації. Особливого значення набуває застосування мінеральних добрив з метою підвищення врожайності сільсько­господарських культур і прискорення окупності додаткових вкла­день. Багаторічні дослідження наукових установ показують, що внесення мінеральних добрив у господарствах Полісся забезпечує 40-50% приросту врожайності сільськогосподарських культур, Лі­состепової зони - 35-40%, Степу - 30-35%.

Особливо високоефективне внесення повного мінерального до­брива (N₅₀P₆₀K₇₀). Приріст врожайності озимої пшениці в лісосте­повій зоні становив 5-8 ц/га залежно від попередника і способу обробітку ґрунту. Дослідами Інституту землеробства НААН вста­новлено, що приріст урожайності озимої пшениці на Поліссі при внесенні повною мінерального добрива (понад 40 кг діючої речо­вини азоту, фосфору і калію) становить в середньому 8,4 га ц/га. В умовах Степу висока ефективність мінеральних добрив на посівах ячменю, особливо в посушливі роки, коли приріст урожайності становив 8-9 ц/га.

Внесення мінеральних добрив у с/г підпри­ємствах України за період з 1990 р. по 2000 р. зменшилося з 141 кг діючої речовини на 1 га посівної площі до 13 кг, або в 10,8 ра­зи. У 2005 р. внесення мінеральних добрив на 1 га посівної площі значно збільшилось і становило 32 кг. У 2010 р. у підприємствах країни було використано 58 кг мінеральних добрив з розрахунку на 1 га посівної площі, що в 1,8 рази більше, ніж у 2005 р.

Інтенсифікація аграрного виробництва відбува­ється на основі підвищення родючості ґрунту, що значною мірою залежить від раціонального поєднання і внесення у відповідних пропорціях органічних і мінеральних добрив. Для того, щоб під­вищити рівень і ефективність використання мінеральних добрив, забезпечити збереження навколишнього середовища, необхідно в кожному конкретному випадку мати агрохімічне обґрунтування їх­нього внесення.

Використання мінеральних і органічних добрив, хімічних за­собів боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.Досвід роботи господарств, які вирощують озиму пшеницю за інтенсивною технологією, пока­зав, що врожайність зростає на 65-70% порівняно з традиційною технологією.

Високоефективне використання хімічних засобів (білково-вітамінних добавок, вітамінів, кормових антибіотиків, мінераль­них кормових добавок, консервантів кормів, засобів захисту тва­рин від хвороб і комах та ін.) у кормовиробництві і тваринництві. Так, прогресивна технологія силосування трав з додаванням хі­мічних консервантів дає змогу значно зменшити втрати поживних речовин порівняно з традиційною технологією заготівлі силосу і сінажу та одержати високоякісний корм.

Важливим напрямом інтенсифікації аграрного виробництва є меліорація земель, яка забезпечує підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь і економічної ефективності вироб­ництва. Меліорація - це дійовий фактор і в багатьох випадках необхідна умова підвищення родючості земель, що є основою ви­соких і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. В Україні нині меліоровано всього 12,3% сільськогосподарських угідь. Пло­ща меліорованих земель на кінець 2010 р. становила 5,1 млн. га, в тому числі 2,2 млн. га зрошуваних і 2,9 млн. га осушених.

Завдяки меліорації господарства значно інтенсивніше викорис­товують землю, є можливість створити міцну кормову базу тва­ринництва, особливо в зоні недостатнього зволоження. На зрошу­ваних землях 50% посівних площ сільськогосподарських культур використовуються для вирощування кормових культур. їхня уро­жайність у 1,5-2 рази вища, ніж на незрошуваних землях. Крім того, впровадження пожнивних та повторних посівів дає змогу збирати 1,5-2 врожаї кормових культур на рік. Практика передо­вих господарств свідчить про значні можливості підвищення про­дуктивності і ефективності зрошуваного землеробства.

У господарствах України осушені землі використовуються переважно для організації стабільного кормовиробництва. На осушених землях близько 50% всіх посівів площ сільськогос­подарських культур займають посіви зернових і 40% кормових культур. У багатьох сільськогосподарських підприємствах По­лісся завдяки меліорації земель створено відповідні умови для сталого виробництва кормів. На осушних землях тут одержують зернових культур по 35-50 ц/га, зеленої маси кукурудзи - 400-500 ц/га, кормових коренеплодів - 500-600 ц/га, сіна багаторічних трав - 40-50 ц/га.

Сучасні осушувальні меліорації здійснюються на якісно новій основі при насиченості гідроспорудами, широкому застосуван­ні закритого дренажу, наявності систем двобічного регулювання водно-повітряного режиму. Впровадження більш досконалих спо­собів осушення і якісне проведення меліоративних робіт дають можливість господарствам поліських і західних областей України підвищити інтенсивність використання земель, збільшити вироб­ництво продукції рослинництва і тваринництва.

Одним із напрямів інтенсифікації є спеціалізація аграрного виробництва. Спеціалізація як одна з форм суспільного поділу праці є умовою широкого використання в аграрному виробництві досягнень науково-технічного прогресу і основою його послідовної інтенсифікації.

Спеціалізація аграрних підприємств неодмінно супроводжуєть­ся концентрацією виробництва в усіх галузях, що сприяє підви­щенню його ефективності. Збільшення виходу продукції і підви­щення її ефективності в процесі інтенсифікації забезпечується на основі поглиблення спеціалізації та досягнення оптимальних роз­мірів аграрного виробництва в підприємствах різних форм власності і видів господарювання.

Серед організаційно-економічних заходів, які забезпечують раціональне використання виробничих ресурсів і підвищення ефек­тивності інтенсифікації виробництва, велике значення має впро­вадження прогресивних форм організації і оплати праці. Нині інтенсифікація аграрного виробництва потребує до­корінної перебудови методів організації і оплати праці на основі прогресивних форм матеріального стимулювання. При цьому до­цільно впроваджувати такі форми оплати праці, які безпосередньо залежать від кінцевих результатів господарської діяльності.

Послідовна інтенсифікація аграрного виробництва здійснюється на основі широкого використання досягнень науки і передового досвіду. Для дальшої інтенсифікації аграрного виробництва великого значення набувають виведення і впроваджен­ня у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур та високопродуктивних порід худоби, пристосованих до індустріальних технологій.

Окремі напрями інтенсифікації в тих чи інших підприємствах можуть переважати і зумовлювати високі темпи їхнього розвитку га підвищення ефективності аграрного виробництва. Проте важливе економічне значення можуть мати також інші напря­ми інтенсифікації виробництва. Так, інтенсифікація тваринництва і підвищення його ефективності залежить від багатьох чинників. Однак, визначальним фактором інтенсифікації тваринництва є під­вищення рівня годівлі худоби на основі збільшення виробництва кормів і поліпшення їхньої якості.

Існує багато шляхів інтенсивного розвитку аграрного виробництва. Послідовна інтенсифікація аграрного виробництва здійснюється на основі комплексного ви­користання всіх факторів, що дає змогу значно підвищити його економічну ефективність.

11.4. Науково-технічний прогрес і його ефективність

Найважливішим чинником економічного зростання підприємства і таким, що забезпечує потенційні можливості розвитку й ефективності виробництва, є науково-технічний прогрес. Він - головний важіль інтенсифікації. Кардинальне його прискорення зумовлює широке впровадження у виробництво техніки нових поколінь, принципово нових технологій і форм організації праці й виробництва, є потужним засобом, що забезпечує найвищу продуктивність праці, швидкий розвиток економіки та розв'язання багатьох соціальних проблем.

Науково-технічний прогрес охоплює всі ланки процесу інтенсифікації, в тому числі фундаментальні й теоретичні дослідження, конструкторсько-технологічні розробки, створення зразків нової техніки, її освоєння, промислове виробництво та впровадження у сільське господарство. Усе це відбувається на основі найсучасніших досягнень науки, яка стала продуктивною силою. Вони втілюються у високопродуктивних машинах, удосконалених технологіях й організації виробництва, нових засобах і предметах праці.

Часто науково-технічний прогрес розглядають як удосконалення речової частини продуктивних сил, тобто як заміну обладнання, виробів тощо. Це не зовсім так. По-перше, сучасний НТП пов'язаний не лише з виробництвом матеріальних благ, а й з такими сферами, як освіта, охорона здоров'я, культура та ін. По-друге (і це головне), прогресивний розвиток техніки повинен супроводжуватися певним позитивним економічним результатом. Створення нових засобів і предметів праці буде прогресом лише тоді, коли суспільство одержить від їх застосування необхідний ефект. Інколи трапляється так, що випускають машини нових марок з прогресивними якостями, проте затрати на виробництво зростають. У зв'язку з цим економічну ефективність кожної новинки треба розглядати як складову прогресивності.

Часто науково-технічний прогрес ототожнюють з науково-технічною революцією. Між ними існує тісний взаємозв'язок, однак це різні поняття. Науково-технічна революція - процес бурхливих докорінних якісних змін у техніці й технології виробництва, енергетиці, засобах і предметах праці, в організації управління, характері трудової діяльності людей з перетворенням науки на безпосередню продуктивну силу суспільства. Вона е глибоким всесвітнім явищем, що почалося на межі 40-50-х років XX ст. і розгортається, насамперед, в економічно розвинутих країнах. На відміну від НТР, яка зумовлює раптові якісні та кількісні зміни в засобах і предметах праці, технології й організації виробництва, НТП характеризується поступовим і планомірним розвитком цих процесів.

Науково-технічний прогрес - це планомірне, постійне і поступове вдосконалення засобів виробництва, техніки, предметів праці та поліпшення методів їх використання, впровадження найновішої технології, організації праці й виробництва, управління, підвищення кваліфікації кадрів, широке впровадження у виробництво досягнень науки і техніки з метою збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з найменшими затратами праці та коштів на її одиницю.

Основними напрямами науково-технічного прогресу в аграрному виробництві є агротехнічний, зоотехнічний, технічно-технологічний, організаційно-економічний і соціальний.

Агротехнічний прогрес виявляється в якісному поліпшенні сільськогосподарських угідь, підвищенні їх продуктивності на основі різних способів обробітку, гідротехнічної, хімічної й іншої меліорації, впровадження науково обґрунтованих сівозмін, раціональної структури посівних площ, удосконалення методів боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, поліпшення насінництва, виведення високоврожайних сортів і гібридів.

Широкого впровадження у виробництво набувають такі заходи, як безполицевий ґрунтозахисний обробіток, сівба з одночасним внесенням добрив у рядки, позакореневе підживлення рослин, підживлення рідкими добривами за допомогою культиваторів із гідропонним способом, штучне запилення рослин. Усе це дає змогу підвищити врожайність сільськогосподарських культур на 25-35%. Не меншого значення для підвищення врожайності набуває розвиток селекції та насінництва. Виведені нові високопродуктивні сорти пшениці «Миронівська-25», «Поліська-70», «Одеська-51» з потенційною урожайністю 75-80 ц/га, що на 10-15 ц/га перевищує урожайність сортів, які використовувалися раніше.

Важливим напрямом агротехнічного прогресу є застосування різних видів меліорації. Особливе місце тут належить осушенню та зрошенню, оскільки в нашій країні значна частина орних земель розміщено в зоні недостатнього і надмірного зволоження. Зрошення в умовах степу підвищує врожайність сільськогосподарських культур у 2-3 рази, а осушення земель Полісся - в 1,5-2 рази. Застосування краплинного внутрішньоґрунтового, синхронно-імпульсного зрошення дає змогу підвищити врожайність у 3-4 рази, зменшити витрати води у 7-9 разів і підвищити рівень продуктивності праці у 8-10 разів. Частіше стали впроваджуватися осушувально-зрошувальні системи з подвійним регулюванням води.

Зоотехнічний прогрес - це виведення нових високопродуктивних порід тварин і поліпшення племінних якостей існуючих, удосконалення системи утримання та годівлі, вирощування й догляду, систематичне поліпшення технології виробництва продуктів тваринництва.

Лише впродовж останніх років науково-дослідними інститутами й установами в Україні виведено понад 10 порід великої рогатої худоби, 14 порід свиней, 12 порід овець. Особлива увага приділяється розвитку нових ліній чорно-рябої породи худоби, середній річний надій від якої може сягнути до 5,5-6,0 тис. кг молока при жирності 3,8-4,0%.

У підвищенні продуктивності тварин велику роль відіграє годівля. Поступовий перехід на годівлю тварин повноцінними та збалансованими кормами, зокрема в брикетному й гранульованому вигляді, сприяє підвищенню продуктивності худоби на 10-15% і зниженню витрат кормів на 8-10%. Дуже важливий напрям зоотехнічного прогресу - вдосконалення технології виробництва.

Технічно-технологічний прогрес передбачає створення нової та удосконалення існуючої техніки, машин і обладнання, систем машин для комплексної механізації й автоматизації сільськогосподарського виробництва, приладів, сировини і матеріалів, будівництво приміщень з відповідним обладнанням, споруд, розроблення нових, удосконалення існуючих технологічних процесів виробництва, первинної переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, застосування високо продуктивних машин, іншої техніки, розвиток транспортних засобів, розширення бази зберігання продукції тощо.

Організаційно-економічний і соціальний прогрес спрямовують свої заходи на ефективне використання землі, матеріальних і трудових ресурсів. Це - удосконалення і впровадження нових прогресивних технологій у землеробстві й тваринництві, раціональна спеціалізація, підведення її до рівня кооперування, вдосконалення форм і організації управління, концентрація та раціональне розміщення виробництва.

Отже, економічна ефективність науково-технічного прогресу виявляється в підвищенні продуктивності живої й уречевленої праці, зростанні урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, підвищенні якості продукції, економії ресурсів, зниженні собівартості продукції та зростанні рентабельності підприємств.

Перелік питань для самостійної роботи і аудиторного контролю

1. У чому суть екстенсивної та інтенсивної форми збільшення ви­робництва сільськогосподарської продукції?

2. Чому інтенсифікація є основним напрямком розвитку аграрного виробництва?

3. Дайте визначення“інтенсифікації аграрного виробництва”?

4. На чому базується інтенсивний розвиток аграрного виробництва?

5. В чому проявляється відмінність між інтенсифікацією рослинництва і тваринництва?

6. В чому полягають специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві?

7. Яка мета інтенсифікації аграрного виробництва?

8. Назвіть показники рівня інтенсивності аграрного виробництва.

9. Назвіть основні результативні показники інтенсифікації аграрного виробництва?

10. Назвіть та охарактеризуйте основні напрями інтенсифікації аграрного виробництва?

11. Що розуміють під науково-технічним прогресом?

12. Розкрийте суть основних напрямів науково-технічного прогресу в аграрному виробництві?

13. В чому виявляється економічна ефективність науково-технічного прогресу?