Словник термінів, які використовуються в положеннях( стандартах) бухгалтерського обліку та нормативно-правових документах

( і не приведені в тексті)

Активи –ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Активами вважаються всі ресурси (господарські засоби) підприємства: матеріальні, нематеріальні, грошові (фінансові), трудові, інтелектуальні. Наприклад, придбання сировини й матеріалів пов’язано з їх використанням у виробництво продукції, яка в свою чергу буде реалізована, що й призведе до отримання грошових коштів, збільшених на „дельту” (на суму запланованого прибутку). У такому випадку підприємство має отримати від цієї операції економічну вигоду у вигляді компенсації витрат і прибутку.

Активи (оборотні) – актив класифікується як оборотний, якщо він відповідає наступним умовам:

· очікується, що даний актив буде реалізований в ході звичайного операційного циклу підприємства, або буде утримуватися для подальшого продажу або/чи для використовування протягом цього операційного циклу;

· очікується , що цей актив буде проданий протягом 12 місяців з дати балансу;

· цей актив представляє собою грошові кошти або еквіваленти грошових коштів, які доступні терміном, як мінімум, 12 місяців після звітної дати для цілей обміну або погашення зобов’язань.

Аналітичний бухгалтерський облік – спосіб обробки інформації, що дозволяє отримувати необхідну деталізовану інформацію для управління підприємства (бюджет, ціна, собівартість, продаж тощо).

Баланс – стан, визначений на конкретну дату, включає в собі основи активу, основи пасиву і їх різницю, рівною величині власного капіталу. Баланс є підсумковим документом та складовою фінансової звітності підприємства. Баланс – двохстороння групувальна таблиця де відображуються господарські засоби підприємства та джерела їх утворення.

Власний капітал. При проведені аналізу балансу, власний капітал визначається як різниця між бухгалтерським відображенням, з одного боку, – всіх активів підприємства, з іншого боку, - всіх пасивів підприємства (внутрішніх пасивів). Визначається як різниця між активами й пасивами.

Величина власного капіталу відповідає загальній сумі вкладень (внесків) учасників, власників, різниць переоцінки, нерозподіленого прибутку, резервів, емісійного доходу, доходу у вигляді безоплатно одержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу. У деяких випадках до складу власного капіталу також включається особлива позика на невизначений термін ( за українським законодавством на термін не менш п’яти років. Стосується фінансово-кредитних установ і, називається ця позика – субординований борг).

У наступному власний капітал зазнає змін внаслідок збільшення або зменшення капіталу.

Грошові кошти – готівкові кошти в касі підприємства, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання, у будь-якій валюті. Під готівкою розуміються: грошові знаки в національній і іноземній валюті у вигляді банкнот, білетів і монет, що використовуються як засіб обігу та платежу. Депозит до запитання, - це кошти, відкладенні (депоновані) підприємством на спеціальному депозитному рахунку без визначеного терміну їх вилучення ( вимоги). Підприємство – власник депозиту може вилучати їх без попередження банку. Як правило, за таким депозитом банком не нараховується відсотки (проценти). Під іноземною валютою слід розуміти:

- іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, білетів державної скарбниці, монет, що перебувають в обігу і є законним засобом на території відповідної держави( у нашому випадку – на території України), а також вилучені з обігу або таки, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

- кошти у грошових одиницях інших держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або відносяться до банківських або інших фінансово-кредитних установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери, деноміновані в іноземній валюті або коштовних металах;

- коштовні метали – золото – проба 995,0; срібло – проба 999,0; платина та метали платинової групи - пробою не нижче 999,5 (іридій, паладій, родій, з них береться тільки паладій). Проба показує відсоток чистого металу. Наприклад, золото 995- ї проби вказує на зміст золота в коштовному металі у розмірі 99,95%. Решта 0,05% може бути або латунь або/чи мідь. (Біле золото містить в собі або платину або/чи срібло).

Грошова позика (кредит) – це банківська операція, при якій банк представляє позичальнику певну суму коштів на визначений термін (час). При цьому повинно виконуватися основні принципи банківського кредитування, які прийнято розділити на дві групи:

1. загальноекономічні принципи, притаманні всім економічним категоріям ( цілеспрямованість, диференційованість);

2. принципи, що відображують сутність і функції кредиту (позики) – терміновість, забезпеченість (гарантованість повернення позики), платність. Банківські кредити (позики) служать основним джерелом поповнення оборотних засобів підприємства.

Гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансової вартості активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Гудвіл (ділова репутація) – комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології.

Гудвіл – перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання.

Гудвіл вважається активом, а негативний гудвіл – контрактивом.

Гудвіл (негативний) – перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання. Негативний гудвіл виникає там, де балансова вартість активів підприємства, що продається, перевищує суму оплати за них.

Гудвіл, що виникає від придбання становить собою платіж, зроблений підприємством, яке купує, у сподіванні отримати у майбутньому економічну вигоду, тобто є грошовою оцінкою передбачуваного перевищення прибутковості підприємства, що купується. Наприклад, купуючи діюче підприємство з багаторічними діловими зв’язками, широко розрекламованою діяльністю або стабільними ринками збуту (що дозволяє тривалий час не турбуватися про рекламу і накопичення нових зв’язків), покупець готовий заплатити ціну, яка перевищує вартість чистих активів виставленого на продаж підприємства, тому що очікує в майбутньому отримати певні економічні вигоди. Однак при всій очевидності вигоди від придбання такої фірми, виникає цілком логічне запитання: скільки коштують ці вигоди? Адже не кожен покупець готовий без зайвих торгів викласти суму, яку з нього просять. Ціну необхідно обґрунтувати, щоб цей покупець був впевненим в поверненні коштів, які він має намір вкласти.

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Зазвичай, до них відносять депозитні сертифікати і казначейські векселі з терміном погашення до трьох місяців. За такій короткій час вплив інфляції майже не визначається на їх вартість, тому й ризик їх здешевлення найменший.

Економічна вигода – потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів (див приклад у визначенні „активів”).

Єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. В Україні ця грошова одиниця є гривня. Для перерахунку наявних грошових коштів в іноземній валюті в певну суму коштів в національній валюті, підприємство використовує обмінний валютний курс, якій встановлюється Національним банком України на кожен банківський день. Перерахунок іноземній валюті в національну здійснюється на дату Балансу.

Курс обміну валюти – ціна, за якою валюта однієї країни купується в обмін на валюту іншої країни. Наприклад, 100 євро можна купити в обмін на одну тисячу ста п’ятидесяті гривень. Отже, ціна 1 євро становить 11,5 гривень.

Користувачі фінансової інформації – фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. Ними можуть бути потенційні інвестори, - потребують інформацію про сферу діяльності підприємства, обсягів реалізації, величину нарахованих/ сплачених дивідендів, отриманих прибутків тощо; державні органи контролю, - їх цікавить інформацію про доходи і витрати, для встановлення повноти, своєчасності нарахованих та сплачених податків і інших обов’язкових платежів; екологічні державні служби контролю, для визначення рівня шкідливості виробництва, викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище і встановлення розміру обов’язкових платежів, які мають сплати до бюджету таки підприємства, а в разі необхідності ініціювати закриття такого підприємства, інші особи.

Майбутня економічна вигода – це потенціальна здатність активу сприяти надходженню на підприємстві грошових коштів або їх еквівалентів. Наприклад, реалізація продукції пов’язана з надходженням грошових коштів, а використання високопродуктивного обладнання знижує собівартість продукції, що також забезпечує економію грошових коштів (тобто непрямо сприяє зростанню їх).

Негрошові операції – операції, які не вимагають використання грошових коштів та їх еквівалентів. До таких операцій можна віднести бартерні операції, товаро – обмінні операції, нарахування амортизації та її використання тощо.

Оприбуткування (дата) – дата, на яку елемент активу або/чи пасиву повинен бути внесений у власності підприємства.

Для того, щоб підприємство могло пред’явити претензію (рекламацію) за порушення договірних умов в частині неякісного товару (сировини, матеріалів), некомплектності, згідно чинного законодавства, отриманні цінності необхідно оприбуткувати протягом 24 годин, з моменту їх надходження на підприємстві.

Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. До первинних документів обліку відноситься: прибутковий та видатковий касовий ордер, підтверджується рух готівкових коштів в касі підприємства; прибуткова накладна, підтверджується надходження на підприємстві і оприбуткування на складі придбаних цінностей; лімітно-забірна карта, використовується для відпуску виробничих запасі зі складу на виробництво, де вказується вид виробничого запасу, ліміт його відпуску, № цеху, ПІБ і підпис осіб, які мають право отримувати/ відпускати матеріальні цінності та ін необхідні реквізити (для обліку руху кожного виду ресурсів підприємства передбачені відповідні документи первинного обліку).

Підприємство малого бізнесу – підприємство, яке має статус юридичного або фізичної особи, на якому середньоспискова чисельність працюючих, обсяг продаж (виробництва) та/ або інші показники не перевищують межі, встановлені чинним законодавством для суб’єктів малого бізнесу.

Підрядник – юридична особа, яка укладає будівельний контракт (угоду, договір) та виконує передбачені угодою роботи і передає їх замовнику. Роботи, що виконується будівельною організацією класифікуються на: будівельні роботи; будівельно – монтажні роботи; налагоджувальні роботи; ремонтні роботи, зокрема роботи пов’язанні з реконструкцією, модернізацією, переобладнанням, добудовою тощо.

Повна система бухгалтерського обліку – система бухгалтерського обліку, що ґрунтується на застосування єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку, форм облікових регістрів і фінансових звітів, передбачені для господарюючих суб’єктів, які не відносяться згідно діючому законодавству до малого бізнесу.

Постійні різниці – різниці між обліковим прибутком (збитком) та оподаткованим прибутком (збитком) звітного періоду, які виникають в поточному звітному періоді у зв’язку з обмеженням або невизнання доходів і витрат, визначенні Податковим кодексом України. Постійні різниці виникають в одному звітному періоді і не підлягають анулюванню.

Принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності – фундаментальні принципи бухгалтерського обліку,які розглядаються:

- з точки зору можливих гіпотез: продовження експлуатації або незалежність проведення операції;

- з точки зору основних принципів: оцінка засобів та джерел, обачність (обережність), постійність (сталість) використання методів обліку, розподіл облікових і звітних періодів, об’єктивність інформації.

Річна фінансова звітність – зведені документи, складаються з Балансу, звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал та додатків до річної фінансової звітності. Вони складають єдиний комплекс та призначені для відображення (представлення) об’єктивної ситуації, картини про стан майна, фінансів та фінансових результатів за звітний рік.

Спрощена система бухгалтерського обліку – система бухгалтерського обліку, що передбачає використання спрощених варіантів Плану рахунків бухгалтерського обліку, форм облікових регістрів та фінансових звітів.

Слід зазначити, що в Україні згідно вимог чинного законодавства, за спрощеною системою бухгалтерського обліку також ведуть облік і складають фінансову звітність представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Спрощений План рахунків бухгалтерського обліку – перелік рахунків, встановлений підприємствам малого бізнесу в умовах застосування спрощеної системи бухгалтерського обліку для обліку своїх активів, власного капіталу, зобов’язань, доходів, витрат та результатів діяльності.

Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується , буде необхідна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства (за П(С)БО 11 „Зобов’язання”. Важливо зазначити, хоча ця вартість приведена стосовно її використання при оцінці зобов'язань, за якими нараховуються відсотки (проценти), вона також застосовуються для відображення довгострокової дебіторської заборгованості за якою, також, нараховуються відсотки. До такої заборгованості відноситься заборгованість за фінансовим лізингом. І, в такому випадку, теперішня вартість – це грошова вартість майбутніх грошових надходжень чи доходів з поправкою на ставку дисконта (капіталізації). Дисконтна ставка – це процентна ставка, яка застосовується до майбутніх платежів, щоб врахувати ризик і невпевненість, пов’язану з фактором часу. Ризик може зменшитись, якщо є перспектива ділового підйому, зниження інфляції та процентних ставок, зменшення монополізації ринку.

Чому підприємству (фінансистам) так важливо знати теперішню вартість? Річ у тім, що ця вартість служить основою для порівняння прибутковості різних проектів, у тому числі, пов’язаних із залученням коштів та інвестицій за певний період. Для розрахунку теперішньої вартості необхідно визначити ставку дисконта, яка врахувала б ризикованість певного проекту чи інвестицій. Щодо цього існує просте правило: - чим вищий ризик тим вище ставка дисконта і, навпаки, низький рівень ризику означає низьку дисконтну ставку. Якщо загальні процентні (кредитні) ставки на ринку ростуть, ростуть дисконтні ставки.

Теперішня вартість визначається за формулою: PV = FV/ (1 + R)ⁿ

де, PV – теперішня вартість,

FV – майбутня вартість,

R - річна ставка процента (відсотка),

ⁿ - кількість періодів (місяці, роки, дні).

FV = Р/(1 + R)ⁿ

де, Р – початкова сума депозиту, інвестиції ( кредиту, позики).

Тимчасові різниці – різниці між обліковим прибутком (збитком) та оподаткованим прибутком (збитком) за звітний період, що виникли в результаті того, що період, в якому окремі статті доходу і витрат включаються до оподаткованого доходу (витрат), не співпадає з періодом, в якому вони включаються в облікований доход (витрати). Тимчасові різниці виникають в одному звітному періоді і анулюються у наступному одному або протягом декількох наступних звітних періодів. Тимчасові різниці поділяються на:

а. ті що оподатковуються, тобто які призводять до оподаткованим сумам при визначені оподаткованого прибутку (збитку) майбутніх періодів, коли сума активу або зобов’язання відновлюється або погашається;

б. таки, що вираховуються, призводять до появи сум, які вираховуються при визначені оподаткованого прибутку (збитку) майбутніх періодів, коли сума активу або зобов’язання відновлюється або погашається.

Фінансовий інструмент – контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу в іншого підприємства.

Фінансовий актив – 1. грошові кошти та їх еквіваленти; 2. контракт, що дає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; 3. контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідні умови; 4. інструмент власного капіталу іншого підприємства.