Емоціями називаються процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживань.
Почуття — це внутрішнє ставлення людини до того, що відбувається в її житті, праці, що вона пізнає і робить. Емоції відображають ситуаційне ставлення людини до певних об’єктів, а почуття є стійким, узагальненим ставленням до них. Емоції розглядаються як фаза виникнення і визрівання почуттів, а почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій. Переживання почуттів виявляється як особливий емоційний стан людини і водночас є психічним процесом, тобто має свою динаміку.
Формами переживання почуттів є емоції, афекти, настрої, стресові стани і власне почуття. Всі вони становлять емоційну сферу особистості, яка є одним з регуляторів поведінки і діяльності людини. Так, почуття сприяють вибору таких напрямків і форм діяльності, які найбільшою мірою забезпечують задоволення тих чи інших потреб, стимулюють саму діяльність.
Почуття виступають суб’єктивним показником того, як задовольняються потреби людини. Якщо процес задоволення потреб проходить сприятливо, то у працівника виникають позитивні емоційні стани (захоплення, радості, задоволення). Незадоволені потреби супроводжуються негативними емоціями. Отже, емоція — це реакція на ті ситуації, до яких людина не може зразу адаптуватися.
Емоційний стан людини залежить від характеру та інтенсивності актуальної потреби, з одного боку, та оцінки можливості її задоволення — з іншого. Якщо суб’єктивна вірогідність задоволення потреби велика, то виникають позитивні почуття, у противному разі — негативні.
Емоції виникають тоді, коли не відбувається задоволення потреби, коли дії не досягають мети або їх виконання пов’язане з перешкодами.
Згідно з потребнісно-інформаційною теорією емоцій П. В. Симонова, емоція — це відображення відношення між величиною потреби та ймовірністю її задоволення в даний момент. Якщо людині не вистачає знань, інформації для досягнення мети, то емоція компенсує цю нестачу і забезпечує продовження пошуку нової інформації.
Ця залежність виражається формулою:
Е = П (Н – С),
де Е — емоція, П — потреба, Н — інформація, необхідна для задоволення потреби, С — інформація, якою людина володіє.
Отже, можливі такі ситуації:
Е = 0, якщо П = 0;
Е = 0, якщо Н = С;
Еmax, коли С = 0.
Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 1035;