ОHSAS 18001 і OHSAS 18002. ОHSAS 18001 є стандартом, на базі якого проводиться перевірка Систем менеджменту охорони праці і промислової безпеки

ОHSAS 18001 є стандартом, на базі якого проводиться перевірка Систем менеджменту охорони праці і промислової безпеки. Передумо­вою його розробки стала потреба компаній в ефективній роботі з охорони праці і здоров'я.

Наказом Мінпраці від 22.10.2001 р. № 432 затверджена Концепція управління охороною праці, яка визначає, що управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен забезпечити функціонування Системи управління охороною праці (СУОП). Він очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідаль­ність за її функціонування в цілому на підприємстві.

СУОП, як підсистема загальної системи управління виробництвом, повинна передбачати такі функції:

· організацію і координацію робіт (обов’язки, відповідальність, повнова­ження керівників різного рівня, осіб, які виконують та перевіряють виконання роботи);

· облік, аналіз та оцінка ризиків;

· планування показників стану умов та безпеки праці;

· контроль планових показників та аудит всієї системи;

· коригування, запобігання та можливість адаптації до обставин, які змінюються;

· заохочення працівників за активну участь та ініціативу щодо здій­с­нення заходів з підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.

Завдяки цій системі повинні забезпечуватися вирішення таких основних завдань:

¨ професійний добір працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки з урахуванням стану їхнього здоров’я та психофізіологічних показників;

¨ навчання та пропаганда з охорони праці;

¨ безпека обладнання;

¨ безпека виробничих процесів;

¨ безпека будівель та споруд;

¨ забезпечення нормативних санітарно-гігієнічних умов праці;

¨ наявність засобів індивідуального захисту (313);

¨ оптимальні режими праці та відпочинку;

¨ лікувально-профілактичне обслуговування працюючих;

¨ санітарно-побутове обслуговування.

Щоб ця система діяла, необхідно запровадити відповідний нормативно-правовий акт, який би регулював усі питання, пов’язані з підготовкою, прийняттям та реалізацією управлінських рішень. При цьому треба пам’ятати, що СУОП є складовою загальної системи управ­ління виробництвом (якістю продукції, що виробляється) і спрямована не тільки на створення оптимальних умов праці, але й на використання резервів виробництва, підвищення продуктивності праці та значне покращання якості продукції.

Враховуючи те, що Закон поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, незалежно від того, працює на підприємстві 5 чи 1000осіб, роботодавець зобов’язаний забезпечити виконання всіх завдань, передбачених цією статтею.

При створенні СУОП необхідно:

• визначити перелік законодавчих та інших нормативно-правових актів, що містять вимоги щодо охорони праці для даного виду економічної діяльності;

• виявити небезпечні та шкідливі виробничі фактори, види робіт, об’єкти, машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, щоб визначити, які з них найсуттєвіше впливають на умови та безпеку праці;

• визначити основні завдання в галузі охорони праці та встановити пріоритетні напрями;

• розробити організаційну схему для виконання визначених завдань.

У зв’язку з тим, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за стан умов та безпеки праці, для офіційного розподілу обов’язків, прав та відповідальності в галузі охорони праці між усіма учасниками виробничого процесу необхідно призначити посадових осіб, які повинні забезпечити вирішення конкретних питань охорони праці. Якщо у підпорядкуванні роботодавця є інженерно-технічні працівники, то у їхніх посадових інструкціях повинні бути відображені обов’язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій з охорони праці.

Крім того, необхідно визначити порядок взаємодії всіх осіб, які беруть участь в управлінні виробництвом, а також порядок підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень (накази, розпорядження, приписи тощо).

При цьому треба врахувати, що очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві роботодавець (керівник підприємства), а у цехах, службах, на дільницях -керівники відповідних підрозділів і служб, відповідальні за стан умов та безпеку праці у підпорядкованих їм підрозділах.

Організаційно-методичне керівництво діяльністю структурних підрозділів та функціональних служб з охорони праці, підготовку управ­лінських рішень та контроль за їх реалізацією повинна здійснювати служба охорони праці.

Система корпоративного екологічного управління (КЕУ) повинна мати свою організаційну структуру, призначену для реалізації корпоративної екологічної політики із застосуванням методології системного підходу відповідно до міжнародних та державних стандартів серії ISO 14000 (ДСТУ ISO 14000).

Дотримання цих стандартів дає можливість створення ефективної й ідентифікованої системи екологічного управління. Створення системи КЕУ має грунтуватися на таких основних принципах:

прийняття корпоративної екологічної політики на підставі попереднього аналізу поточного стану діяльності стосовно охорони навколишнього середовища, використання ресурсів і екологічної безпеки, необхідності безумовного виконання природоохоронних законодавчих і нормативних вимог, вимог державної екологічної політики, політики збалансованого розвитку, міжнародних екологічних зобов'язань, а також прийняття заходів щодо запобігання аваріям і катастрофам;

планування заходів і діяльності, у тому числі чітке визначення першочергових і довгострокових цілей та завдань, щодо екологічного оздоровлення або екологічної модернізації виробництва, формування екологічних програм і планів дій із визначенням конкретного змісту робіт, відповідальних виконавців, термінів, ресурсів, зокрема в аварійних ситуаціях;

розробка і створення організаційної структури системи КЕУ з наданням необхідних для цього ресурсів, підготовка і прийняття Корпоративного керівництва з екологічного управління як внутрішнього регламентуючого документа, створення системи безперервної екологічної
підготовки й навчання персоналу, забезпечення комунікацій та ін.;

створення корпоративної програми екологічного аудиту як системо-утворювальної складової корпоративного екологічного контролю, вимірів та оцінок, включаючи моніторинг виробничих процесів, навколишнього середовища, системи екологічного управління підприємств, визначення екологічних характеристик і проведення коригувальних дій;

періодичний аналіз стану ефективності системи КЕУ радою директорів і реалізація заходів щодо вдосконалення цієї системи.

На першому етапі створення системи КЕУ слід провести комплексний аналіз пріоритетних напрямів діяльності корпорації, наприклад виконання вимог законодавчих нормативно-правових актів у галузі охорони навколишнього середовища й раціонального використання природних ресурсів, забезпечення еколого-техногенної безпеки.

Впровадження системи КЕУ передбачає здійснення стандартних системних положень. Розглянемо їх.

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА КОРПОРАЦІЇ

Екологічна політика корпорації ідентифікується із загальнодержавною і регіональною екологічними політиками відповідно до вимог законодавчих та інших нормативно-правових природоохоронних актів і формується як складова загальної стратегії діяльності та розвитку корпорації з урахуванням стану навколишнього природного середовища. Рівень корпоративної відповідальності за стан навколишнього середовища й відповідні корпоративні дії повинні бути оцінені на відповідність чинному законодавству.

До екологічної політики корпорації висуваються такі системні вимоги:

· включення положень державної екологічної політики і політики збалансованого розвитку;

· відповідність сфери виробничої діяльності принципу корпоративної ідентичності;

· включення положення про запобігання забрудненню навколишнього середовища і зобов'язання безперервно поліпшувати екологічну ситуацію;

· включення положення про зобов'язання відповідності вимогам нормативних документів, які регламентують характер і рівень впливу на навколишнє середовище, а також виконання угод, договорів, прийнятих зобов'язань стосовно охорони навколишнього середовища;

· передбачення механізму коригування цілей і завдань екологічної політики відповідно до змін зовнішньої ситуації;

· включення положення про порядок створення, документування, впровадження й забезпечення функціонування системи КЕУ;

· передбачення здійснення програмного планування діяльності з охорони навколишнього середовища;

· передбачення доступності екологічної інформації про екологічні аспекти діяльності підприємств.