Облік лізингових операцій

Серед орендних операцій найбільше поширення в міжнародній торговій практиці одержали лізингові операції. Порядок здійснення лізингових операцій регулюється нормами Закону України "Про фінансовий лізинг".

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на певний строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Після закінчення терміну дії контракту лізингоодержувач може повернути об'єкт оренди лізингодавцю чи купити його за кінцевою вартістю.

Таким чином, у лізинговій операції беруть участь:

1) орендодавець (лізингодавець) - лізинговий посередник, фірма, яка спеціалізується на купівлі-продажу і будівництві рухомого й нерухомого майна виробничого характеру;

2) орендар (лізингоодержувач) - користувач чи споживач об'єкта оренди у вигляді промислового чи торгового підприємства;

3) продавець, постачальник - фірма виробничого чи торгового профілю з випуску або доставки обладнання згідно із заявкою орендатора.

Лізинг являється міжнародним, коли лізингова компанія і орендатор, лізингова компанія і постачальник чи всі три учасники операції знаходяться в різних країнах.

Лізингові операції мають як переваги, так і недоліки, що треба враховувати при їх здійсненні в будь-якій країні, особливо в країнах з перехідною економікою.

Переваги лізингу для лізингоодержувача полягають в наступному:

1) можливість використання нової дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат;

2) питання фінансування і придбання обладнання вирішуються одночасно. Лізинг дозволяє 100%-не кредитування угоди;

3) лізинг дозволяє також спочатку використати машини, а потім купити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на період його фактичної експлуатації;

4) порядок здійснення лізингових платежів більш гнучкий, ніж при кредитних угодах, орендні платежі найчастіше фіксовані, що сприяє стабільності фінансових планів орендатора.

При підготовці лізингового договору сторони повинні враховувати, що в існуючій практиці немає єдиних типових лізингових договорів.

Але вони повинні містити в собі такі основні статті:

- назву сторін;

- об'єкт лізингу;

- термін, на який приймається договір;

- доставка і прийом в експлуатацію об'єкта лізингу;

- розмір і порядок виплати лізингових платежів;

- використання обладнання;

- умови повернення об'єкта лізингу;

- умови страхування об'єкта лізингу;

- права й обов'язки сторін;

- порядок вирішення суперечок;

- форс-мажорні обставини;

- додатки.

При визначенні об'єкта лізингового договору вимагаються його чіткий опис, точна назва і вказівка на приналежність. У договорі повинно бути чітко визначено місцезнаходження об'єкта договору. При переміні місця його знаходження потрібна письмова згода лізингової фірми.
У статті про період дії лізингового договору треба вказати термін, протягом якого договір не можна розірвати. Він, як правило, становить від 40 до 90% терміну користування майном відповідно до вимог експлуатації.

Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об'єкта угоди, зданого в експлуатацію, і діє протягом встановленого в ньому терміну.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

v Оподаткування податком на прибуток лізингових операцій

Порядок оподаткування податком на прибуток операцій фінансового лізингу встановлено пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Цим підпунктом передбачено, що передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.

Порядок відображення лізингових операцій має такі особливості:

1) лізингодавець на момент передачі майна у фінансовий лізінг збільшує валові доходи на вартість об'єкта фінансового лізінгу, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, яке на момент такої передачі перебувало у складі основних фондів лізінгодавця, змінює вартість відповідної групи основних фондів згідно з правилами, визначеними Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" для продажу основних фондів. Крім того, при нарахуванні винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно орендодавець збільшує валові доходи;

2) лізингоодержувач збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об’єкта фінансовоголізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об’єкта фінансового лізингу відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача. На частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування, збільшує валові витрати .

3) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента – лізингодавця (орендодавця), відноситься до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України. Підприємство, яке виплачує такі доходи, зобов’язано утримувати податок з таких доходів, за ставкою в розмірі 15 % їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Тобто база для оподаткування доходу нерезидента – це сума лізингової плати за винятком суми, що є відшкодуванням під час кожного платежу частини вартості об’єкта лізингу.

v Оподаткування податком на додану вартість

Порядок оподаткування лізингових операцій податком на додану вартість регулюється нормами ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- з метою оподаткування до імпорту прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів за договорами лізингу (оренди);

- з метою оподаткування до експорту товарів прирівнюється вивезення товарів за межі митного кордону України за договорами фінансового лізингу (оренди).

Таким чином, передача об’єктів основних засобів згідно з договорами міжнародного лізингу з метою оподаткування ПДВ прирівнюється до імпортних та експортних операцій.