Шляхи удосконалення тарифної системи оплати праці

Одним з основних напрямків вдосконалення тарифного регулювання заробітної плати на підприємствах України є запровадження єдиної гнучкої тарифної системи (ЄГТС). Остання охоплює в комплексі два нетрадиційні підходи до побудови тарифної системи –– запровадження єдиної тарифної сітки (ЄТС) і введення системи гнучких тарифних ставок (окладів).

В основу ЄТС покладено чотири принципи:

1) охоплення єдиною тарифною шкалою усіх категорій персоналу;

2) групування професій робітників і посад службовців за ознакою спільності робіт (функцій), що виконуються. Отже, усі категорії робітників подаються в ЄТС як одна група –– робітники всіх галузей, видів виробництва та робіт. З-поміж цього виділено такі групи посад, виходячи зі спільності функцій, що виконуються:

а) посади службовців –– технічних виконавців, спільні для підприємств усіх галузей;

б) посади спеціалістів, спільні для підприємств усіх галузей;

в) посади спеціалістів, специфічні для підприємств різних галузей;

г) посади керівників загальногосподарських структурних підрозділів підприємств, спільні для підприємств усіх галузей;

д) посади керівників і працівників структурних підрозділів підприємств різних галузей;

3) зарахування робітників і службовців до розрядів єдиної уніфікованої сітки (тарифікація робітників і службовців) за ознакою складності робіт або функцій, що виконуються. Оцінюючи рівень кваліфікації спеціалістів, як і раніше, слід використовувати кваліфікаційні категорії. У варіанті ЄТС передбачається 17 розрядів. Тарифікація робіт і професій робітників, як і в чинних нині системах, передбачає віднесення їх до шести (а подекуди і до восьми) розрядів. Водночас зберігаються методичні підходи до тарифікації робіт і професій робітників на основі чинного довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Оплата праці працівників установ, організацій, які знаходяться на фінансуванні з бюджету, за виключенням працівників органів державного управління, здійснюється на основі Єдиної тарифної сітки (ЄТС), яка є шкалою тарифікації та оплати праці всіх категорій працівників бюджетної сфери, включаючи робітників, технічних службовців, спеціалістів та керівників. Кожна професійно- кваліфікаційна група працівників має в ЄСТ відповідний розряд (всього 25 розрядів), при цьому враховується тільки складність робіт, які виконуються та кваліфікація працівника. Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами ЄТС визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1-го тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. В основу ЄСТ покладений принцип зростання тарифних коефіцієнтів з розряду до розряду з врахуванням рівномірної та регресивної зміни цих коефіцієнтів. Такий принцип зумовлює створення переваг в оплаті праці працівників нижчих рівнів кваліфікації. Тарифікація працівників відбувається шляхом їх атестації на основі кваліфікаційних вимог, які мають свою специфіку для установ бюджетної сфери. Складним у методичному плані є встановлення кваліфікаційних розрядів за конкретними посадами службовців. Під час розробки 17-розрядної сітки враховано різницю в складності робіт і кваліфікації виконавців. Разом з тим застосовано і такий метод оцінки, як «логіка тарифікації», в основу якого покладено супідрядність, порівнянність окремих груп і категорій працівників. Так, наприклад, тарифікація техніків (4-7 розряди) пов’язана з тарифікацією робітників (1-8 розряди). Практика засвідчує, що це відповідає дійсному співвідношенню складності праці зазначених категорій працівників. Кваліфікаційні розряди інженерів усіх спеціальностей (6-11 розряди) так «перетинаються» з розрядами техніків, що розряд техніка першої категорії (6) відповідає розряду без категорії. Тарифікація інженерів-конструкторів, інженерів-технологів, інженерів-програмістів і деяких інших інженерних спеціальностей передбачена на вищому рівні (6-13 розряди), ніж інженерів інших спеціальностей (6-11 розряди) рівні. Це виправдано з огляду на порівняльний аналіз складності робіт і посадових обов’язків, цих категорій інженерних кадрів. Кваліфікаційні розряди майстрів виробничих дільниць, відповідають розрядам інженерам усіх спеціальностей (6-11 розряди). Тарифікація начальників дільниць і змін (7-12 розряди) приблизно відповідає розрядам інженерів-конструкторів та інженерів-технологів. Кваліфікаційні розряди начальників цехів передбачені на вищому проти начальників дільниць і змін (11-14 розряди) рівні, що відповідають реальному співвідношенню складності й відповідальності виконуваних робіт. Тарифікація головних спеціалістів (13-17 розряди) близька до тарифікації начальників цехів і керівників підприємств. Однак їхні кваліфікаційні розряди, з одного боку, дещо перевищують розряди начальників цехів і водночас “перетинаються” з ними, а з другого –– в окремих випадках прирівнюються до розрядів директорів підприємств;

4) це, по-перше, встановлення тарифної ставки першого розряду в розмірі, що відповідає «заводському» рівню мінімальної заробітної плати, а по-друге, відносно однакове зростання порозрядних тарифних коефіцієнтів.

Крім ЄТС, другою основною складовою ЄГТС є система «вилок» тарифних ставок (окладів), яка забезпечує гнучкість тарифних умов оплати праці. У практичній площині йдеться про використання переваг гнучкої тарифної системи.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність тарифної системи? Назвіть основні її складові.

2. Охарактеризуйте структуру і зміст тарифно-кваліфікаційних довідників.

3. Дайте визначення «тарифної ставки». Обґрунтуйте сфери застосування годинної, денної та місячної тарифних ставок.

4. Проаналізуйте перелік доплат та надбавок відповідно до законодавства України.

5. Які елементи включає в себе тарифна сітка?

6. Назвіть основні види тарифних сіток, що диференційовані за галузями економіки.

7. З допомогою формул опишіть розрахунки середнього тарифного коефіцієнта, середнього тарифного розряду робітників.

8. Які особливості оплати праці керівників, спеціалістів та службовців?

9. Які складові елементи схем посадових окладів?

10. Визначте шляхи покращення тарифної системи оплати праці.

11. Охарактеризуйте основні принципи застосування єдиної тарифної системи.

Література

1. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1999.

2. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2001- 313с.-Глава ІХ, с.228-235.

3. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 535с.- Глава 15, с.388-392.

4. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. – Краматорськ, 1998. – Випуск 1.-50с.

5. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003- 300с. – Розділ 11, с. 167-190.

6. Квалификационный справочник должностей руководителей, специалистов и служащих. – М.: Экономика, 1986.

7. Колот А.М. Мотивація персоналу. – К.: КНЕУ, 2004.- 337с. – Розділ ІІ, с.112-124.

Терміни і поняття

􀀹 Годинні тарифні ставки

􀀹 Денні тарифні ставки

􀀹 Доплати

􀀹 Єдина гнучка тарифна система

􀀹 Місячні тарифні ставки

􀀹 Надбавки

􀀹 Середній тарифний коефіцієнт

􀀹 Середній тарифний розряд

􀀹 Схеми посадових окладів

􀀹 Тарифна сітка

􀀹 Тарифна система оплати праці

􀀹 Тарифно-кваліфікаційні довідники

􀀹 Штатний розпис

Тема 8.