Давньогерманські пам'ятки на основі латинської писемності

Давньоанглійська мова. Хоча вважається, що писемність англійською мовою виникла у VII ст. н. е. (деякі частини "Англосаксонської хроніки" написані у VII ст. (слайди 13, 14)), перші писемні пам'ятки давньоанглійською відносять до VIII століття. Основними із цих пам'яток є наступні. "Гімн Кедмона" (слайд 15) (VIII ст., нортумбрійський діалект). "Передсмертна пісня Беди" (слайд 16) (IX ст., нортумбрійський діалект). На нортумбрійському діалекті зроблений також переклад Євангелія, що відноситься до Х ст.

Однак найбільше прозаїчних пам'яток створено на уесескському діалекті. Найдавнішими з них є глоси (VIII ст.). До IX століття відносяться твори короля Альфреда (849-900) (слайд 17). Під керівництвом короля Альфреда або ним самим зроблені наступні переклади:

1) "Обов'язки пастиря" папи Григорія І.

2) "Церковна історія англів" - твір, написаний спочатку латинською мовою нортумбрійським ченцем Бедою Високоповажним (672—735) (книга є по суті, не тільки історією церкви в англо-саксів, але й історією англо-саксонської держави й суспільства).

3) "Сім книг історії проти язичників" - твір іспанського священика Оросія, написаний латинською мовою в V ст.

4) "Розради філософії" римського філософа Боеція (У-УІ ст.).

5) "Монологи" папи Григорія І.

Добре освічена людина для свого часу, Альфред не тільки сам займався перекладацькою діяльністю, але й сприяв поширенню грамотності й розвитку англійської культури й писемності. Альфред переклав на давньоанглійську (уессекський діалект) цілий ряд творів, написаних латинською мовою (ці переклади отримали назву "проза короля Альфреда"). На уессекському діалекті написана також "Англосаксонська хроніка" (літопис англо-саксів, починаючи з 60 р. до н. е. аж до початку XII ст.). Майже всі хроніки (до 800 р.) являють собою переклад з латинської. Уессекська хроніка, виконана за правління Альфреда, закінчується 892 роком (переклад здійснений під керівництвом короля Альфрсда). З інших пам'яток, написаних на уессекському діалекті, збереглися проповіді єпископа Вульфстана (XI ст.) і твори абата Ельфріка (кінець Х - початок XI ст.).

На мерсійському діалекті виконаний переклад псалтиря (IX ст.), а на коптському – переклад псалмів та ін. текстів (заповіти, дарчі документи тощо).

Найвизначнішою пам'яткою давньоанглійської поезії є поема "Беовульф" (слайд 18) (рукопис створено наприкінці Х століття, але сама поема складена, очевидно, в VІІ-VПІ століттях і тривалий час існувала в усній формі). Автор поеми невідомий. Можна припустити, що ним міг бути придворний бард, добре знайомий з давньоісландським епосом і римською літературою. Головний герой поеми, побудованої на казковому сюжеті, Веоулій ("бджолиний вовк", тобто "ведмідь"). У поемі описуються подвиги Беовульфа, що бореться із чудовиськами й драконом.

Поетичні пам'ятки Х-ХІ ст. ("Книга буття", "Юдиф" тощо) були записані, очевидно, спочатку в Нортумбрії, а потім переписувалися в Уессексі. Тому мова цих пам'яток має змішаний характер (уессекські форми зустрічаються поряд з англськими).

Давньонімецька мова. До найранніших пам'яток відносяться глоси; найбільш відомим з них є "Аброганс" (слайд 19, малюнок) (назва - за першим латинським словом abrogans), VIII ст.; рукопис створений у Сан-Галленському монастирі (Швейцарія) (слайд 20). Припускається, що оригінал був написаний баварським діалектом, але рукописи, що дійшли до нас, виконані на алеманському діалекті.

До VIII століття відноситься переклад трактату севільського єпископа Ісидора "Про щиру віру". Ця пам'ятка отримала назву "Давньоверхньонімецький Ісидор". Рукопис відноситься до кінця VIII ст. - початку IX ст., зберігається в Парижі. Діалект – рейнськофранкський.

До пам'яток, що являють собою переклад з латинської, відносять також твори, написані сирійцем Татіаном у II столітті н. е. (слайд 21), а потім перекладені латинською та іншіми мовами. Переклад латинського тексту давньоверхньонімецькою виконаний близько 830 р. у Фульдському монастирі. Рукопис відноситься до IX ст., містить обидва тексти – латинський і німецький, зберігається в Сан-Галлені. Діалект – східнофранкський.

Значне число перекладів з латинської належить ченцеві Сан-Галленського монастиря Ноткеру, на прізвисько Губатий (Х—ХІ ст.). Ноткер, як і англійський король Альфред, не тільки сам займався перекладами, але й керував перекладацькою діяльністю при монастирській школі. Переклади латинських філософів і богословів виконані на алеманському діалекті. Переклади, створені Ноткером, доповнені глосами й коментарями до латинських текстів.

До поетичних пам'яток давньоверхньонімецькою періоду відносяться наступні.

"Пісня про Гільдебранта" (слайд 22) – уривок давньогерманської епічної поеми (рукопис IX ст.). Поема складена алітераційним віршем. Мова являє змішання верхньонімецьких і нижньонімецьких діалектів.

"Муспіллі" (слайд 23) – уривок поеми про страшний суд, написаної алітераційним віршем (близько 830 р., баварський діалект).

"Євангеліє від Отфріда" – віршований виклад євангельських історій, написаний ченцем Вейсенбургського монастиря (Ельзас) близько 863—870 рр. У поемі використана кінцева рима. Діалект – південнорейнськофранкський.

"Пісня про Людвіга" – віршований твір на рейнськофранкському діалекті, написаний на честь перемоги франкського короля Людвіга Третього над норманами в 881 році. Рукопис відноситься до IX ст. Вірші складені за допомогою кінцевої рими.

"Мерзебурзькі заклинання" (слайд 24) (записані в Х ст., Фульда), знайдені в 1841 році в Мерзебурзі.

До XI ст. відноситься пам'ятка, названа "Парафрази «Пісні пісень», виконана ченцем Фульдського монастиря Віллірамом. Збереглося кілька списків рукопису (XI ст.). Діалект — східнофранкський.

У цій пам'ятці стає помітною редукція закінчень, що знаменує собою перехід німецької мови до наступного періоду свого історичного розвитку - до середньоверхньонімецького періоду. Така ж фонетична особливість характеризує збірник фантастичних оповідань за назвою "Старший Фізіолог" (XI ст.). З інших пам'яток давньоверхньонімецької мови слід зазначити "Страсбурзькі клятви" (слайд 26) (IX ст.). Рукопис відноситься до Х-ХІ ст.; діалект – рейнськофранкський.