Показники і методи вимірювання продуктивності праці. Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні її економічного змісту та визначенні показників

Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні її економічного змісту та визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. При цьому до методів вимірювання продуктивності праці висуваються наступні вимоги:

1) одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;

2) повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;

3) забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;

4) показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

Продуктивність можна визначати на рівні суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади та окремого працівника.

Як вже зазначалося, продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці. Залежно від прямого або оберненого відношення розрізняють два показника рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це кількість виробленої продукції за одиницю часу, або кількість продукції, що припадає на одного робітника за рік, квартал, місяць.

Залежно від одиниць виміру обсягу продукції і затрат праці, на підприємстві виробіток вимірюється:

1) натуральними показниками: штуки, тонни, метри тощо (якщо асортимент продукції одноманітний).

Натуральні показники є точними і наочними, але за ними неможливо оцінити різнорідну продукцію.

2) умовно-натуральними показниками: умовні банки консервів, умовні листи шиферу тощо (якщо підприємство випускає кілька видів схожої продукції).

Ці показними приводять різну продукцію до одного виміру, але застосування таких показників дуже обмежене.

3) вартісні показники: обсяг продукції вимірюється у вартісному вираженні.

Ці показники є найбільш універсальними, оскільки дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві різного асортименту продукції.

Розрізняють такі види виробітку:

– годинний: виробіток на 1 відпрацьовану людино-годину;

– денний виробіток: виробіток на 1 відпрацьований людино-день; річний (квартальний, місячний): виробіток на 1 середньооблікового працівника.

Трудомісткість – характеризує затрати часу на одиницю продукції (обернена до виробітку)

Таблиця 11–12.3.1