Форми безробіття

Класифікація видів та форм безробіття зображена на рис. 7.2.1.

Класифікаційною ознакою різних видів безробіття е соціально-економічні причини. За причинами виникнення вирізняються такі види безробіття:

– фрикційне;

– структурне;

– циклічне;

– сезонне;

– інституційне.

Рис. 7.2.1. Класифікація видів та форм безробіття

Фрикційне безробіття пов’язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також з однієї місцевості в іншу. Виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце праці, дехто шукає нову роботу після звільнення, деякі тимчасово втратили сезонну роботу, а молодь уперше намагається знайти її.

Структурне безробіття є наслідком структурних зрушень в економіці – як у галузевій площині, так і в площині зміни форм власності.

Циклічне безробіття пов’язане з падінням економічного циклу.

Сезонне безробіття притаманне окремим галузям виробництва (сільське господарство, цукрова промисловість тощо).

Інституційне безробіття спричинюють правові норми, прийняті в країні, які негативно впливають на попит та пропозицію робочої сили (впровадження непродуманої податкової політики, надмірних соціальних виплат, гарантованого мінімуму заробітної плати).

У будь-якому з них можна виокремити й інші різновиди, що зумовлені спільною причиною їх виникнення. Кожний окремий вид безробіття потребує певних заходів щодо запобігання його розширенню. Саме в цьому і полягає практичний сенс диференціації безробіття за видами.

Види безробіття можуть набувати різних форм. До системи формуючих критеріїв форм безробіття належать:

– тривалість стану безробіття;

– волевиявлення незайнятої особи;

– відкритість і можливість вивчення;

– обсяг безробіття.

За тривалістю виділяють такі форми безробіття:

– застійне – охоплює стійкий прошарок безробітних маргіналізованих громадян (безпритульні, жебраки, бродяги);

– хронічне – виникає з масовим безробіттям, зазвичай у періоди циклічного спаду.

За волевиявленням розрізняють безробіття:

– добровільне – виникає за власним бажанням працівника у зв’язку з незадовільним рівнем оплати праці, несприятливими умовами праці тощо;

– примусове – виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація підприємства в примусовому порядку звільняє персонал (наприклад, під час економічного спаду).

За відкритістю і можливістю вивчення бувають такі форми безробіття:

– відкрите – ситуація, за якої людина визнає, що вона не має роботи, і реєструється на біржі праці, якщо така для неї доступна;

– приховане – ситуація, за якої частина безробітних людей не облікована в офіційних даних.

За обсягом існує дві форми безробіття:

– оптимальне – це такий його рівень, який нижче нормального;

– природний рівень – це такий рівень безробіття, коли будь-яке підвищення попиту на працю не призводить до скорочення чисельності безробітних; інакше кажучи, це рівень безробіття, за якого воно в основному добровільне.

У вітчизняній літературі природний рівень безробіття визначають як суму фрикційного і структурного безробіття, оскільки безробіття фрикційного та структурного типу існують у будь-який період економічного розвитку.