Порядок виконання роботи. 1. Підготувати прилад до вимірювань, для чого необхідно :
1. Підготувати прилад до вимірювань, для чого необхідно :
· з допомогою регулюючих ніжок встановити колонку приладу строго вертикально ;
· змістити правий вантаж у верхнє положення, покласти на нього додатковий тягарець та впевнитись, що система знаходиться в стані спокою;
· натиснути клавішу “ПУСК” і переконатись, чи прийшла система в рух, чи був затриманий на середньому кронштейні додатковий тягарець, чи виміряв мілісекундомір час проходження правим вантажем шляху S2 та чи була система загальмована в кінці цього шляху;
· звільнити клавішу “СБРОС” та перевірити чи відбулось обнуління показів вимірювача і звільнення електромагнітного блокування ролика;
· змістити правий вантаж у верхнє положення і звільнити клавішу “ПУСК”, а також перевірити виникнення повторного блокування ролика;
2. На правий вантаж встановити один з додаткових тягарців.
3. Сумістити нижню грань правого вантажу з рискою, що нанесена на верхньому кронштейні.
4. Виміряти з допомогою шкали колонки шляхи рівномірноприскореного руху S1та рівномірного руху S2.
5. Натиснути клавішу “ПУСК”.
6. Записати значення часу t.
7. Вимірювання повторити не менше 5 разів.
8. Дані всіх вимірювань занести в таблицю:
| № досліду | М, кг | m, кг | S1, м | S2, м | t, с | g, м/c2 | Dg, м/с2 | e, % |
Обробка результатів експерименту та їх аналіз
1. Визначити середнє значення часу руху вантажу на шляху S2 за формулою:
де n–кількість виконаних вимірювань;
ti– час і-того вимірювання.
2. За допомогою формули (8)вирахувати значення прискорення вільного падіння тіл.
3. Визначити абсолютну та відносну похибки вимірювань.
Контрольні запитання
1. Механічний рух як найпростіша форма руху матерії. Відносність руху. Види руху.
2. Кінематика матеріальної точки: траєкторія, шлях, переміщення, швидкість, прискорення. Поступальний рух твердого тіла.
3. Проаналізуйте можливі джерела та причини похибок при визначенні g.
Лабораторна робота № 1-2
Визначення прискорення вільного падіння
з допомогою універсального маятника
Л.1. §§ 4. 2. §§ 64. 65.
Мета роботи: експериментальне визначення прискорення вільного падіння тіл з допомогою коливань математичного і фізичного маятників.
Прилади і матеріали: установка, обладнана математичним і фізичним маятниками; електронним мілісекундоміром і фото-електричним датчиком.
Теоретичні відомості
I. Падіння тіл на Землі — одне з проявлень закону всесвітнього тяжіння, згідно з яким сила взаємодії F двох матеріальних точок з масами m1i m2 на віддалі r визначається за формулою:
(1)
де g = 6.67·10-11 м3/кг×с2 — гравітаційна стала.
Під дією сили притягання до Землі всі тіла падають з однаковим відносно поверхні Землі прискоренням, яке прийнято позначати буквою g. Це значить, що в системі відліку, зв’язаною з Землею, на всяке тіло масою m діє сила:
Р = m g. (2)
У цьому випадку дану систему відліку можна вважати інерціальною. На основі закону тяжіння прискорення вільного падіння повинне бути:
(3)
де М – маса Землі ,
R – радіус Землі в даному місці.
Визначення величини прискорення вільного падіння дало можливість вирахувати масу Землі та середню густину її складу (М=5,96×1024 кг, r=5,5×103 кг/м3 ). Збільшення прискорення вільного падіння при переміщенні від екватора до полюсів показало, що Земля має форму сплюснутого вздовж осі обертання геоїда.
Земна кора в різних місцях має неоднаковий склад, тому в місцях, де кора має більшу густину, прискорення вільного падіння збільшується . Це явище служить основою одного з методів розвідки корисних копалин.
Згідно закону тяжіння по мірі віддалення від Землі прискорення зменшується обернено пропорційно квадратові віддалі до центру Землі. Це зменшення являється суттєвим і приймається до уваги при розрахунках руху штучних космічних тіл.
При вивченні руху тіл відносно земної поверхні необхідно мати на увазі, що система відліку, зв’язана з Землею не є інерціальною. Прискорен-ня, що відповідає рухові по орбіті, значно менше, ніж прискорення, яке зв’язане з добовим обертанням Землі. Тому з достаньою точністю можна вважати, що система відліку, що зв’язана з Землею, обертається відносно інерціальних систем з постійною кутовою швидкістюw.Таким чином, розглядаючи рух тіл відносно Землі, необхідно вводити відцентрову силу інерції :
Fi = m w2 r, (4)
де m – маса тіла;
r –віддаль тіла до земної осі (рис.2).
Обмежуючись випадками, коли висота тіл над поверхнею Землі невелика , можна прийняти rрівним:
r = R cos j , (5)
де R – радіус Землі ;
j –широта місцевості ( рис.1 ).
Вираз для сили інерції в такому випадку набуде вигляду:
Fi = m w2 R cos j(6)
Рис.1 Рис.2
Отже, прискорення вільного падіння тіл відносно Землі обумовлюється дією двох сил: сили тяжіння 
та сили інерції 
.
Результуюча цих двох сил:
(7)
є вагою тіла ( див. формулу ( 2 )).
Різниця між вагою тіла 
і силою притягання до Землі невелика, так як відцентрова сила інерції значно менша за . Кут a між напрямками та можна оцінити, скориставшись теоремою синусів ( рис. 2 ):
звідки sin a = 0,0035 sin j × cos j = 0,0018 sin 2j.
Так як кут aмалий, то можна записати
a = 0,0018 sin 2j. (8)
Напрямок дії ваги тіла , що визначається з допомогою виска, у різних місцях на поверхні Землі, крім полюсів і екватора, не збігається з напрямом до центра Землі, вздовж якого діє сила тяжіння . Але кут aміж ними дуже малий і на проміжних широтах визначається виразом (8).
Різниця між силою тяжіння та вагою тіла на полюсах рівна нулеві, а на екваторі досягає максимуму, рівного 0,3% сили тяжіння 
.
Завдяки дії відцентрової сили інерції та за рахунок сплюснутості земної кулі біля полюсів прискорення вільного падіння g змінюється з широтою в межах від 9,780 м/с2 на екваторі до 9,832 м/с2 на полюсах. Значення g=9,80665 м/с2 приймається як нормальне (стандартне) прискорення вільного падіння тіл на Землі.
Експериментально визначити прискорення вільного падіння можна при вивченні коливань фізичного та математичного маятників.
II. Фізичним маятником називають тверде тіло, що може здійснювати коливання навколо нерухомої точки, яка не співпадає з центром інерції. У положенні рівноваги центр інерції маятника C знаходиться під точкою підвіса маятника O на одній з нею вертикалі (рис.3).
При відхиленні маятника від положення рівноваги сила P=mg ви-кликає появу так званої квазіпружної сили, яка намагається повернути маятник в положення рівноваги. Ця сила аналогічно пружній описується закономірністю
F=-kx. (9)
Рис. 3
Знак “ - ”говорить про те, що зміщення xі сила F мають протилежні напрямки. Таким чином, при відхиленні маятника від положення рівноваги на кут aвиникає момент сили, що прагне повернути маятник в положення рівноваги. Цей момент сили дорівнює:
M= -mgl sin a , (10)
де m – маса маятника,
l – віддаль між точкою підвісу і центром інерції маятника.
Позначивши момент інерції маятника відносно осі, яка проходить через точку підвісу, буквою I, можна записати рівняння динаміки обертального руху:
Ie = -mgl sin a , (11)
де ε – кутове прискорення.
Розглядаючи випадки малих коливань, коли кут a малий і справджу-ється співвідношення sin a = a та ввівши позначення
(12)
із співвідношення ( 11 ) одержимо рівняння:
(13)
Це лінійне однорідне диференціальне рівняння другого порядку. Його загальний розв’язок має вигляд:
a = a cos ( w t + φ0 ) . (14)
Отже, при малих коливаннях кутове відхилення маятника змінюється з часом за гармонічним законом.
Так як циклічна частота w0 зв’язана з періодом коливань співвід-ношенням:
(15)
то, враховуючи співвідношення (12), одержимо формулу періоду коливань фізичного маятника:
(16)
Нехай фізичний маятник є матеріальною точкою масою m, підвішеною на невагомій нерозтяжній нитці довжиною l . Такий маятник називають математичним. Момент інерції його відносно точки підвісу визначається за формулою:
I = m l 2. (17)
Використовуючи вирази (16) та (17), можна одержати формулу періоду коливань математичного маятника:
(18)
Достатньо задовільним наближенням до математичного маятника може служити невеличка кулька , підвішена на довгій тонкій нитці.
Із співставлення формул (16) та (18) одержуємо що математичний маятник довжиною
(19)
буде мати такий же період коливань, як і даний фізичний маятник. Величину lзв називають зведеною довжиною фізичного маятника. Таким чином, зведена довжина фізичного маятника — це довжина такого математичного маятника, період коливань якого співпадає з періодом коливань даного фізичного маятника.
Точка на прямій, що з’єднує точку підвісу з центром інерції та лежить на відстані зведеної довжини від осі обертання, називається центром коливань фізичного маятника (точка О на рис. 3). Центр коливань і точка підвісу — спряжені точки: якщо їх поміняти місцями, то період коливань фізичного маятника не зміниться.
Дійсно, згідно з теоремою Штейнера, момент інерції маятника відносно осі О може бути записаний у вигляді:
I = I0 + ml2. (20)
де I0 – момент інерції відносно осі, що паралельна до осі обертання і проходить через центр інерції маятника. Підставляючи (20) в формулу (19), одержуємо:
(21)
З цього виразу випливає, що зведена довжина маятника завжди більша l, тому точка підвісу О і центр коливання О¢ лежать по різні боки відносно центру інерції.
Тепер підвісимо маятник в точці, що співпадає з центром коливань О¢. згідно формули (21) зведена довжина маятника в цьому випадку буде рівною:
(22)
де 
– відстань між попереднім центром коливань та центром інерції маятника.
Як бачимо, l ¢зв = l зв = O C + C O¢ = l + l¢ , звідки випливає висновок, що при підвішуванні маятника в центрі коливань його зведена довжина, а значить і період коливань, не змінюються, тобто центр коливань і точка підвісу є взаємно спряженими точками.
IV. Доведена властивість спряженості покладена в основу визначення прискорення вільного падіння з допомогою так званого оборотного маятника. Оборотним називають такий маятник, у якого поблизу кінців є дві паралельні одна одній опорні призми, за які він може по черзі підвішуватись. Вздовж маятника можуть переміщуватись та закріплюватись на ньому важкі вантажі здебільшого у вигляді циліндрів або дисків. Переміщенням добиваються того, щоб при підвішуванні маятника за любу із призм період коливань був однаковим. Тоді відстань між опорними ребрами призм буде рівною l зв. Вимірюючи період коливань маятника і знаючи зведену довжину його l звза формулою
(23)
знаходять прискорення вільного падіння g.
Експериментальна установка являє собою прилад, що дає можливість з високим ступенем точності визначити період коливань математичного та фізичного (оборотного) маятників з допомогою фотоелектричного датчика й універсального мілісекундоміра. З допомогою даного приладу визначається час t певної кількості n повних коливань маятника, а потім за формулою [24] вираховується період коливань
. (24)
Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 860;