Організація облікових номенклатур
Облікова номенклатура(лат.- перелік) - це детальний, стислий, системний перелік найсуттєвіших ознак, що характеризують об'єкти обліку і необхідні для одержання вихідної результативної інформації. їх склад залежать від об'єктивних чинників (галузі та виду економічної діяльності, обсягів діяльності, показників централізованої та внутрішньої звітності, об'єктів аналітично-контрольної роботи), тому кожне підприємство самостійно визначає тип, зміст, структуру та обсяги облікових показників, а також періодичність їх коригування та уточнення, інакше рішення будуть прийматись на основі застарілої, недостовірної інформації.
Згідно із принципами цілісності, реєстрації, безперервності, ідентифікації у системі обліку слід реєструвати показники, що впливають на процеси господарювання.
Ознаками оптимальності облікової інформації є:
1) цілеспрямованість, релевантність та, що стосується справи інформації, її безпосередній зв'язок із управлінням;
2) сконцентрованість - при формуванні показників вибираються лише істотні ознаки, що характеризують господарські операції або процеси;
3) достовірність - забезпечення адекватності показників фактам господарського життя, адже «відсутність достовірності спричиняє хаос»;
4) багатократність використання - багаторазове використання інформації у декількох облікових процедурах, а також їх застосування для аналізу та контролю;
5) аналітичність - здатність показників, зафіксованих у документах, формувати ще й виведену, похідну, розрахункову, додаткову інформацію; .
6) своєчасність - забезпечення оперативного прийняття ефективних управлінських рішень адміністрацією;
7) відносна повнота - інформація забезпечує вирішення облікових завдань, поставлених керівництвом, тому облікові реквізити поділяють на суттєві, які обліковують, і несуттєві, які не обліковують;
8) хронологічність - реєстрація фактів господарського життя у суворій послідовності їх здійснення і мінімізація часу між моментами проведення господарської операції та реєстрацією показників;
9) системність - зв'язок і координованість показників первинного обліку з показниками аналітичного і синтетичного обліку та звітності.
Облікова інформація не виникає природним шляхом, а збирається і формується апаратом бухгалтерії. Під дією суб'єктивних чинників втрачається достовірність, об'єктивність інформації та зростає вірогідність її викривлення, що може привести до її неправдивості. Зменшити вплив суб'єктивних чинників на формування облікових номенклатур можна за рахунок таких чинників:
1) вибору оптимальної методології і методики обліку кожного об'єкта господарювання у відповідності із вимогами нормативних документів;
2) максимально можливої деталізації інформації, її аналітичного розкладання за різними обліковими ознаками (горизонтальною, вертикальною та фасетною класифікацією). Для контролю за збереженням цінностей та оптимального управлінням підприємством необхідно розробити канали інформаційних потоків (напрямки аналітичного обліку), які б забезпечували формування детальної інформації щодо наявності кожного об'єкта обліку та результатів господарювання у розрізі як структурних підрозділів, так і матеріалу но-відповідальних осіб;
3) синтетичного узагальнення економічної інформації у грошовому вимірнику, у єдиній грошовій одиниці та її зіставлення із показниками аналітичного обліку. Синтетичне узагальнення облікової інформації є процесом зворотнім аналітичному розкладанню, тому необхідно визначити проміжні рівні у процесах деталізації та узагальнення інформації, тобто рівні звірки аналітичного і синтетичного обліку.
В умовах застосування комп'ютерної техніки першочергового значення набувають питання ідентифікації та уніфікації облікової інформації, раціонального моделювання її потоків, групування, встановлення послідовності її інтегрування і формування, що дозволяє створити завершену інформаційну систему та забезпечує одержання необхідних зведених показників, у тому числі для складання звітності.
Перелік облікових номенклатур розробляють для кожного об'єкта обліку на кожному технологічному етапі (первинному, поточному, узагальнюючому).
Організація номенклатур первинного обліку включає два види робіт: 1) вибір (формування) показників; 2) складання їх детального переліку у таблицях.
Номенклатури первинного обліку є вихідним джерелом облікових процедур на наступних етапах облікового процесу (поточного і підсумкового обліку), тому при їх вибір повинен бути достатнім для ведення аналітичного і синтетичного обліку (на етапі поточного обліку) і складання звітності (на етапі підсумкового обліку).
При формуванні показників необхідно вирішити певні завдання: 1) забезпечити однозначне описання господарської операції. Для цього необхідно кваліфікувати господарську операцію, тобто встановити її економічну та юридичну сутність; 2) встановити адекватність показників факту господарського життя; 3) створити умови для обробки показників за допомогою засобів комп'ютерної техніки.
Облікові номенклатури є певним інформаційним повідомленням, що складається з реквізитів. Реквізит - це мінімальний інформаційний елемент із самостійним змістовним навантаженням, обов'язковий у правильно оформленому документі. Виділяють реквізити реквізити-ознаки та реквізити-основи. Перші відображають якісні, а другі - кількісні характеристики об'єктів господарювання. Наприклад, назва продукції та її шифр (номер) - реквізити-ознаки, а її кількість, вартість - реквізит-основа. Кожний реквізит-основа разом із кількома реквізитами-ознаками утворюють економічний показник, один або кілька показників формують документ.
На формування номенклатур первинного обліку впливають особливості технології виробництва, організації праці, системи постачання і збуту та інші організаційно-технічні умови, що існують на підприємстві. Детальний перелік облікових номенклатур наводять у спеціальних таблицях (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 987;