Методи дослідження зовнішнього дихання у людини

Існують наступні методи дослідження зовнішнього дихання у людини:

1. Спірометрія - метод визначення життєвої ємності легень (ЖЕЛ) і складових її об’ємів повітря.

2. Спірографія - метод графічної реєстрації показників функції зовнішнього дихання.

3. Пневмотахометрія - метод вимірювання максимальної швидкості вдиху і видиху при форсованому диханні.

4. Пневмографія - метод реєстрації дихальних рухів грудної клітки.

5. Пікфлуорометрія - вимірювання об'єму повітря, що проходить при видиху в одиницю часу (пікова швидкість видиху).

Функціональний стан легенів залежить від віку, статі, фізичного розвитку людини. Найбільш поширеною характеристикою стану легень є вимірювання легеневих об’ємів, які свідчать про розвиток органів дихання і функціональних резервах дихальної системи.

Спірометрія ─ це метод оцінки функції зовнішнього дихання, при якому визначаються життєва ємність легень, легеневі об'єми, а також об'ємна швидкість повітряного потоку.

Легеневі об’єми і ємності називаються статичними дихальними показниками. Розрізняють 4 первинних легеневих об’єми і 4 ємності.

Рис. 7.2. Статичні дихальні показники

Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) ─ це та максимальна кількість повітря, яку можна видихнути після максимального вдиху. При дослідженні визначається фактична ЖЄЛ, яка порівнюється з належною ЖЄЛ (НЖЄЛ). У дорослої людини середнього зросту НЖЄЛ становить 3-5 літрів. У чоловіків її величина приблизно на 15% більше, ніж у жінок.

Дихальний об'єм (ДО), або глибина дихання, ─ об’єм вдихуваного і видихуваного у спокої повітря. У дорослих людей ДО = 400-500 мл, у дітей 11-12 років ─ близько 200 мл, у новонароджених ─ 20-30 мл.

Резервний об'єм видиху (РОвид) ─ максимальний об’єм, який можна із зусиллям видихнути після спокійного видиху. РОвид = 800-1500 мл.

Резервний об'єм вдиху (РОвд) ─ максимальний об'єм повітря, який можна додатково вдихнути після спокійного вдиху. Для обчислення резервного об'єму вдиху необхідно з величини ЖЕЛ відняти суму дихального і резервного об'ємів видиху.

Залишковий об'єм (ЗО) ─ об'єм повітря, який залишається в легенях навіть після максимального видиху. Вимірюється тільки непрямими методами. Принцип одного з них полягає в тому, що в легені вводять чужорідний газ типу гелію і по зміні його концентрації розраховують об’єм легенів. Остаточний об'єм становить 25-30% від величини ЖЄЛ (500-1000 мл).

Загальна ємність легенів (ЗЄЛ) ─ кількість повітря, що знаходиться в легенях після максимального вдиху. ЗЄЛ = ЖЄЛ + ОО. ЗЄЛ = 4500-7000 мл.

Функціональна залишкова ємність легень (ФЗЄЛ) - кількість повітря, що залишається в легенях після спокійного видиху.

Ємність вдиху (Євд) ─ максимальний об'єм повітря, який можна вдихнути після спокійного видиху. Євд = ДО + РОвд.

Крім статичних показників, що характеризують ступінь фізичного розвитку дихального апарату, існують і додаткові ─ динамічні показники, що дають інформацію про ефективність вентиляції легень і функціональний стан дихальних шляхів.

Форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) ─ кількість повітря, яке можна видихнути при форсованому видиху після максимального вдиху. У нормі різниця між ЖЄЛ і ФЖЄЛ, дорівнює 100-300 мл. ФЖЄЛ = 3000-7000 мл.

Частота дихання (ЧД) ─ кількість дихальних циклів за одну хвилину. ЧД = 16-18 д.ц. / хв.

Хвилинний об'єм дихання (МОД) ─ кількість вентильованого в легенях повітря за 1 хвилину. МОД = 8-12 л.

Резерв дихання (РД) ─ показник, що характеризує можливості збільшення вентиляції. У нормі РД становить 85% максимальної вентиляції легень (МВЛ). МВЛ = 70-100 л / хв.

Функціональні проби.Час, протягом якого людина може затримати дихання, долаючи бажання вдихнути, є індивідуальним. Він залежить від збудливості центральної нервової системи, стану апарату зовнішнього дихання, серцево-судинної системи та системи крові. Тривалість довільної максимальної затримки дихання використовується як функціональна проба, що характеризує роботу систем організму.

У здорових людей час максимальної затримки дихання після глибокого (але не максимального) вдиху (проба Штанге) становить 40-60 сек, після спокійного видиху (проба Генчі) час максимальної затримки дихання є меншим за 30-40 секунд. Ці показники змінюються при форсованому диханні.