Векторкардіографія

Векторкардіографія ─ метод дослідження серця, заснований, як і електрокардіографія, на реєстрації змін за серцевий цикл сумарного вектора електрорухомих сил серця, але в проекції його не на лінію (вісь відведення), а на площину. Векторкардіограма (ВКГ) відображає взаємодію двох різниць потенціалів у вигляді вектора, що має певний напрям, залежний від орієнтації електричного поля серця, і розташування у площині, обумовленій даними відведеннями.

Хід електричного збудження по міокарду відображається на ВКГ у вигляді трьох основних петель ─ Р, QRS і Т (рис. 3.12), позначених по їх відповідності зубців Р і Т і комплексу QRS електрокардіограми. ВКГ дозволяє уявити динаміку сумарних векторів передсердь і шлуночків серця за часом в тривимірному просторі.

Рис. 3.12. Відображення на ВКГ петель Р, QRS і Т

Аналізують ВКГ по максимальній довжині (максимальному вектору) і ширині петель, їх формі, кутах відхилення максимальних векторів від координатних осей площини реєстрації та іншим параметрам. Вони суттєво змінюються при гіпертрофії передсердь і шлуночків, блокадах серця, інфаркті міокарда.

3.4. Добове моніторування ЕКГ (за Холтером)

Добове моніторування ЕКГ (за Холтером) ─неперервна реєстрація ЕКГ протягом декількох діб, протягом якої пацієнт відзначає в щоденнику час і обставини виникнення неприємних симптомів з боку серця, прийом ліків, зміну видів фізичної активності (рис. 3.13).

а) б)

Рис. 3.13. Моніторування ЕКГ за Холтером:

а) загальний вигляд; б) схема підключення

Результати добових записів електрокардіосигналів передаються до комп’ютера і обробляються за допомогою спеціального програмного забезпечення.

Згідно загальноприйнятому стандарту в результатах аналізу добових ЕКГ мають бути зазначені: відомості про ритм серця: його джерело (джерела) і частоти; відомості про порушення ритму: про екстрасистоли надшлуночкових і шлуночкових аритмій; відомості про паузи ритму; відомості про зміни інтервалів PQ і QT; відомості про зміни морфології комплексу QRS, обумовлених порушеннями внутрішньошлуночкової провідності; відомості про зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу (сегмента ST) і про зв'язок цих змін з фізичною активністю пацієнта і його відчуттями по щоденнику.

3.5. Діагностична система «Кардіовізор»

Прилад “Кардіовізор” (рис. 3.14) аналізує низькоамплітудні коливання потенціалів серця і відображає результати у вигляді «портрета серця» (зелені ділянки ─ норма, червоні ─ патологія).

Рис. 3.14. Діагностична система “Кардіовізор”

Мікроальтернації обчислюються, як мікроколивання ЕКГ сигналу в послідовних скороченнях серця (рис. 3.15, 3.16). Амплітуди мікроальтернацій можуть бути на два порядки менше амплітуд зубців стандартної ЕКГ. При аналізі Т зубців середні амплітуди мікроальтернацій складають ~ 2 ... 15 мкВ, в той час як амплітуди T зубців складають 0,3 ... 0,7 мВ, тобто 300...700 мкВ.

Рис. 3.15. Низькоамплітудні коливання ЕКГ в послідовних QRS комплексах здорового серця

Рис. 3.16. Низькоамплітудні коливання ЕКГ в послідовних QRS комплексах у хворого при ішемії міокарда

Існує залежність між середньою амплітудою мікроальтернацій і різницевим сигналом, що характеризує електричну симетрію між правим і лівим шлуночками, і правим і лівим передсердями. На основі цього будуються «дисперсійні карти» (ДК). Розраховані показники залежать від виду, локалізації, характеру порушень або патологічних змін міокарда і метаболічних змін, які характеризують синхронність електричного збудження міокарда.

Метод ДК ЕКГ заснований на комп'ютерному формуванні карти електричних мікроальтернацій ЕКГ сигналу, віднесених до певних камер серця (передсердь та шлуночків). Ці карти отримують в результаті розрахунку електричних напруг між близько розташованими поверхневими точками міокарду з використанням в процесі цих розрахунків оригінальної моделі біоелектричного генератора серця та формуванням «портрету серця».

Метод дисперсійного картування може ефективно використовуватися при:

скринінгу і диспансеризації, в спортивній медицині, при реабілітації, для оцінки ефективності проведеної терапії, при динамічному спостереженні і моніторуванні стану міокарда у пацієнтів при будь-яких патологіях, а також для виявлення змін і динаміки порушень деполяризаційних і реполярізаційних властивостей міокарда.

3.6. Діагностичний комплекс «Кардіо +»

Діагностичний комплекс «Кардіо +»(рис. 3.17) призначений для реєстрації, відображення та аналізу електрокардіографічної інформації (канал “Кардіо”) з автоматичною видачею висновку.

Рис. 3.17. Зовнішній вигляд діагностичного комплекса «Кардіо+»

Сигнали, зареєстровані з пацієнта, посилюються біопідсилювачами і подаються до блоку перетворення сигналів, де посилюються додатково, перетворюються в цифрову форму і за допомогою інтерфейсного модулю передаються в комп'ютер для подальшої обробки (рис. 3.18). Програмне забезпечення дозволяє виконувати фільтрацію зареєстрованих електрокардіосигналів за допомогою ФНЧ (35 Гц, 50 Гц) та ФВЧ (0.05 Гц), автоматично вимірювати і обчислювати основні параметри ЕКГ (рис. 3.19) та формувати діагностичний висновок (рис. 3.20).

Рис. 3.18. Реєстрація ЕКГ сигналів 12-ти стандартних відведень в діагностичному комплексі «Кардіо+» (ЕКГ дослідження)

Рис. 3.19. Таблиця параметрів ЕКГ сигналів в діагностичному комплексі «Кардіо+» (ЕКГ дослідження)

Рис. 3.20. Формування діагностичного висновку в комплексі «Кардіо+»

(ЕКГ дослідження)