Ноосфера 6 страница

Вірус С, який спеціалісти називають «ласкавим вбивцею», - найпідступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптомно, але в більшості випадків закінчується важким ураженням печінки. Тільки носіями гепатиту С є 150 млн. чоловік. Зараження вірусом гепатиту С відбувається аналогічно зараженню гепатитом В. Але найчастіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпуляціях, особливо при переливанні крові.

Щорічно від гепатиту помирає 2 млн. чоловік.

Основні правила для попередження ураження цією небезпечною хворобою: мийте руки перед їжею, кип'ятіть воду, обливайте кип'ятком овочі і фрукти, при сексуальних контактах користуйтесь презервативами, вакцинація.

Кінець XX і початок XXI ст. ознаменувалися поверненням туберкульозу, особливо в східноєвропейських країнах. Україна не стала винятком. За офіційними даними, в 2000 році тут виявлено 30 тис. нових випадків захворювань на туберкульоз, 11 тис. наших співвітчизників пішли з життя через цю хворобу. В 1995 р. в Україні офіційно оголошена епідемія туберкульозу. Епідеміологічна ситуація загострюється і соціально-економічними негараздами, міграційними процесами, наркоманією, СНІДом, а також послабленням контролю за протитуберкульозними заходами. Понад 122 тис. осіб в Україні хворі на активну форму туберкульозу. За останні 10 років захворюваність на туберкульоз зросла в 1,8 рази і в 2000 році досягла показників 60,2 на 100 тис. населення. Смертність за цей період збільшилася в 2,7 рази і становить 22,3 на 100 тис. Більш як 65% хворих у яких уперше виявили паличку Коха (збудник туберкульозу), - соціально незахищені безробітні, студенти, учні, пенсіонери, мігранти, особи, які звільнились з місць ув'язнення.

Туберкульоз (сухоти) - це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання.

Туберкульозна паличка (паличка Коха) може викликати ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечника, сечостатевих органів, наднирників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній більшості випадків (80-90%) спостерігається ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції - хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворої туберкульозом худоби.

Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну і апетиту, втрата ваги, дратівливість, зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.

Запобігти захворюванню можна перш за все щепленням.

Захворювання, які передаються статевим шляхом.

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. До цієї категорії входять декілька груп, наприклад:

хвороби, які викликають віруси - генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та ін.;

паразитарні - короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;

бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

грибкові - кандидоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються і статевим шляхом.

Найбільш поширені захворювання, що передаються статевим шляхом:

Сифіліс - це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, чашки, цигарки тощо).

Збудник сифілісу - бліда трепонема, висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно діють на трепонему.

Під час статевих контактів з хворою людиною бліда трепонема потрапляє на мікротравми слизової оболонки статевих органів і проникає в кров'яне русло.

При класичному перебігу сифілісу розрізняють чотири періоди: інкубаційний і три клінічних (первинний, вторинний та третинний). Інкубаційний період хвороби триває 3-4 тижні. Потім, як правило, на статевих органах утворюється безболісна кругла ранка, або виразка червоного чи брудно-жовтого кольору, тверда на дотик, яка зовсім не турбує хворого. Це так званий твердий шанкер.

Через 7-8 днів після появи шанкеру збільшуються найближчі до нього лімфатичні вузли, найчастіше - пахвинні. Через деякий час починають збільшуватись інші лімфатичні вузли. Це і є первинний сифіліс.

Далі наступає своєрідний трепонемний сепсис, який досить часто супроводжується слабкістю, нездужанням, безсонням, головним болем, втратою апетиту, іноді болем у кістках та суглобах, підвищенням температури тіла до 37-38 °.

Якщо в цей період не розпочати лікування, то через 3 місяці з часу зараження хвороба переходить у вторинний сифіліс. Його тривалість становить звичайно 2-4 роки, але може розтягнутися і до 20років. На шкірі, слизових оболонках, на статевих органах з'являються дрібні рожеві плями або тверді мідно-червоні вузлики, які не турбують хворого. Якщо хворого не лікувати, то через 2-3 місяці ці ознаки зникають із зовнішніх ділянок тіла, але уражаються серце, печінка, кровоносні судини, кістки, нервова система, суглоби. Через декілька років (3-5-10) з'являються ознаки третинного періоду хвороби-горбики й вузлики (так звані гуми), які, розпадаючись, зумовлюють глибокі виразки. У хворих, крім шкіри і видимих слизових оболонок, вражаються печінка, нирки, кістки, суглоби, а також нервова та ендокринна системи, органи чуття.

При цьому хворий нерідко вмирає. До тяжких форм сифілісу належить і прогресивний параліч, при якому у хворих виникають важкі психічні розлади.

Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, чим раніше воно розпочате. Для того, щоб уберегтися від зараження сифілісом, треба уникати випадкових статевих контактів, користуватись презервативами і перед тим як вступити в статевий контакт необхідно все-таки більше дізнатися про людину.

Гонорея. Збудником гонореї є бактерія - гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з'являються через 3-5 днів після зараження.

У чоловіків, коли починається хвороба, свербить і пече у сечовику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім з'являються гнійні виділення. При цьому спостерігаються почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього отвору сечовика. Якщо хворого не лікувати хвороба прогресує і уражається весь сечовик.

У більшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходить без суб'єктивних симптомів, але з ураженням майже всіх відділів сечостатевої системи, а також прямої кишки. При цьому з'являються гнійні виділення із сечовика і статевих органів.

Якщо хвора жінка не лікується, то наслідки будуть дуже серйозні: в перспективі вона не зможе завагітніти, може розвинутися перитоніт (запалення черева), уражаються суглоби, м'язи, кістки.

У зв'язку з малосимптомним та безсимптомним перебігом процесу хворі жінки продовжують статеві зв'язки, чим сприяють розповсюдженню інфекції.

Гонорею виліковують. Уберегтись від неї можна, застосовуючи презервативи.

Онкологічні захворювання. Щорічно в Україні фіксується 160 тисяч нових випадків, на обліку перебуває більше 700 тисяч онкохворих.

Сутність природи раку полягає в тому, що клітини тканини перероджуються і можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть, діляться і відмирають.

Ракова клітина - це така клітина, яка виходить з-під контролю власного організму: її ростом організм не керує.

60-70% всіх ракових захворювань можна запобігти, якщо уникати таких факторів, як куріння, забруднення довкілля, вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру, їжа, яка містить багато мутагенів та канцерогенів, жирів.

Відомо, що харчування з великою кількістю клітковини суттєво знижує вірогідність раку кишечника. Деякі види раку - спадкові, в своїй основі мають ген, який відповідає за схильність до раку в майбутньому житті. Серед них є і такі розповсюджені, як рак молочної залози, поліпоз кишечника, рак легень та інші. Серед тих, хто належить до так званих ракових родин, це захворювання трапляється в 2-3 рази частіше. Але не треба вважати, що хвороба неминуча. Велике значення мають профілактика, спосіб життя.

Основний критерій ефективності в онкології - так зване п'ятирічне виживання. Якщо за цей період часу хвороба не рецидивує, рак вважається виліковним, тому що після 5 років рецидиви бувають у дуже небагатьох пацієнтів онкологічних лікарень.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. За оцінками ООН та ВООЗ, у світі налічується близько 40 мільйонів осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). 18,5 мільйонів осіб вже померли від СНІДу.

Україна є найбільш ураженою в Східній Європі. За офіційними даними, у нас налічується вже майже 400 000 ВІЛ-інфікованих. Особливе значення має той факт, що 80% всіх ВІЛ-інфікованих становлять ін'єкційні наркомани віком статевої активності (від 15 до 30 років).

Перше повідомлення про СНІД з'явилося у США в 1981 році.

Честь відкриття вірусу, який викликає СНІД, належить французькому вченому професору Пастерівського інституту в Парижі Люку Монтаньє (1983р.).

СНІД - смертельне захворювання людини, що викликається ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції: при статевому контакті з інфікованою людиною; під час переливання крові та пересадки органів; при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами; нанесенні татуювання; при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ; при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.

Хвороба не передається: через рукостискання, через поцілунок, через їжу, через предмети домашнього вжитку, при купанні в басейні, душі, через спортивні предмети; через укуси комах, при догляді за хворими.

ВІЛ може вразити кожного, хто практикує поведінку, пов'язану з підвищеним ризиком: використовує голки та шприци після інших осіб, вступає у статеві контакти з випадковими особами або з інфікованими особами без використання презерватива.

У багатьох людей після першого інфікування симптоми не виявляються. Проте у декого впродовж одного-двох місяців після зараження розвивається захворювання, що нагадує грип, спостерігається підвищення температури, головний біль, втомливість і збільшення периферичних лімфатичних вузлів. Ці явища, як правило, тривають від одного тижня до місяця, а потім зникають.

Більш стійка і тяжка симптоматика у дорослих може виникнути через десять років після зараження, а у дітей з вродженою ВІЛ-інфекцією - через два роки. Протягом безсимптомного періоду вірус активно розмножується, вражаючи та руйнуючи все нові клітини імунної системи.

Для багатьох людей першими симптомами інфекції є збільшення лімфатичних вузлів, загальна кволість, втрата маси тіла, часті підвищення температури, пітливість, постійні або повторні інфекції з ураженням слизової оболонки рота, висипання шкіри та її лущення, запальні гінекологічні захворювання, що не піддаються лікуванню, а також епізоди короткочасної втрати пам'яті.

Термін СНІД застосовується до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції, коли розвиваються смертельно небезпечні хвороби.

Хворі на СНІД дуже схильні до різноманітних новоутворень (саркома Капоші, рак шийки матки, злоякісні лімфоми тощо), які відрізняються особливою агресивністю і стійкістю до лікування.

За останні роки вченими розроблено методи лікування як самої ВІЛ-інфекції, так і асоційованих інфекційних захворювань та новоутворень. Однак за допомогою відомих сьогодні препаратів неможливо повністю вилікувати ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

Оскільки ефективної вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практика небезпечних статевих стосунків.

Треба пам'ятати, що сьогодні вирішення проблеми попередження СНІДу залежить від кожного з нас. Здоровий спосіб життя, критичне ставлення до себе і оточення в плані інтимних статевих відносин, відповідальне виконання своїх обов'язків тими, чия трудова діяльність пов'язана з ризиком передачі інфекції (медики, перукарі та інші), допоможуть створити надійний заслін СНІДу. СНІД - це немовби тест для людей на здоровий глузд та совість.

Наркотики та наркоманія. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики, становить близько 900 тисяч. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.

Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків - 13-15 років, а в деяких містах нашої країни він ще менший - 9-13 років. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років.

Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Вживати наркотики починають випадково, просто через цікавість. Молодь «знайомиться» з наркотиками на дискотеках і вечірках, в компанії з друзями. Головні причини вживання наркотиків: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті.

Початкове вживання наркотиків пов'язане з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики почали використовуватись служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконанні культових обрядів та ритуалів.

Класифікація наркотиків і типи залежності

Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як „стан епізодичного або хронічного отруєння", викликаний багаторазовим введенням наркотику. Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії, як хворобі, два стани - залежність та звикання.

Психічна залежність - це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, які цей наркотик задовольняє.

Фізична залежність - це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у разі припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій і внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності.

Наркотики та їх ефекти. З точки зору психо-фармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:

наркотики, що пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);

наркотики, що збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

наркотики, що викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін).

Опіум - це молочний сік, який отримують з надрізаних головок опіумного маку.

Найбільш швидко і сильно діє опіум, який вводиться шляхом ін'єкцій. Цей спосіб вживання більше діє в фізичному, а не в психологічному плані. Після уколу наступає фізичне оніміння та спокій, стан характеризується повним розслабленням. Функція інтелекту наближається до нуля. Ці ефекти опіуму притягують напружених, емоційно незрілих людей, які намагаються штучно розслабитись та досягнути стану спокою.

Найбільш частими ускладненнями хронічного зловживання опіумом є:

опіумна гарячка;

вірусне запалення печінки;

гнійні інфекції шкіри та тканин, запалення та затвердіння жил.

Морфін. Найбільш відомий алкалоїд опіуму (білий кристалічний порошок, який не має запаху, його легко розпізнати за терпким смаком), виділений у 1805р. Він використовується як знеболювальний засіб у медицині. Наркотик, до якого дуже швидко звикає людина (через декілька днів постійного вживання препарату формується залежність). Про вживання морфіну можуть свідчити такі симптоми: важкі запори, які чергуються з проносом, шрами та гнійні запалення від недотримання правил стерильності при ін'єкціях, звужені зіниці й головний симптом - розвиток абстинентного синдрому при раптовому припиненні прийому морфіну.

Героїн. Це напівсинтетичний похідний морфіну, вперше отриманий у Німеччині в 1898 р. Дессером як ліки, що ліквідують залежність від морфіну.

Героїн у 20-25 разів сильніший за морфін і вдвічі сильніший в плані звикання. У хімічно чистому вигляді він являє собою сіро-коричневий порошок. Героїн сам по собі має слабку фармакологічну дію, але він дуже швидко перетворюється у мозку в морфін, тобто ефект героїну насправді є ефектом морфіну.

Героїн - наркотик, який найшвидше викликає звикання. Вже через кілька днів може виникнути сильна фізична залежність від нього. З цієї причини героїн не використовують у медицині. Вживання героїну блокує сексуальні подразники та гасить сексуальні потреби.

Барбітурати. Барбітуратами називають ліки, що є похідними барбітуратової кислоти. Всі вони викликають пригнічення мозкових центрів, які контролюють вищу нервову діяльність. З цієї причини барбітурати використовують для лікування безсоння й зняття напруги та невпевненості. Передозування призводить до довготривалої сплячки, паралічу дихальної системи та епілептичних припадків.

Найбільш численною групою серед психостимулюючих засобів є амфетаміни. Сильну стимулюючу дію має кокаїн.

Амфетаміни. Перші амфетаміни були отримані в 1920р. і як сильні стимулятори та засоби, що знімають втому й млявість, одразу почали застосовуватись у медичній практиці. Пізніше виявилось, що вони також знижують апетит, ця їх властивість досить широко сьогодні застосовується.

Найчастіше вживаються наступні амфетаміни: бензедрин, декседрин, метедрин, ефедрин. При прийомі в середніх дозах амфетамін підвищує активність та витривалість організму, викликає відчуття емоційного підйому та ейфорії. Перебуваючи під його впливом, людина здатна переоцінювати свої можливості. Вони досить часто викликають у поведінці зміни психічного характеру: галюцинації, манію переслідування, серйозні викривлення у свідомості.

Кокаїн. Це алкалоїд, який міститься в листі південноамериканської рослини коки.

Перший ефект кокаїну приємний: проходить втома, з'являється відчуття сили та переваги, наркоман відчуває підвищення інтелектуальних можливостей та фізичної сили. Він стає діяльним, відчуває впевненість в собі, знаходиться в постійному русі, відчуває потребу весь час говорити і доводити свою значущість для суспільства. Але цей стан триває недовго і замінюється депресією і неспокоєм.

Постійне вживання кокаїну викликає дуже несприятливі стани, такі як параноя, марення, галюцинації та манія переслідування.

Галюциногени. У той час як інші наркотики викривлено сприймають реальність або нейтралізують її неприємні прояви, викликаючи ілюзію, галюциногенні наркотики пропонують бачення зовсім іншого світу, іншої реальності, яка існує незалежно від нас. Іноді цей інший світ притягує настільки, що той, хто пізнає його хоч раз, вже не хоче повертатися або бажає перебувати в цьому ілюзорному світі якомога частіше. Саме в цьому криється найбільша небезпека безконтрольного застосування галюциногенних наркотиків.

Маріхуана. Маріхуана - наркотик рослинного походження, її готують з висушеного листя та суцвіть індійської коноплі. Маріхуану курять у вигляді цигарок, за допомогою трубки або кальяну.

Більшість курців маріхуани після вживання наркотику спочатку відчувають короткочасний страх та неприємне напруження, яке швидко змінюється гарним настроєм та ейфорією, нападами неконтрольованого сміху й підвищеною потребою в спілкуванні. Порушується сприйняття часу і простору, кольори і звуки здаються більш насиченими.

Підвищення дози маріхуани викликає серйозні зміни в емоційній сфері: послаблення уваги, порушення пам'яті, помилкове некритичне ставлення до свого стану. Крім того, можуть проявлятися галюцинації та різні фобії. Вислови наркомана не зрозумілі для оточення. Він демонструє прояви манії переслідування, при цьому може бути небезпечним.

ЛСД-25. Диетиламід лізергінової кислоти (ЛСД-25). Найчастіше цей галюциноген зустрічається у вигляді порошку або розчину, не має кольору, смаку та запаху. Перші відчуття бувають, як правило, приємними. У людини виникає почуття очікування чогось надзвичайного. Потім починають проявлятися симптоми збудження нервової системи, виникає почуття необґрунтованого страху, тіло починає тремтіти, людину нудить.

Людина і наркотик. Процес звикання до наркотику розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, коли людина стає наркоманом. Але навіть незважаючи на термін виникнення залежності, життя наркомана зазнає кардинальних змін, коли це відбувається. Тоді всі його дії спрямовані на те, щоб дістати наркотики, які стають єдиною річчю на світі, що здатна принести йому задоволення. Сім'я, друзі, робота, навчання, їжа, секс, здоров'я - все це відходить на другий план. Усі наркомани, незважаючи на те, чим вони займаються, де живуть, скільки у них грошей, який рівень їх розумового розвитку, в цьому відношенні живуть однаково, їх перша думка одразу після пробудження - де і як дістати наркотик. Немає такої жертви, яку вони не змогли б принести заради наркотику. З часом наркомани перестають реагувати на інші види задоволення. Ніщо для них не може буди кращим за наркотичний «кайф» і ніщо не може бути страшніше за абстинентну кризу, тобто «ломку». В цей період наркоман здатний на вбивство, крадіжку, зраду аби тільки отримати мінімальну дозу наркотику. Усі дні життя наркомана, по суті, однакові.

Наркоманія - це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров'ю, призводить до деградації особистості, інвалідності й смерті в молодому віці.

Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70% це наркомани).

Той, хто вживає наркотики, вже не може без них обійтись і з кожним днем все збільшує дози вживання. Наркоман стає рабом своєї звички. Розповсюджувачі наркотиків пропонують їх безкоштовно доти, поки людина не стає залежною від них. Потім вона приноситиме їм гроші й досить великі. Відсутність грошей штовхає наркоманів на злочин. Але самим головним є те, що тільки одиницям вдається вирватись з полону цієї хвороби, яка призводить до смерті в молодому віці.

Блок 3.5. Лекція 12. Небезпеки в сучасному

урбанізованому середовищі.

План

1.Урбанізація та її наслідки.

2.Забруднення атмосфери міст.

3.Забруднення міських приміщень.

4.Забруднення питної води в містах.

5.Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст.

1.Урбанізація та її наслідки

Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені двома факторами - «демографічним вибухом» другої половини XX ст. та науково-технічною революцією в усіх сферах.

Урбанізація (від лат. urbanos - міський) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були різними. Міста виникали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їх виробничу діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення (фортеці).

Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі XVIII- XIX ст., коли міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці. Локальний розвиток міст започаткував певну просторову послідовність світового процесу урбанізації: Західна Європа - Північна Америка - Австралія та Океанія - Східна Європа - Латинська Америка - Азія - Африка.

Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, частка міського населення становить 85-90% і більше в загальній його чисельності. За прогнозами Комісії ООН з народонаселення, на початку XXI ст. у містах буде мешкати не менше 51% усього населення земної кулі, тоді як в 1970 р. частка міського населення становила 38,6%. З'являються і зростають багатомільйонні міста - мегаполіси (Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Москва та ін.), збільшується їх кількість, розміри та проблеми.

До 1918 р. Україна була аграрною, в її містах мешкало всього 18% населення. Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926-1939 рр., коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства, тобто всього лише за 13 років чисельність міського населення зросла в 2,4 рази.

За період з 1940 по 1970 рр. чисельність міського населення в Україні збільшувалася вже значно нижчими темпами, бо за 30 років воно збільшилось лише в 1,9рази.З середини 50-х років XX ст. почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст і чисельності міського населення в Україні. Тільки за останні 30 років частка міського населення в Україні зросла в 2,2 рази та становила на кінець XX ст. близько 70% загальної чисельності населення країни. За кількістю великих міст (з населенням понад 100 тис.) наша держава тепер посідає одне з провідних місць серед країн світу, таких міст сьогодні - 61.

В Україні є 7 міст з населенням, яке перевищило або майже сягає мільйона осіб: Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Харків, Запоріжжя і Кривий Ріг. До речі, для Києва останні 30 років ознаменувались надзвичайно інтенсивним демографічним розвитком: чисельність його населення зросла майже в 2,5 рази і станом на кінець 2001 року досягла 2 млн. 600 тис. мешканців.

Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Разом з нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей виробництва у великих містах зростає чисельність населення. Сучасні великі міста - це центри зосередження багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густо населених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста. На неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні.

Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб'єктивного характеру, а саме:

наявність місць роботи та можливість її зміни;

зосередження закладів науки й культури;

забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;

можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя;

розвиток міжнародної та регіональної культури.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також стресових ситуацій, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів.

Отже, в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей: постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води, контроль і запобігання забруднення повітря, водних ресурсів, ґрунтів, утилізація та захоронення накопичених шкідливих виробничих та побутових відходів, а також соціальні проблеми, пов'язані з різким зменшенням вільного «життєвого» простору, зростанням міст у висоту, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням довкілля та інші.