Суть та особливості міжнародної трудової міграції.

Явище міграції є досить давнє і існує в двох напрямках: міграція населення і міграція трудових ресурсів.

Міграція населення – це переміщення людей (сімей) у територіальному просторі з метою пошуку нового місця проживання. Міграція трудових ресурсів - це переміщення людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи. Це явище спричинене факторами економічного та неекономічного характеру.

Міжнародна міграція робочої сили (ММРС) – це рух робочої сили між країнами світу. Це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення із однієї країни в іншу.

Сучасні МЕВ нерозривно пов’язані з такими поняттями як міграція, імміграція, еміграція, рееміграція населення.

Під цими поняттями слід розуміти:

- міграція (переселення, переміщення) - це переміщення через кордон;

- імміграція (вселяюся) - це в’їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

- еміграція (виселення) - це переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

- рееміграція - це в’їзд іммігрантів з країни імміграції або це процес повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили набувала поширення в умовах формування економічних зв’язків у світовому господарстві. Під цим поняттям слід розуміти переміщення осіб найманої праці через кордони в пошуках роботи. Це є стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічну основу його складає відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаємопов’язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.

В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок праці. Світовий ринок трудових ресурсів – це система взаємовідносин, що виникають з приводу постійного балансування попиту і пропозицій щодо світових трудових ресурсів, яка склалася у зв’язку з нерівномірністю кількісного та якісного розміщення трудових ресурсів по світу.

Пропозиція робочої сили на цьому ринку залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.

Міжнародна трудова міграція на сучасному етапі набула ряду особливостей, найсуттєвішими з яких є:

- зростання масштабів міграції;

- збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн;

- розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території колишнього Радянського Союзу;

- формування нових центрів залучення робочої сили;

- ріст нелегальної імміграції;

- посилення “відпливу інтелекту”;

- ротаційний характер міграції.

Розширення процесу міграції спричинило появу у країнах імміграції двох ринків праці - для робітників громадян даної країни та для іноземних робітників. Другий з цих ринків формується значною мірою за рахунок нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля, заборонити нелегальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн. Нелегальні іммігранти використовуються на низькооплачуваних роботах та на роботах з шкідливими умовами праці без соціального захисту, що суперечить національним законодавствам та міжнародним конвенціям. В більшості розвинутих країнах Заходу вже склалося коло професій, які характерні лише для іммігрантів (вантажники, робітники на конвеєрах, прибиральниці, тощо). Для місцевого населення ці спеціальності непрестижні навіть в умовах високого безробіття.

Основними постачальниками робочої сили на світовий ринок є слаборозвинуті в економічному відношенні країни. Відсутність роботи, зубожіння примушують населення цих країн мігрувати у пошуках роботи в більш розвинуті країни.

Причинами існування надлишкової робочої сили є:

- різний рівень розвитку країн;

- науково-технічний прогрес;

- бум народжуваності в окремих країнах;

- закриття добувних галузей;

- зміни кон’юнктури світового ринку;

- відсутня або невдала соціально-економічна політика держави.

Світовий ринок трудових ресурсів знаходиться у постійному русі, переживає тенденційні зміни.

Основними тенденціями світового ринку трудових ресурсів є:

- збільшення потреб у високоосвічених висококваліфікованих працівниках;

- насиченість “білими комірцями” і зменшення бажаючих виконувати чорну роботу;

- розвиток сфери послуг, який сприяє створенню нових робочих місць.

Неекономічні причини міграції робочої сили:

- політичні;

- релігійні;

- національні;

- культурні;

- військові;

- расові;

- сімейні;

- природні катаклізми і рівень охорони навколишнього середовища в країнах імміграції;

- .соціальні можливості більш повної реалізації своїх можливостей в країнах імміграції;

- Порівняно високий рівень умов праці.

Економічні причини:

· різний рівень розвитку окремих країн;

· стабільний і порівняно високий рівень заробітної плати в основних імміграційних центрах.

Робоча сила рухається з країн, де низький рівень життя, до країн з високим рівнем життя.

Найсуттєвішими факторами розвитку ММРС:

1. Швидке збільшення кількості населення планети.

2. Нерівномірний економічний розвиток країн світу, вивіз капіталу, функціонування ТНК тощо.

3. Розвиток сучасного НТП.

4. Соціально-політичний розвиток окремих регіонів світу і держав.

5. Економічний стан національного господарства, у тому числі рівень безробіття;

Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної міграції є процес “відпливу інтелекту” або “відтік розумів” (виїзд національної еліти в інші країни).

Під цим слід розуміти безповоротну або довготривалу еміграцію вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:

- постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;

- результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять свого кінцевого призначення;

- бажання покращити своє матеріальне становище;

- більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;

- національна та релігійна нетерпимість;

- зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.

Нестабільна економічна ситуація в країні, а також вигідні умови найму висококваліфікованих спеціалістів за кордоном сприяють розширенню масштабів еміграції.

Для міграції трудових ресурсів характерне поняття міграційний потік. Основу міграційних потоків складають робітники, у меншій мірі службовці.

Використання іноземної робочої сили в сучасних умовах є важливим елементом функціонування міжнародної економіки.

Виділяють напрямки міжнародної міграції робочої сили:

- міграція з країн, що розвиваються, в розвинуті країни;

- міграція всередині розвинутих країн;

- міграція між країнами, що розвиваються;

- міграція з країн колишнього соціалістичного табору;

- міграція наукових робітників, кваліфікованих спеціалістів з промислово розвинутих країн в країни, що розвиваються;

- міграція між країнами перехідного періоду.

Для промислово розвинутих країн іноземна робоча сила забезпечує цілий ряд галузей, інфраструктурних служб необхідними робітниками, без яких неможливий виробничий процес.

Міграція всередині розвинутих країн в більшій мірі пов’язана з неекономічними факторами .

Виділяють також легальну (організовану) та нелегальну трудову міграцію. Легальна міграція здійснюється як правило через спеціальні фірми згідно із законодавством. Самодіяльна (нелегальна) трудова міграція формується під впливом наступних причин:

- відсутність чіткої міграційної політики;

- юридична неосвіченість мігрантів;

- суперечливий та складний характер процедури легалізації;

- попередні таємні домовленості між мігрантами та наймачами.

Основними центрами притягування робочої сили є Північна Америка та Західна Європа (традиційні центри).

Є також нетрадиційні центри притягування робочої сили і нові (виникаючі) центри притягування робочої сили:

- Близький Схід;

- Латинська Америка;

- Австралія;

- Азіатсько-Тихоокеанський регіон (Японія, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур);

- Африка.