Середовище міжнародної економіки.

Середовище МЕВ може бути визначене, як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Таке середовище схематично можна розділити на внутрішнє і зовнішнє середовище.

Внутрішнє середовище МЕВ – це внутрішня будова системи міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку.

Зовнішнє середовище МЕВ – це зовнішні по відношенню до суб’єктів міжнародних економічних відносин умови реалізації форм і видів різних рівнів МЕВ.

І зовнішнє, і внутрішнє середовища мають власний поділ на окремі частини, кожна з яких має своєрідний конкретніший вплив на існування та розвиток міжнародних відносин.

Внутрішнє середовище системи міжнародних економічних відносин, тобто внутрішня її будова може бути представлена, як набір таких елементів:

- зовнішньоекономічна діяльність країн та їхніх суб’єктів;

- управління міжнародними економічними процесами, регулювання міжнародних економічних відносин;

- форми і види МЕВ;

- внутрішні закони функціонування системи міжнародних економічних відносин, тобто це ті явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер, постійно чи періодично повторюються за певних умов.

Зовнішнє середовище МЕВ поділять за двома критеріями: за сферами впливу і за безпосередністю дії.

а) за сферами впливу середовище МЕВ ділиться на:

- природно-географічне середовище;

- політико-правове середовище;

- економічне середовище;

- соціально-культурне середовище;

- інфраструктурне середовище.

б) за безпосередністю дії:

- умови й фактори прямої (безпосередньої) дії - безпосередньо впливають на операції суб'єктів МЕВ, з одного боку, а з іншого — зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, закони та установи державного регулювання, споживачі, конкуренти).;

- умови й фактори непрямої (посередньої) дії - не мають безпосереднього значення для функціонування суб'єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і т.д.).

Природно-географічне середовище МЕВ. Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних відносин, пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з наявністю чи відсутністю тих чи інших ресурсів у різних країнах. Країни, багаті на одні ресурси, вступають у відносини з країнами, що не мають даних ресурсів, зате багаті на інші. Наявність ресурсів тісно перекликається з різноманітністю кліматичних умов, що сприяє розвитку міжнародного поділу праці, а відповідно, грає значну роль у розвитку МЕВ.

Досить значну роль грають такі фактори, як величина території країни й кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як правило, багаті на природні ресурси, й, до того ж, мають широкий спектр кліматичних умов, що згладжує проблеми ресурсів.

Не менш важливу роль грає розташування країни по відношенню до світових торгівельних шляхів. Країни, що знаходяться на перетині таких шляхів, як правило, спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного і транспортного типу. Звідси й термін “геополітичне розташування”. Геополітичне розташування країни (регіону) – це розташування по відношенню до інших країн, регіонів, по відношенню до транснаціональних шляхів (водних, сухопутних, повітряних); це розташування на шляху чи на перетині різноманітних інтересів суб’єктів світового господарства.

Природно-географічні умови існування та розвитку міжнародних економічних відносин є первісним по відношенню до інших умов, що входять у середовище МЕВ.

Політико-правове середовище:

— політико-правовий режим в країні;

— рівень політичної стабільності;

— модель управління економікою;

— адміністративні методи регулювання МЕВ;

— рівень політичних ризиків.

Характеризуючи фактори політико-правового середовища МЕВ, зазначимо, що взаємозв'язок політики та економіки у сфері МЕВ виявляється більш чітко, ніж у рамках національних економік. За політичних мотивів держави можуть, з одного боку, надавати одна одній преференції, інтегруватися, а з іншого — використовувати тарифні та нетарифні бар'єри, ембарго, бойкоти або блокади.

Для суб'єктів МЕВ важлива політична стабільність в країнах, де вони займаються економічною діяльністю. За сучасних умов досягнення абсолютної політичної стабільності неможливо, тому учасники МЕВ можуть стикатися з ризиком експропріації свого майна, припинення торговельних і валютно-фінансових операцій, загальною нестабільністю в тому чи іншому регіоні.

Підприємці, які виходять на зовнішній ринок, повинні враховувати правові норми, які регулюють підприємницьку діяльність в межах конкретного зарубіжного ринку; норми екології, контроль за дотриманням стандартів якості і безпеки товарів тощо.

Політико-правове середовище впливає на міжнародні економічні відносини не так у плані умов і факторів їхнього існування, як у плані їхнього розвитку. Особливо слід зауважити діалектичний зв’язок міжнародної політики та світової економіки, оскільки міжнародна політика є своєрідним механізмом задоволення або узгодження інтересів суб’єктів міжнародних відносин.

Міжнародна політика – це сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів суб’єктів міжнародних відносин.

Зовнішня політика – це діяльність держави у сфері зовнішніх відносин, яка витікає з інтересів країни та її суб’єктів.

Оскільки міжнародна політика є механізмом узгодження інтересів, то слід розглянути політичні інтереси країн, груп країн, регіонів. Одним із основних політичних інтересів кожної країни є нормальний прогресивний хід розвитку власної економіки. Щоб економіка країни розвивалась у тому руслі, яке співпадає з напрямками задоволення національних інтересів, необхідно, щоб держава розвивала свою внутрішню політику самостійно, без втручання інших держав. Це, звісно, можливо тільки за умови, що держава буде незалежною, суверенною, і це також є основним з політичних інтересів.

До важливих політичних інтересів відносяться:

- міцна та надійна оборона;

- володіння найновішою інформацією;

- розвиток науки, володіння найсучаснішими технологіями, що означає високу конкурентоспроможність;

- розвиток соціальної та культурної сфер;

- підняття загального престижу тощо.

На основі подібних і спільних інтересів країни об’єднуються у регіональні чи інші групові об’єднання. Спільність інтересів різних країн витікає з:

- вигідного (взаємовигідного) економічного та іншого співробітництва;

- подібність природно-географічних умов: клімату (наприклад, країни Африки, Південно-Східної Азії, чи інші), природних ресурсів (ОПЕК), географічного розташування (країни Причорномор’я), геополітичного розташування (країни Балтії) ;

- історично-національного розвитку (країни Британської співдружності, країни СНД);

- спільність конкурентів (Західно-Європейський Союз);

- подібності соціально-економічного розвитку (ті ж країни ЕС, посткомуністичні країни);

- спільність військового будівництва (НАТО, країни інших військових блоків);

- надзвичайної спеціалізації (країни Бенілюксу).

Помітну роль у розвитку міжнародного співробітництва відіграє політична стабільність країн, груп країн, регіонів.

Як і всяка система, міжнародні економічні відносини потребують існування інституціонального забезпечення, яке б здійснювало регулювання їхнього функціонування й розвитку.

Інституціональне забезпечення МЕВ – це сукупність правових інституцій (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій) і правових норм, вироблених ними, котрі забезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях.

Слід розрізняти міжнаціональні й наднаціональні органи регулювання міжнародних економічних відносин.

Міжнаціональні органи регулювання МЕВ – це такі інституції, які виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання.

Наднаціональні органи регулювання МЕВ – це інституції (як правило, блокових об’єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції і їхні постанови мають виконуватись беззаперечно.

Міжнародні конференції, конгреси, наради в основному представляють собою інститути, які виробляють норми в певних напрямках розвитку міжнародних відносин, створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше періодично. Бувають випадки, що конференції переростають в організації, які до своїх назв додають слово “конференція”.

Міжнародні комітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в основному представницькими чи виконавчими органами. Це постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя рішень і намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах, а також комітетами й комісіями, що працюють, як правило, постійно, але бувають тимчасові комісії, завданням яких є виконання одного якогось завдання. При одному з головних органів ООН, Економічній і Соціальній Раді (ЕКОСОР) працює п’ять комітетів і п’ять регіональних комісій.

Міжнародні організації – це стійкі, міцно зорганізовані інститути, зі своїми органами управління, що діють на основі чітко вироблених статутних засад. Класифікувати міжнародні організації можна за декількома критеріями і вони бувають в залежності від:

- рівнів створення й функціонування – міждержавними, регіональними, груповими;

- роду діяльності – політичними, науковими, промисловими, аграрними, торговельними, валютними, з питань реконструкції та розвитку тощо;

- рівня представництва – урядовими, міжурядовими, міжпарламентськими, неурядовими.

Кожна з розглянутих інституцій по-своєму впливає на розвиток економічних відносин, але всі разом вони складають управлінську систему, котра регулює їх.

Економічне середовище МЕВ:

— рівень економічного розвитку країни;

— ефективність використання ресурсів, а не їх наявність;

— ефективність функціонування фінансово-кредитної системи країни;

— рівень розвитку промисловості;

— рівень розвитку НТП;

— життєвий рівень населення (рівень доходів та рівень споживання);

— густота населення;

— економічні традиції;

— рівень міжнародної спеціалізації;

— рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Вивчення факторів економічного середовища вимагає від суб'єктів МЕВ уваги до загального рівня розвитку економіки відповідної країни, рівня і розподілу доходів в ній, характеру витрат і заощаджень населення тощо.

Соціально-культурне середовище МЕВ:

— політична орієнтація населення;

— відношення до релігії;

— відношення до праці і кар'єри;

— відношення до навколишнього середовища.

Узагальнено соціально-культурне середовище можна звести до факторів, що випливають з поведінки людини, яка являє собою діалектичну єдність фізіологічної та соціальної поведінок, бо людська поведінка формується саме під впливом фізіологічних і соціальних засад.

Фактори соціально-культурного середовища МEB багато в чому визначають індивідуалізацію попиту зарубіжних клієнтів, ставлення до праці фахівців, поведінку підприємців на фінансових ринках тощо. Економічна поведінка людини в тій чи іншій країні базується на її фізіологічних, психологічних та інших особистих особливостях (рис. 2.2).

Соціальна поведінка людей визначається конкретними груповими нормами. Групи людей формуються внаслідок природжених факторів (стать, сім'я, вік, каста, етнос, раса, національність) або тих, що людина здобуває в процесі навчання, виховання тощо (релігія, політична орієнтація, професія). Існує наступна закономірність — чим більш розвиненим є суспільство, тим більше значення опановують фактори, надбані в процесі життя людини.

Сукупність норм, на яких базуються різні дії тієї чи іншої групи можна назвати культурою даної групи.

4. Інфраструктура середовище:

— енергетичне забезпечення країни;

— транспортне забезпечення країни;

— інформаційне забезпечення країни.

Інфраструктурне середовище пронизує та впливає на розвиток всіх інших умов функціонування суб'єктів МЕВ. Найважливішими складовими елементами інфраструктури МЕВ є міжнародний транспорт і міжнародні інформаційно-комунікаційні системи.

Транспортна частина охоплює всі існуючі транспортні засоби та транспортні шляхи світу. Розвиток транспорту є однією з передумов поглиблення процесу міжнародної інтеграції, оскільки сприяє зменшенню відстаней у сучасному світі.

Основа розвитку інфраструктурного середовища МЕВ — інформаційно-комунікаційні системи.

Інформаційно-комунікаційні системи — сукупність засобів збирання, збереження, обробки та передачі інформації.

Сучасні засоби передачі інформації дозволяють передавати будь-які обсяги інформації на будь-яку відстань в короткі відрізки часу. Формування на їх основі глобальних інформаційних систем (Інтернет) стає, з одного боку, найважливішим сучасним фактором розвитку МЕВ, а з іншого — такі системи стають новим «віртуальним» середовищем глобальних економічних відносин.