ПРИЙОМИ ПЛОЩИННОГО РОЗМІЧАННЯ

Нанесення розмічальних рисок. Розмічальні риски наносять у такій послідовності: спочатку проводять горизонтальні, потім — вертикальні, після цього — похилі й останніми — кола, дуги та заокруглення. Креслення дуг в останню чергу дає змогу проконтролювати точність проведення прямих рисок: якщо вони нанесені точно, дуга замкне їх і сполучення вийде плавним. Прямі риски наносять рисувалкою, яку слід нахиляти в напрямі "її переміщенні вбік від лінійки. Кути нахилу мають відповідати зазначеним на рисунку і не змінюватися в процесі нанесення рисок, інакше риски не будуть паралельними лінійці. Рисувалку весь час притискують, до лінійки, яка щільно прилягає до деталі. Риски проводять лише один раз. Повторно провести лінію по одному й тому самому місцю важко, і в результаті вийде кілька паралельних рисок. Якщо риска нанесена неякісно, її зафарбовують, дають барвнику просохнути і проводять риску знову. Перпендикулярні риски (не в геометричних побудовах) наносять за допомогою кутника. Деталь (заготовку) кладуть у кут плити і злегка притискують тягарем, щоб вона не зсовувалася у процесі розмічання. Першу риску проводять за кутником, полицю якрго прикладають до бокової поверхні розмічальної плити. Після цього кутник прикладають полицею до бокової поверхні і проводять другу риску, яка буде перпендикулярна до першої). Паралельні рискинаносять за допомогою кутник, пересуваючи його на потрібну відстань. Відшукування центрів кіл здійснюють за допомогою центрошукачів та центронамітників. Найпростіший центрошукач це кутник з прикріпленою до нього лінійкою, яка є бісектрисою прямого кута. Встановивши кутник-центрошукач на зовнішню поверхню виробу, проводять рисувалкою пряму. Вона пройде через центр кола. Повернувши кутник на певний кут (близько 90°), проводять другу пряму. На їх перетині й знаходиться відшукуваний центр. При малому діаметрі розмічуваного торця центрошукачем користуватися незручно. У цьому випадку використовують кернер - центрошукач. Кернер - центрошукач застосовують для нанесення центрів на циліндричних деталях діаметром до 40 мм. Розмічання олівцем виконують за лінійкою на заготовках з алюмінію чи дюралюмінію. Розмічати останні за допомогою рисувалки не слід, бо при нанесенні рисок руйнується захисний шар і створюються умови для появи корозії. Точне розмічання виконують за тими самими правилами, що й звичайне, але застосовують точніші вимірювальні та розмічальні інструменти. Поверхні розмічуваних заготовок ретельно очищають і покривають тонким шаром розчину мідного куіїоросу. Крейду застосовувати

для фарбування не рекомендується, бо вона швидко стирається, прилипає до рук і забруднює інструмент. При нацесенні рисок користуються шта.нгенрейсмусом з точністю

0,05 мм, а встановлення і вивірення заготовок виконують за індикатором. Точніше встановлення можна виконати, застосовуючи плоско - паралельні міри довжини (плитки) і закріплюючи їх у спеціальних держаках. Риски проводять неглибокі, а накернювання здійснюють гострозаточеним кернером з трьома ніжками, розміщеними під кутом 90° одна до одної. Розмітка має точно відповідати розмірам, зазначеним на кресленні; розмічальні риски повинні бути добре помітними, не стиратися у процесі обробки заготовки, не погіршувати зовнішній вигляд і не знижувати якість деталі, тобто глибина рисок і кернованих заглибин має відповідати технічним вимогам. Дефекти. Найчастішими дефектами при розмічанні є такі: невідповідність розмірів розміченої заготовки даним кресленням внаслідок неуважності розмітчика або неточності розмічального інструмента;

неточність встановлення рейсмуса на потрібний розмір, причиною якого є неуважність або недосвідченість розмітчика, брудна поверхня плити або заготовки; недбале встановлення заготовки на плиті в результаті неточного вимірювання плити. Безпека праці. При розмічальних роботах необхідно дотримуватися таких правил безпеки праці: встановлення заготовок (деталей) на плиту і зняття їх я плити слід виконувати лише у рукавицях; заготовки (деталі) і пристрої надійно встановлювати не на краю плити, а ближче до середини; перед встановленням заготовки (деталі) перевірити плиту на стійкість; під час роботи на вільні (ті, що не використовуються) гостроза- точені кінці рисувалок обов'язково надягати запобіжні пробки або спеціальні ковпачки; мідний купорос, що використовується для фарбування, наносити лише пензлем, дотримуючись заходів безпеки, оскільки він отруйний; слідкувати за тим, щоб проходи навколо розмічальної плити були завжди вільними; перевіряти надійність кріплення молотка на рукоятці; видаляти пил та окалину з розмічальної плити щіткою, а з великих плит — мітлою; промащене ганчір'я і папір складати тільки у спеціальні металеві ящики з кришкою, що щільно закривається.