Міжнародна та регіональна співпраця України у сфері управління якістю
Проблема забезпечення якості має міжнародний характер, тому об’єднання зусиль спеціалістів різних країн, їх постійна співпраця сприяють перетворенню досягнень окремих держав у сфері якості в загальне надбання.
На сьогодні з різними аспектами проблеми управління якістю пов’язана діяльність низки міжнародних та регіональних організацій: Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), Міжнародної електротехнічної комісії (IEC), Європейської організації з якості (EOQ), Європейського комітету зі стандартизації (CEN) та ін.
Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) була заснована у 1947 р. як неурядова організація, метою якої є сприяння розвитку стандартизації у світі для забезпечення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги, розширення співробітництва у сфері інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності.
ISO є всесвітньою організацією національних організацій зі стандартизації, яка налічує понад 120 членів, по одному від кожної країни. Україна була прийнята в члени ISO 1 січня 1993 р.
Членство в ISO розподіляється між членами-комітетами, членами-кореспондентами і членами-абонентами.
Членом-комітетом ISO є один, найбільш представницький національний комітет. Такі комітети мають право брати участь у роботі будь-якого технічного комітету ISO, голосувати щодо проектів стандартів, бути вибраними до складу робочих органів ISO. У січні 1995 р. кількість членів-комітетів ISO становила 81, у т. ч. і Держспоживстандарт України.
Членом-кореспондентом ISO є, як правило, організація країни, що розвивається і не має власного органу стандартизації, членом-абонентом — організація країни з дуже слабкою економікою.
Робочими органами ISO є: Генеральна асамблея, Рада, Технічне керівне бюро і Центральний секретаріат. Усю роботу зі створення й узгодження документів ISO виконують технічні комітети (ТК), яких налічується на сьогодні 185 і назва яких відображає сферу їхньої діяльності. Робота в межах кожного ТК організована в його підкомітетах (ПК) і тимчасових робочих групах (РГ).
Каталог стандартів ISO містить понад 12 000 одиниць міжнародних стандартів, у середньому за рік їх приймається понад 500. У 1993 р. було визначено чотири пріоритетні напрямки діяльності ISO:
1. Якість.
2. Інформаційні технології.
3. Кооперація з іншими організаціями в роботі над міжнародними стандартами.
4. Навколишнє середовище.
Вирішенням проблем якості в ISO займається ТК 176 «Управління якістю та забезпечення якості», організований у 1979 р. і очолюваний Канадою.
Комітет має три підкомітети: ПК 1 — з проблем термінології у сфері якості (очолює Франція); ПК 2 — із систем якості (очолює Велика Британія) і ПК 3 — з допоміжних технологій (очолюють Нідерланди).
ТК 176 є одним із найактивніших комітетів. Його діяльність охоплює інтереси усіх галузей промисловості й послуг. За ним закріплені класифікаційні серії 9000 і 10000. Головна мета роботи ТК 176 полягає у розробленні однакового підходу до вирішення завдань управління якістю. При цьому головним у роботі є стандартизація та створення на її основі загальної нормативної бази для практичної реалізації концепції різних шкіл у сфері забезпечення якості з метою об’єктивного оцінювання можливостей виробника, поставки продукції та послуг необхідної якості.
У 1994 р. ТК 176 і ТК 207 — з навколишнього середовища — створили спільну групу для розроблення загальних принципів управління якістю навколишнього середовища й аудиту відповідних систем.
Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС) — найбільша після ISO організація, створена у 1906 р. Після створення ISO ІЕС приєдналась до неї на автономних правах, зберігаючи незалежність у фінансових і організаційних питаннях.
До членів ІЕС входить 41 національний комітет, що дає змогу охопити 80% населення земної кулі, яке споживає 95% світового виробництва електроенергії. ІЕС займається стандартизацією у сфері електротехніки, радіозв’язку та приладобудування. Структура її така ж, як і ISO. Фонд ІЕС становить понад 2000 міжнародних стандартів, які за технічними вимогами до продукції та методами її випробування набагато повніші, ніж стандарти ISO.
Це пов’язано з тим, що, з одного боку, вимоги щодо безпеки є основними до продукції, яка входить у компетенцію ІЕС, а з іншого, — досвід роботи, накопичений протягом багатьох десятиріч, дає змогу ІЕС ефективніше вирішувати завдання стандартизації.
Для координації та зближення діяльності ISO і ІЕС у 1988 р. були створені спеціальні консультаційні підрозділи. Результатом такої політики було розроблення спільних міжнародних стандартів і настанов у сфері стандартизації, управління якістю і сертифікації (ISO/ІЕС).
Україна була прийнята в члени ІЕС 14 лютого 1993 р., відтоді бере активну участь у роботі її комітетів і підкомітетів.
Європейська організація з якості (EOQ) заснована у 1956 р. і до 1987 р. називалась Європейською організацією з контролю якості. Це некомерційна організація, мета якої — сприяти, поширити, удосконалити теоретичні принципи і практичні методи управління якістю для підвищення якості й надійності продукції та послуг. Відповідно до назви вона є регіональною організацією, а фактично — міжнародною, тому що в її роботі беруть участь 29 європейських і 40 неєвропейських країн.
Адміністративними органами EOQ є: Генеральна Асамблея, Виконком, Генеральний секретаріат та керуючі комітети, робочі органи у вигляді технічних комітетів і секцій. На сьогодні в EOQ постійно діє 14 ТК і 8 галузевих секцій, які охоплюють фактично усі аспекти проблем якості, як міжгалузевого, так і галузевого характеру.
З 1988 р. в EOQ діє секція з якості у сфері обслуговування, при якій працюють такі групи:
− група сектора охорони здоров’я (питання управління якістю в лікарнях, клініках, медичних службах);
− група сектора фінансових послуг (питання управління якістю в банках, страхових компаніях);
− група сектора транспортних послуг (питання управління якістю в авіа-, морських і наземних транспортних організаціях, у т. ч. обслуговування споживачів, технічне обслуговування обладнання і дотримання графіків);
− група сектора служб ресторанного господарства та дозвілля (питання управління якістю в готелях, ресторанах та підприємствах дозвілля).
У 1988 р. на основі угоди президентів 14 найбільших європейських компаній в межах ЕОQ був створений Європейський фонд управління якістю (ЕFQМ) для фінансування підтримки робіт у сфері якості.
Україна з березня 1996 р. є членом EOQ, і представником є УАЯ.
Європейський комітет зі стандартизації (СЕN) був створений у 1961 р. (до 1970 р. — Європейський комітет із координації стандартів). Засновником його були Європейське економічне співтовариство та Європейська асоціація вільної торгівлі. Членами СЕN є національні організації зі стандартизації 18 європейських країн, у т. ч. з 1 квітня 1997 р. й України.
Робочими органами СЕN є 146 технічних комітетів, в обов’язки яких входить розроблення європейських стандартів. СЕN розроблено стандарти серії 29000 на системи якості, які є аналогами стандартів ISO 9000.
Крім європейських стандартів, СЕN розглядає також документи з гармонізації, які є найпростішою формою усунення технічних бар’єрів у торгівлі між країнами. Їхнє головне призначення — забезпечити однакове використання стандартів ISO у країнах Західної Європи.
Діяльність СЕN тісно пов’язана з Європейським комітетом стандартизації в електротехніці (СЕNELEC), створеним у 1972 р., в який входять 17 європейських країн, у т. ч. й Україна.
Спільними зусиллями СЕN і СЕNELEC розроблені основоположні європейські стандарти СЕN/СЕNELEC серії 45000, які стосуються випробувань, сертифікації та акредитації.
Україна щодо питань управління якістю активно співпрацює в Міждержавній раді країн СНД, згідно з укладеною 13 березня 1992 р. у Мінську угодою про проведення державами СНД погодженої політики зі стандартизації, метрології та сертифікації.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:
1. У чому полягає Державне регулювання у сфері якості.
2. Охарактеризуйте Концепцію державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг).
3. Охарактеризуйте діяльність громадських організацій у сфері якості: УАЯ, УТЯ, СЕРТИКОМ, АЯ, УМФЯ), їхня головна мета, завдання, напрямки діяльності, структурні підрозділи.
4. Діяльність міжнародних організацій у сфері якості: Бюро Верітас, Міжнародної служби сертифікації (SGS): їх основна мета та напрямки діяльності, основні послуги, що вони надають у сфері якості.
5. Міжнародна та регіональна співпраця України у сфері управління якістю.
Список рекомендованої літератури: [9, 11, 19, 23]
ТЕМА 6. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА
Питання
6.1. Основні фактори, які впливають на якість ресторанної продукції
6.2. Основні поняття, терміни й визначення в області якості ресторанної продукції
6.3. Показники якості продукції ресторанного господарства
6.4.Основні методи визначення якості продукції
6.5. Планування та забезпечення якості продукції ресторанного господарства
Дата добавления: 2015-10-05; просмотров: 2658;