Відмінності згадування прізвищ, імен та по батькові у листах державною та російською мовами

Вітання дозволяє встановити потрібний тон листа. Воно має бути ввічливим і головне – грамотним.

Грамотне звертання до знайомої людини в українській мові здійснюється за допомогою спеціального засобу – кличного відмінка, що має свої власні закінчення для імені та по батькові: -у, -ю, -є, -о, -е. Наприклад: Валентино Юхимівно! Юрію Олексійовичу! Федоре Євгеновичу! Маріє Євгенівно! Миколо Павловичу! Пане директор!

До незнайомої людини доцільно звертатися з використанням спеціальних звертань української мови – пане, пані, панно. Коли лист містить прохання або запрошення, дуже доречно додавати "Шановний", "Шановна".

У ділових листах треба застосовувати прізвища, ім'я та по батькові у декількох відмінках. Звичайно, треба завчасно знати, як саме. Педагогічний досвід автора показує, що досить часто хлопці, навіть закінчуючи навчання у ВНЗ, не мають гадки про те, що та як їхні прізвища відмінюються. Сприяє цьому і те, що часто деканати і ректорати вивішують списки студентів, де відмінюють тільки ім'я та по батькові.

В українській мові є свої правила щодо відмінювання прізвищ. А саме –жіночі прізвища на -ко не відмінюються, а чоловічі – відмінюються так само, якслова, що взагалі не мають закінчення (з так званим нульовим закінченням):

Якщо в називному: хто? що? Бутко Федір Опанасович, Бутко Ольга, то в якості адресата буде: кому? чому? БуткуФ(едорові) О., Бутко О(льзі). А в якості адресанта: кого? чого? Бутка Ф.О, Бутко О(льги).

У листі російською мовою і чоловічий, і жіночий варіант таких прізвищ невідмінюється.