Тема 5.
ТРАДИЦІЙНІ КОМУНІКАТИВНІ БАР’ЄРИ І
ПРОБЛЕМИ СЛУХАННЯ В ДІЛОВІЙ КОМУНІКАЦІЇ
5.1 Важливість уміння слухати
5.2 Чинники поганого слухання
5.3 Бар’єри і помилки слухання
5.1. Важливість уміння слухати
Ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог,
але кожна людина тобі – вчитель.
Східна мудрість.
У спеціальних дослідженнях було виявлено, що кожні 7 з 10 хвилин люди витрачають на який-небудь вид комунікації. При цьому 9 відсотків з 7 хвилин витрачаються на листування, 16 – на читання, 30 – на розмову, а 45 – на слухання. Але наша система освіти, підкреслюючи важливість читання, письменності та вміння поводитися з числами, майже не приділяє уваги вмінню слухати. Та американські дослідники менеджменту вважають, що ефективне слухання є найважливішою якістю ефективно функціонуючого менеджера [34]. Причому у мистецтво слухати вони включають уміння слухати не тільки факти, але й почуття мовця.
Слухати означає розуміти сенс, правильно оцінювати сказане і запам’ятовувати його. Для цього і потрібно вказане вміння. Слухати і чути – зовсім не одне і те ж: з якоїсь причини людина може слухати, але не чути. В діловому спілкуванні важливо, щоб те, що слухають, почули. На Заході навіть спеціально навчають персонал цих умінь (курс так і зветься "Уміння слухати"). Відомий дослідник менеджменту С. Паркінсон вважає: «Здатність уважно слухати має настільки важливе значення в індустрії, що час, витрачений на навчання персоналу цього мистецтва, окупиться сторицею». Також він виявив, що найбільш важливою причиною, яку вказують співробітники, коли їх питають, за що вони люблять своє керівництво, виявилось те, що бос вислухує їх, вони можуть із ним поговорити.
5.2. Чинники поганого слухання
Якщо ви не чуєте, про що говорить
інша сторона - ніякого спілкування немає.
З менеджменту переговорів.
Перелік чинників, що заважають слухати (за Паркінсоном):
1. Манера заздалегідь вирішувати, що предмет розмови вам нецікавий (ваші думки починають блукати на стороні або переключаються на себе в схожій ситуації). Учені чикагського університету називають таке "спілкування" діалогом: мовлення не зв’язане з обміном думками. Кожен говорить про те, що цікаво йому, і обидва не слухають. Порада подумки прийняти позицію, що з будь-якої розмови можна взнати щось корисне.
2. Манера мовлення співбесідника – неправильні слова і вирази, наголос тощо. Порада – якщо ви можете з повагою ставитися до такого мовця, спробуйте прислухатися: може й він знає щось корисне.
3. Незгода з чимось, вже сказаним вашим співбесідником, налаштування на суперечку після його висловлювання заважають почути усю решту. Вступати у суперечку автор не радить.
4. Погана звичка слухати тільки факти (насправді це не звичка, а природжена особливість деяких типів особистості). Порада – треба намагатися слухати так, щоб уловити суть розмови.
5. Відмінність в 4 рази швидкості думки і швидкості мови є великою перешкодою в слуханні. Порада – слухаючи, слід робити порівняння та аналізувати сказане: чи немає протиріч між думками? Тобто – задати роботи мозку, щоб не відволікався.
Консультант і менеджер-дослідник Наталія Йосефович наводить такі причини поганого слухання:
1. Вона вважає. що якби люди слухали, вони були б відкриті для інформації, відкриті для сприйняття того, як інші бачать світ. У відповідності до цих нових знань їм довелося б змінити свої власні уявлення та раніше набуті переконання, а багатьом не подобається міняти звичайний і звичний для них образ думок. Однак, людина не зросте і не стане добрим керівником, впевнена дослідниця, якщо не докладе добрячих зусиль, щоб зрозуміти, що їй каже інший.
2. Фізичний дискомфорт – спека, холод, протяг, втома, головний біль можуть заважати слухати вас.
3. Переривання: телефонні дзвінки, звуки радіо, аудіо, відкрите вікно, двері, чиясь гучна розмова поруч. Абонента треба перепросити та зателефонувати йому пізніше. Радіо та інші "гучномовці" вимкнути, вікна і двері зачинити, самим не говорити голосно, коли поруч працюють.
4. Зайнятість думками про інші справи.
5. Заздалегідь підготовлені поради. Тут йдеться про відповіді-заготовки на реальні проблеми людей, і спроби швидко віднести ці проблеми до тої чи іншої категорії.
6. Розмови про самого себе. Не прагніть перевести розмову на свої власні схожі проблеми: "А ось у мене теж було …". Мети ділового спілкування досягнуто не буде!
7. «Персоналізація» – припущення, що співбесідник зачіпає ваші права, і прагнення тут же їх захистити (типна сенсорна характеристика, на ці права ніхто і не думав робити замах) обмежує сприйняття іншого…
8. Емоційне ставлення до співрозмовника протягом ділової бесіди може "зіпсувати слухання".
9. Вибіркове слухання – сприйняття тієї частки повідомлення, яка збігається з вашою особистою думкою, інтересами. В такому випадку теж вся бесіда не досягає своєї мети.
5.3. Бар’єри і помилки слухання
Бар'єри на шляху до взаєморозуміння – в нас самих.
І, щоб перебороти їх, треба піднятися над собою.
Є.І. Головаха і Н.В. Паніна
Бар’єрами спілкування також є:
1. Недостатнє розуміння важливої ролі спілкування. Свідомість людини не терпіть питань без відповідей, тому не отримавши відповіді щодо справи у керівника (або інформування з його ініціативи), працівник починає шукати її там, де відсутня достовірна інформація.
2. Невірна настанова на комунікацію:
а) панування стереотипів.
Стереотип – це стала, спрощена думка щодо окремо взятих людей чи ситуацій. Стереотип перешкоджає спілкуванню двояко: зміст інформації може бути перекручено відправником під впливом його стереотипів або стереотипним мисленням її отримувача;
б) упереджене уявлення.
Людина постійно шукає підтвердження своїм поглядам і схильна заперечувати все, що їм суперечить. Отримуючи нову інформацію, не доцільно "з ходу" відкидати її тільки тому, що вона нова і виглядає для вас сумнівною;
в) неправильне ставлення.
Гарні стосунки між працівниками мають велике значення. Поки один із них налаштований вороже, навряд чи вдасться переконати його у справедливості іншого, відмінного від її, погляду на речі. Взаємоповага значно полегшує спілкування та сприяє швидкому вирішенню питань;
г) відсутність уваги, інтересу.
Слід заздалегідь привернути увагу людини до себе, викликати інтерес. Він виникає, коли людина усвідомлює значення інформації для себе. Є два способи викликати інтерес.
Перший – впливати на позитивнімотиви поведінки людей. Слід переконати їх у тому, що вони зможуть отримати бажане. Другий – вплив на негативні мотиви: треба показати їм. як попередити небажаний розвиток подій;
г) нехтування фактами.
Згубна звичка робити висновки за відсутності достатньої кількості фактів або – невірному їх розумінні. Готуючи письмовий документ, слід переконатися не тільки в тому, що наведені в ньому факти достовірні, а також у тому, що він включає всі необхідні для справи факти.
3. Помилки у побудові повідомлення:
а) неправильний добір слів: треба враховувати, що слова мають багато значень, і дуже ретельно їх добирати;
б) помилки в організації самого процесу комунікації. Слід його вести від уваги до зацікавленості, основних положень, заперечень, запитань, висновку і заклику діяти;
в) невірна оцінка здатності отримувача зрозуміти повідомлення. Для її підвищення треба прагнути простоти повідомлення;
г) недостатня переконливість. Достовірність повідомлення має бути забезпечена та явна.
г) відсутність у повідомленні заклику до дій. Треба визначити бажані дії та необхідні їх терміни.
4. Зайнятість собою, своїми думками, проблемами, переживаннями.
5. Потреба репліки.
Якщо в людини є потреба відповісти. то вона вже не слухає, що їй кажуть.
6. Імпульсивність.
Перериваємо співрозмовника і ставимо нове запитання.
7. Лінощі.
Ухиляємося від необхідної для слухання розумової напруги і не зосереджуємо уваги.
8. Надмірна емоційність.
Вона часто шкодить, оскільки переводить розмову з ментальної (розумової) сфери в емоційну, загострюючи сенс сказаного.
9.Вразливі місця.
Для багатьох це такі критичні слова (або вирази), які особливо діють на психіку, можуть вивести людину із стану рівноваги. Для людей, добре освічених, грамотних, такими є неправильності в мовленні. Почувши 2-3 помилки, людина далі вже не може слухати: по-перше, це її ображає, а по-друге – губиться довіра до слів, компетентності мовця. Що цінного може сказати людина, яка не володіє навіть інструментом спілкування?!
Для деяких дуже вражаючими, руйнуючими психіку є слова „інфляція", "ріст цін", "землетрус".
10. Надавання словам мовця змісту, про якого він і гадки не мав.
11. Екстравертна властивість спочатку сказати, а потім подуматитощо.
Існують такі правила ефективного слухання.
· Налаштувати себе на хвилі внутрішньої зацікавленості.
· Запитати себе: "В чому мета того, хто говорить, і тих, хто слухає?"
· Слухаючи, виділяти для себе головні думки і знаходити цінні відомості в отриманій інформації.
· Швидко зіставляти отриману інформацію з власною з цього ж приводу і робити відповідні висновки.
· Пам’ятати, що уважно слухаючи і навіть не висловлюючи своєї думки, треба бути активним, а не пасивним слухачем.
· Розмежовувати факти і думки.
· Сприймати співбесідника таким, який він є.
· Спостерігати за невербальним поводженням партнера: жести, поза, міміка.
· Намагатися зрозуміти не тільки зміст слів, а й почуття того,
хто говорить.
· Робити відповідні позначки у блокноті.
· Вміти зосереджуватися, відключатися від усього, що відволікає увагу.
· Бути фізично уважним – бути обличчям до партнера, щоб ваша поза, міміка, жести підкріплювали вашу увагу і повагу.
Ще – слушні рекомендації (за 34).
· Перестаньте говорити!
· Допоможіть мовцю: створіть у людини відчуття свободи і невимушеності.
· Покажіть мовцю, що ви готові слухати: треба дійсно мати
зацікавлений вигляд і зацікавлено діяти.
· Усуньте чинники, що дратують.
· Співпереживайте, намагайтеся стати у становище мовця.
· Будьте терплячим, не економте час, не прагніть піти.
· Стримуйте свій темперамент. Роздратована людина надає словам невірний сенс.
· Не допускайте суперечок і критики. Саме перемігши у суперечці,
ви програєте.
· Задавайте запитання. Це показує, що ви не тільки слухаєте, а ще й чуєте!
· Перестаньте говорити!
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 574;