Міжнародна патентна класифікація

Як відомо, класифікація – це система розподілу об'єктів на класи нa основі їх спільних ознак. В основу розподілу, як правило, покладено ієрархічний або фасетний принцип, чи їх комбінації.

Для індексування та пошуку матеріалів у книжкових фондах використовується Універсальна десяткова класифікація (УДК). яка є міжнародною класифікацією, що охоплює всі галузі знань і побудована за ієрархічним десятковим принципом. Ієрархічні класифікації побудовані за принципом підпорядкування одних підрозділів іншим, при цьому кожний підрозділ вищого порядку складається з підрозділів нижчого порядку, зміст яких не перекриває один одного. Ієрархічна класифікація є, звичайно, багаторівневою тобто має деревоподібну структуру.

У галузі промислової власності використовуються міжнародні та національні патентні класифікації (для класифікування винаходів і корисних моделей), класифікації виробів, які можуть охоронятися як промислові зразки, класифікація товарів і послуг для цілей реєстрації знаків та класифікація зображальних елементів знаків.

Міжнародну патентну класифікацію використовують патентні відомства більше ніж 80 держав, три регіональних відомства та Міжнародне бюро ВОІВ згідно із Договором про патентну кооперацію (РСТ);

Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків використовують більше 100 держав, а також Міжнародне бюро ВОІВ, Відомство Бенілюксу з товарних знаків, Африканська організація інтелектуальної власності, Відомство з гармонізації внутрішнього ринку (товарні знаки та промислові зразки) Європейських Співтовариств.

Міжнародну класифікацію зображальних елементів знаків викори­стовують патентні відомства 30 держав, а також Міжнародне бюро ВОІВ, Відомство Бенілюксу з товарних знаків.

Міжнародну класифікацію промислових зразків використовують патентні відомства більш ніж 35 держав, а також Міжнародне бюро ВОІВ та Відомство з промислових зразків країн Бенілюксу.

Класифікації постійно переглядаються і публікуються їх нові редакції.

Міжнародна патентна класифікація (МПК) була створена з метою стандартизації патентної класифікації. На сьогодні МПК застосовують у більшості патентних відомств, використовують у багатьох базах даних, що працюють в режимі прямого доступу.

Прийнята на основі Страсбурзької угоди стосовно Міжнародної патентної класифікації 1971р. пошукова ієрархічна система розподілу технічних понять, побудована за функціонально-галузевим принципом. Ієрархія структури МГЖ полягає в розподілі всіх галузей знань на декілька класифікаційних рівнів. Функціонально-галузевий принцип полягає в тому, що МПК вміщує як функціонально-орієнтовані, так і галузеві рубрики. Функціонально-орієнтовані рубрики МПК призначені для класифікування об’єктів, конструктивні та функціональні особливості яких стосуються декількох галузей застосування, або якщо застосування об'єкта винаходу в певній галузі не є суттєвим. Якщо ж найважливіша інформація, що розкриває суть винаходу, є така, що відноситься до галузі застосування, об'єкт класифікується в галузевій рубриці. МПК охоплює всі області знань, об'єкти яких можуть мати правову охорону як винаходи чи корисні моделі. МПК призначена для уніфікованого в міжнародному масштабі класифікування патентних документів, що робить її ефективним інструментом патентних відомств та інших споживачів латентної інформації при виконанні пошуку для визначення патентоспроможності заявленого винаходу. МПК є засобом впорядкованого зберігання патентних документ/в (систематичні фонди на паперовому носієві та мікроформах, тематичні CD-ROM), що полегшує доступ до наявної в них технічної і правової інформації. МПК також використовують для визначення рівня техніки в окремих галузях, на її основі отримують і обробляють статистичні дані в галузі промислової власності. МПК складається з 8 розділів, які поділяються на класи, підкласи, групи та підгрупи. Рубрики МПК позначають буквено-цифровими індексами. Повний класифікаційний індекс складається з комбінації символів, які позначають розділ, клас, підклас, основну групу або підгрупу. Ієрархія дрібних рубрик МПК визначається за кількістю крапок перед назвою рубрики. В спеціальних областях вжита концепція гібридних систем, що вносить до ієрархічної системи елементи фасетної класифікації. Гібридна система передбачає, щоб патентний документ, локласифіковзний за МПК, мав індекси рубрик МПК, які відповідають технічній суті винаходу, що розкривається в документі, а також пов’язані з цими класифікаційними індексами коди індексування, які додатково характеризують елементи інформації стосовно покласифікованого об’єкта та служать для відображення певних аспектів застосування об’єкта чи його характеристик, не охоплених рубриками, призначеними для класифікування об’єкта. Розрізняють зв’язані та незв’язані коди індексування. Зв’язаними називаються коди індексування, щодо яких в інтересах ефективного пошуку необхідно вказувати, з якими класифікаційними індексами вони використовуються. Як і класифікаційні індекси, коди індексування можуть застосовуватися для пошуку патентної інформації, зокрема автоматизованого. МПК постійно переглядається в рамках ВОІВ спеціалістами Комітету експертів МПК з метою її вдосконалення і врахування розвитку техніки.

Кожні 5 років затверджувалася нова її редакція – текст класифікації, що застосовувався для класифікування патентних документів на період до наступного перегляду. Отже, для пошуку у фонді, упорядкованому за різними редакціями МПК, необхідно користуватися відповідними редакціями класифікації. Для полегшення цієї роботи ВОІВ публікує “Покажчики (відповідності змісту рубрик МПК”, що дозволяють здійснити перехід між різнимиїї редакціями. З 1 січня 2000 р. діє 7-ма редакція МПК. 6-та редакція (1995 р.) включала 118 класів, 624 підкласи, приблизно 67 тисяч груп та підгруп. Учасниками Страсбурзької угоди є 55 держав (на 6 грудня 2004 p.), але застосовують МПК більшість патентних відомств та усі п’ять міжнародних та регіональних організацій інтелектуальної власності (ВОІВ, ОАРІ, ARIPO, ЄПВ, ЄАПО), що публікують патентні документи. Ті ж відомства, що користуються національною патентною класифікацією, як правило, подають додатково й індекси МПК. Оскільки класифікація є найважливішим пошуковим засобом. МПК спрощує пошук у фондах патентної документації різних країн, зокрема, в автоматизованих базах даних. Для полегшення користування МПК публікується офіційний Покажчик ключових термінів (ПКТ). МПК і ПКТ (англійською та французькою мовами) публікуються і розповсюджуються ВОІВ на паперовому носієві. CD-ROM IPC:CLASS, що також випускається ВОІВ, вміщує всі редакції МПК та ПКТ англійською, французькою, іспанською, німецькою та угорською мовами, а текст 7-ої редакції – також російською мовою. Крім цього, на диску вміщено “Покажчик відповідності змісту рубрик МПК” всіх редакцій. У 1997 р. патентне відомство України (Держпатент) здійснив переклад ПКТ до МПК на українську мову. В зв’язку з розвитком і поширенням сучасних інформаційних технологій використання патентної інформації на електронних носіях, подальший перегляд МПК (в період 1999-2005р.р.) спрямований на пристосування її до використання як ефективного пошукового засобу також і в електронному середовищі, зокрема в Інтернет.

Покажчик ключових термінів до Міжнародної патентної класифікації (ПКТ)– абетковий перелік, що складається з кількох тисяч “ключових термінів” (слів, що визначають поняття, для яких було можливо підібрати конкретні рубрики в тексті МПК) з відповідними індексами МПК. ПКТ призначений для полегшення орієнтування в МПК, вибору тієї області МПК, яка може відповідати предмету пошуку. ВОІВ публікує офіційний ПКТ до кожної редакції МПК англійською та французькою мовами. В електронному вигляді ПКТ англійською, французькою, німецькою мовами вміщено на компакт-диску IPC:CLASS

Система класифікації ECLA. 3 метою підвищення ефективності пошуку, ЄПВ мас власну класифікацію (ECLA), розробка якої почалась на початку 70-х років на основі першої редакції МПК та старої голландської класифікації (IdT), а закінчилась у 1991 p., коли всі поточні надходження стали класифікувати за допомогою ECLA. Тобто, система ECLA використовується для класифікації внутрішніх пошукових масивів ЄПВ. Передумовою для створення своєї внутрішньої, суттєво модифікованої порівняно з МПК, класифікації ЄПВ мало декілька об'єктивних підстав: колосальний за обсягом пошуковий фонд патентної документації (понад 30 млн. документів), на базі якого виконується величезна кількість пошуків за патентними заявками (у 2002 р – 143600 пошуків), недостатня ефективність МПК як пошукового засобу в таких великих обсягах патентної документації. Класифікація ECLA базується на ієрархічній структурі МПК, але вміщує додатково 70 тис. індексів. На відміну від індексів МПК індекси ECLA більш динамічні та постійно оновлюються. Повне видання ECLA на папері складається із 10 томів з рубриками, які відповідають МПК, та два томи з рубриками, що відповідають IdT. Додатково щомісяця публікуються змінні листки з поточними змінами. Так, наприклад, у 1996 p. ECLA налічувала близько 117 тис. рубрик, а в той же час у 6-й редакції МПК їх нараховувалось всього близько 67 тис. Крім ЄПВ індекси ECLA використовуються для індексування документів у чотирьох БД, що експлуатуються службою Questel: ЕРАТ(европейські патенти), FPAT (французькі патенти), РСТРАТ (публікації ВОІВ), EDOC (пошуковий масив ЄПВ). Європейська класифікація постійно переглядається з урахуванням потреб патентного відомства у результаті чого сформувалось дві її суттєві особливості:

- створення більш дрібних рубрик внаслідок деталізації відображення рубрик МПК, що включають велику кількість патентних документів;

- удосконалення рубрик з неясними або застарілими дефініціями.

Динамічному розвитку ECLA сприяє гнучка та оперативна процедура внесення змін до класифікації. Про інтенсивність і оперативність цієї роботи свідчить те, що лише протягом 1995р. було розглянуто і внесено до класифікаційної схеми ECLA близько 22600 змін. На цей час ECLA включає близько 120 000 класифікаційних рубрик (реформована МПК включатиме 70 000 рубрик). Рубрики МПК зберігають свою індексацію, а одержані після деталізації підрубрики позначаються буквено-цифровими символами, завдяки чому з'являється додаткова інформація. Подальше виявлення привнесених елементів в структуру МПК здійснюється за допомогою квадратних дужок, де вказується доповнення до МПК або визначення деталізованих підрубрик ECLA.

Європейська патентна класифікація (ECLA), розроблена і запроваджена в практику патентного пошуку, додатково до Міжнародної патентної класифікації (МПК),Офіційні патентні публікації ЄПВ експерти класифікують за діючою на сьогодні редакцією МПК.

З метою уникнення недоліків МПК наразі здійснюється її реформа (реформована МПК набуде чинності з 1 січня 2006 року), основні положення якої базуються на принципах, застосованих в ECLA.

Гнучка процедура, прийнята в ЄПВ, забезпечує такі переваги ECLA над МПК, як однаковість класифікування по всьому інформаційному масиву, постійне підтримання актуальності покласифікованого масиву за рахунок поточного рекласифікування, що зумовлює її пристосованість для застосування в автоматизованих системах. Індексування патентних документів за ECLA здійснюється дещо пізніше, ніж за МПК. За оцінками фахівців ЄПВ, в середньому 90% патентних документів отримують індекси ECLA протягом 8 місяців від дати їх публікації. Це слід враховувати під час пошуку: для виявлення нещодавно опублікованих документів необхідно використовувати як ECLA, так і МПК.

За своєю структурою ECLA відрізняється від МПК тим, що:

- класифікаційні рубрики МПК, які на практиці виявляються занадто широкими, тобто до яких потрапляє дуже велика кількість патентних документів через особливу активність винахідників у даних галузях технології, поділяються на дрібніші рубрики; таким чином, зміст однієї підгрупи МПК розподіляється між кількома підгрупами. ECLA,

- класифікаційні рубрики МПК, які вважаються неефективними для пошуку через неясне або застаріле визначення їх змісту, піддаються модифікуванню або взагалі не використовуються в ECLA.

Індекси, введені в ECLA для деталізації індексів МПК, що входять у структуру ECLA, утворюються додаванням до відповідного індексу МПК на рівні підгрупи послідовності, яка складається з великих літер і цифр, що чергуються між собою, наприклад: A61N1/36C. A61N1/362B. На відміну від МПК, індекси ECLA містять у собі інформацію про місце даної рубрики в ієрархії підгруп: додавання кожної подальшої літери або цифри відображує переміщення рубрики вниз у цій ієрархії. Наприклад, підгрупа A61N1/362A має вищу ієрархію (п’ять крапок у графічному зображенні), ніж A61N1/362A2 (шість крапок). Підгрупи ECLA одного ієрархічного рівня з підгрупами МПК розміщуються в класифікаційній схемі ECLA перед підгрупами МПК. Будь-який текст, доданий до тексту МПК, подається в ECLA в квадратних дужках і починається літерою N Позначення у квадратних дужках типу [N9607], [С9606] стосуються дати створення (з літерою N на початку) або дати останньої зміни тексту (з літерою С на початку) певної рубрики ECLA. Перші 2 цифри означають рік, а другі – місяць, коли було створено або змінено рубрику. Такі позначення необхідні в ECLA тому, що вона постійно переглядається, а не існує в різних редакціях, як МПК, Ці позначення введено у 1995 році, тому рубрики ECLA, що були створені або змінені раніше, не мають таких позначень У тексті ECLA даються відповідні пояснення і попередження щодо відхилень від схеми МПК.

Повний текст ECLA знаходиться на веб-сайті ЄПВ за адресою: http://www.european-patent-office.org або на веб-сайті бази даних ЄПВ esp@cenet: hflp //ер espacenet.com.

Українські користувачі мають можливість застосовувати ECLA в двох доступних для них масивах електронної патентної інформації.

Національна патентна класифікація (НПК) –це класифікаційнa система, яка розроблена і застосовується в конкретній країні або групі країн для індексування та пошуку патентних документів. Нині НПК застосовується і продовжує вдосконалюватися, головним чином, у США та Великобританії. Ретроспективні фонди патентних документів ряду країн (зокрема, Австралії, Канади, Нідерландів) покласифіковані за національними класифікаціями цих країн, їх рекласифікування за МПК здійснюється поступово і вибірково.