Категорія Д
Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані.
В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопожежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень, як зазначалось вище, покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху в порівнянні з допустимим.
Кількісним критерієм призначення категорії є надмірний тиск (DP), який може розвинутися при вибуховому згорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні. При DP>5 кПа об’єкт, який розглядається, належить до вибухопожежонебезпечної категорії А або Б залежно від властивостей речовин. При DP<5 кПа об’єкт належить до категорії В, чи Д.
Розрахунковий максимально можливий надмірний тиск, що виникає при загорянні вибухонебезпечного середовища в приміщенні, визначається за формулою:
(5.1)
де: Нт – теплота згоряння горючої речовини, Дж/кг (для нафтопродуктів, розчиннків Нт=40×10n Дж/кг);
Р0 – початковий тиск, кПа (приймається рівним 101 кПа);
z – коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини (для ЛЗР і ГР, нагрітих вище температури спалаху, z=0,3);
m – маса горючої речовини, кг;
Vp – вільний об’єм приміщення, м3 (береться рівним 0,8 );
Cp – питома теплоємкість газової суміші в приміщенні, кДж/кгК (береться рівною теплоємкості повітря 1 кДж);
p – густина газового середовища в приміщенні, кг/м3 (дорівнює густині повітря при заданій температурі; р=1,2 кг/м3);
k – коефіцієнт, що враховує роботу аварійної вентиляції (k=A×t+1, де: A – кратність аварійної вентиляції);
t – тривалість надходження горючих газів і парів, год.;
KH – коефіцієнт негерметичності приміщення (KH=3);
T0 – температура в приміщенні (T0=300К).
Таблиця 6.1
Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 671;