Потреби – > усвідомлення –> мотивація –> інституціалізація –> діяльність.

Форми здійснення політичного інтересу:

- політична участь (законна – незаконна, організована – неорганізована, епізодична – постійна, автономна - мобілізована);

- політична діяльність (теоретична, практична).

Основними функціями політики є:

ü управління;

ü прогностична;

ü інтеграційна;

ü мобілізаційна;

ü ідеологічна;

ü навчання та виховання;

ü формування ціннісних орієнтацій;

ü задовільнення інтересів;

ü раціоналізація конфліктів;

ü примусова;

ü легітимізації влади.

ü підтримка і зміцнення цілісності суспільства як складної диференційованої соціальної системи;

ü забезпечення суспільного порядку й організованості;

ü визначення мети розвитку суспільства та колективних суб'єктів, з яких воно утворено;

ü організація мас і мобілізація ресурсів на здійснення цільових програм;

ü авторитарний, обов'язковий для всіх розподіл дефіцитних цінностей і благ;

ü запобігання і регулювання групових конфліктів;

ü комунікаційна функція

Суть останньої досить повно з’ясовує англійський політологР.Беркі: “Політика допускає:

§ виявлення сенсу існування спільності;

§ визначення загальних інтересів усіх суб'єктів політики, тобто учасників даної спільності;

§ вироблення прийнятних для всіх суб'єктів правил поведінки;

§ розподіл функцій і ролей між суб'єктами чи вироблення правил, за якими суб'єкти самостійно розподіляють ролі і політичні функції;

§ нарешті, створення загальнозрозумілих для всіх суб'єктів мов (вербальної і символічної), здатних забезпечити ефективну взаємодію і взаєморозуміння між всіма учасниками співтовариства”.

Крім цих завдань, що властиві в більшій чи меншій мірі будь-якому суспільству, політика виконує і ряд специфічних для визначених типів соціальних систем функцій.

Це — підтримка класового чи соціального панування; захист основних прав людини; залучення громадян до керування державними і суспільними справами; забезпечення соціальної справедливості і загального блага тощо.

Схема №1

Поле політики /А.Боднар/

Політика – це діяльність осіб, мікро-і макрогруп, та інститутів, спрямована на завоювання, утримання і використання влади; це система відносин у суспільній організації, що регулюється нормованою ієрархією підпорядкування.

п-3 п-4

п-2 п-1