Сімейні, економічні, творчі, релігійні, політичні, міжнародні.

Громадянське суспільство – це соціальні інститути, які створюють громадяни для захисту своїх інтересів. (Див. Схема №1)

Схема №1

Виходячи з розглянутої еволюції громадянського суспільст­ва, враховуючи сучасні уявлення про нього, назвемо елементи цього соціального феномена.

Громадянське суспільство - це

по-перше, форма людської спільності, яка знаходиться на певній стадії розвитку, яка задовольняє з допомогою праці потреби своїх індивідуумів;

по-друге, комплекс добровільно сформованих первинних об'єднань індивідуумів - сім'ї, кооперації, асоціації, господарчих корпорації, громадські організації, професіональні, творчі, спор­тивні, етнічні, конфесійні та інші об'єднання, крім державних та політичних структур;

по-третє, сукупність недержавних взаємин в суспільстві – економічних, соціальних, сімейних, національних, духовних, мораль­них, релігійних та ін., це виробниче та особисте життя людей, їх звичаї, традиції, уподобання;

по-четверте, сфера самовияву вільних індивідуумів та їх об'єднань, які огороджені законами від прямого втручання і вільної регламентації їх діяльності з боку державної влади.

Всі це елементи громадянського суспільства тісно інтег­ровані, взаємозалежні та взаємообумовлені.

Громадянське суспільство існує в суперечливої єдності з державою. За демократичного режиму воно тісно торкається і взаємодіє в пасивній та активній опозиції до режиму.

Держава може значно обмежити життєдіяльність громадянсь­кого суспільства, але розрушити, "відмініть", його не здібна: воно є первинним відносно держави фундаментом держави.

У свою чергу громадянське суспільство також може суттєво обмежити функції держави, але підмінити і тим більше спростити державу на сучасному етапі розвитку суспільства воно не спроможне.

За своєю природою громадянське суспільство є суспільство не політичне. Однак, в сучасних умовах воно змушене, займатися політикою в тій мірі, в якій його змушує його до цього об'єктивна реальність. У надрах громадянського суспільства по мірі необхідності політизуються громадянські організації та рухи, виникають політичні об’єднання.

У країн з розвинутим громадянським суспільством грома­дяни рідко спілкуються зі своєю державою. Один з англійців жартома помітив, що в його країни це спілкування відбувається тільки в двох випадках:

ü коли виймають пошту з ящика - спілкуються з державною поштовою службою і

ü коли порушуються правила вуличного руху - змушені спілкуватися з державним чиновником-полісменом.

Інші порівнюють державу з нічним сторожем, котрого помічають тільки тоді, коли щось відбувається.

І навпаки, при слабо розвиненому громадянському суспільстві громадяни змушені спілкуватися з своєю державою постійно, так як вона весь час щось регламентує, щось забороняє впритул до регламентації місця проживання і роботи, наукових і туристичних поїздок, прид­бання товарів першої та другої необхідності.

Це дві крайності, два протилежних полюси, дві кінця, між якими широкий спектр співвідношення громадянського суспільства і держави.

В посткомуністичних країнах в період культу особи і застою були деформовані небагаточисельні структури і взаємини громадянсь­кого суспільства. Надмірна політизація і одержавлення соціальних взаємин привели до повного підкорення людини всесильним партіям та державі, руйнуючи цим самим соціальну сферу громадянського суспільства.

У нинішній час людство все більше осмислює сутність висо­ко розвинутого громадянського суспільства; сучасний рівень роз­витку цивілізації, потребує розширення кордонів громадянського суспільства, виникнення нового, сучасного адекватного йому суспільства. Зок­рема існує можливість паралельного росту ролі та активності як дер­жави так і громадянського суспільства, їх взаємодії та взаємовпливу.

У ряді країн сучасний етап розвитку громадянського сус­пільства характеризується все більшою актуалізацією його націо­нальних аспектів. Спалахи національної напруги наявні практично на всіх континентах, не є винятком і Україна. Облік національних інтересів передбачається в розвитку безмежними можливостями в галу­зі створення різних асоціацій розвитку національних субкультур.

У багатьох країнах помітна тенденція надати поняттю „громадянське суспільство” релігійний відтінок. В числі позитивних компонентів діяльності церкви є і таки, як консолідація суспільст­ва захист інтересів бідних громадян, виховання моральності. Церква виступає сильним громадянським інститутом забезпечуючи баланс інтересів громадян, суспільства і держави. Релігія забезпечує введення в життя нового виміру любові між людьми для перетво­рення побуту. Чимало цінностей громадянського суспільства висту­пають відмінними рисами сучасної демократії.

Таким чином, громадянське суспільство - це

Ø продукт розвитку ринку і демократії;

Ø глибокі горизонтальні зв'язки;

Ø умова входження в світову цивілізацію;

Ø засіб поєднання інтересів.