Вибір зображень на кресленні

Не зважаючи на те, що розгляд змісту теми проводиться на найпростіших геометричних тілах, отримані висновки стосуються предметів будь-якої форми.

Використовуючи апарат проектування, можна призначити будь-які напрямки погляду на предмет і одержати в загальному випадку необмежену кількість його зображень. Які з цих зображень необхідні для створення креслення? Якою їхньою кількістю треба обмежиться? Рішення цих питань представляє серйозну проблему.

Сутність проблеми розглянемо на прикладі. На рис. 2.5 наведені два варіанти зображень багатогранника. По зображеннях можна однозначно встановити його форму – піраміда, у підставі якої лежить правильний трикутник. Є можливість задати розміри висоти й діаметра окружності, описаної навколо підстави. Цих розмірів досить для побудови зображень піраміди й варіанти можна вважати рівноцінними. Студенти часто віддають перевагу рис. 2.5, б, мотивуючи тим, що зображення на цьому кресленні містять більшу кількість ліній. Очевидно, тут без уваги виявляється питання: для чого призначено креслення?

Креслення призначене для того, щоб представити форму піраміди, а потім виготовити її по наявних розмірах. У такому випадку розмір висоти необхідно замінити кутом нахилу бічної грані до підстави. Цей розмір значно спрощує виготовлення піраміди, а вказати його можна лише на кресленні (рис. 2.5, а). Тут же без спотворення проектується величина бічного ребра, його кут нахилу до площини підстави, висота бічної грані. Це дозволяє, не прибігаючи до додаткових перетворень креслення, побудувати, приміром, розгортку піраміди.

Таким чином, сукупність зображень предмета, прийнята на кресленні, впливає на можливість постановки того або іншого розміру, тому що його можна нанести тільки на неспотворений проектуванням елемент цього предмета.

Кількість розмірів на кресленні предмета є величина постійна і залежить тільки від його конструкції, але, залежно від умов виготовлення й роботи, розміри можуть бути призначені різні. Не знаючи заздалегідь, які розміри можуть знадобитися, керуються правилом: зображення на кресленні повинні бути обрані так, щоб вони давали можливість нанести максимальну кількість розмірів.

Орієнтирами для вибору таких зображень якого-небудь предмета повинне бути наступне:

а) будь-який відсік площини в складі поверхні предмета повинен бути показаний неспотворено;

б) на кресленні повинен бути присутнім слід-проекція цього відсіку;

в) осі поверхонь обертання повинні займати особливе положення.

Одночасно з вибором необхідних зображень для креслення предмета, вирішується і питання про їхню кількість. Скористаємося наступним правилом: Кількість зображень у сукупності з умовними знаками, умовними зображеннями, позначеннями і написами, передбаченими відповідними стандартами, повинне бути найменшим, але забезпечувати повне відображення форми предмета і однозначне його прочитання.

Відволікаючись на цьому етапі від позначень, знаків і написів, відзначимо, що таке правило прийняте з метою усунення повторюваної інформації, тому що в пусту затрачається час на її креслення, утрудняється відтворення форми предмета, виникають помилки й різночитання. Повністю уникнути наявності на кресленні подібної інформації неможливо – надмірність закладена в суті самої природи проектування на кілька площин проекцій, але прагнути до цього необхідно.

Як приклад, виберемо кількість зображень, необхідних для передачі форми геометричного тіла, в основі якого лежить пряма призматична поверхня. Назвемо його клин (рис. 2.6, а).

Керуючись раніше наведеними орієнтирами й компактністю креслення, головне зображення виберемо так, щоб на ньому неспотворено проекціювалися п'ятикутні грані клина. Тут же слідами-проекціями зображуються більшість його граней. Вид зверху необхідний для показу неспотвореної форми верхньої й нижньої граней. Вид ліворуч – лівої й правої граней, а так само розташування слідів-проекцій передньої й задньої граней. Натуральний вид похилої фронтально-проекціюючої площини клина можна показати лише на додатковій площині проекцій, що їй паралельна. У розглянутому випадку форма цієї площини клина може бути представлена й визначені розміри на наявних зображеннях (на видах зверху й зліва неспотворені дві сторони цього багатокутника і прямі кути, а на головному зображенні – дві інші сторони).

Таким чином, для розглянутого геометричного тіла необхідно три зображення (рис. 2.6, б). Чи можна зменшити їхню кількість до двох, обмежившись, приміром, лише головним зображенням і видом зверху? Ні, не можна. Це не символізоване креслення й грані клина, які лежать у профільних площинах, на зображеннях, що залишилися, не будуть читатися однозначно. Аргумент про те, що всі розміри клина можна вказати на двох зображеннях не дійсний, тому що в цьому випадку на геометричному тілі є елементи, розміри між якими можна не вказувати, але показати їхнє взаємне розташування необхідно обов'язково. Мова йде про показ прямих кутів між передньою (задньою) і нижньою (верхньою) гранями клина. По такій само причині не можна відмовитися від виду зверху, де неспотворено зображуються прямі кути між іншими гранями.

Тут доречно нагадати правило про те, що розташування елементів визначається безпосередньо зображенням предмета на кресленні без указівок числових значень розмірів у наступних випадках:

- лінійний розмір дорівнює нулю (вимоги співвісності, симетричності, сполучення елементів в одній площині);

- кутовий розмір дорівнює нулю або 180º (вимога паралельності);

-кутовий розмір дорівнює 90º (вимога перпендикулярності).

Сформулюємо ще раз підсумкове правило цього розділу: креслення повинно бути виконано так, щоб воно могло, при повній ясності форми, дати метричну визначеність всім елементам зображеного предмета.

◊ Якими критеріями варто користуватися при виборі зображень предмета?