Інформатика - це наука про інформацію та інформаційні процеси.

Інформаційні процеси люди здійснювали з давніх часів, але як наука інформатика почала інтенсивно розвиватися лише у другій половині XX ст. Це пов'язано з появою і бурхливим розвитком електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) - потужного засобу зберігання й опрацювання числової, текстової, графічної, звукової інформації. Таким чином, сучасна інформатика базується на комп'ютерній техніці і нерозривна з нею.

Термін інформатикапоходить від двох слів: інформаціяі автоматика.

Основа інформатики - інформаційні технології- сукупність засобів і методів, за допомогою яких здійснюються інформаційні процеси в усіх сферах життя і діяльності людини. Сьогодні в світі немає жодної науки, яка розвивалася б такими швидкими темпами, як інформатика.

Основні напрямки інформатики:

· теорія інформації- вивчає властивості інформації та інформаційні процеси;

· математичне моделювання- вивчає методи обчислювальної і прикладної математики, їх застосування до досліджень у різних галузях людських знань;

· теорія штучногоінтелекту - моделює способи мислення людини;

· системний аналіз- вивчає засоби підготовки і прийняття рішень;

· біоінформатика- вивчає інформаційні процеси в біологічних системах;

· соціальна інформатика- вивчає інформаційні процеси в суспільстві;

· розробка обчислювальних систем і програмного забезпечення;

· комп'ютерна графіка, анімація, засоби мультимедіа;

· телекомунікаційні системи і мережі;

· інформатизаціявиробництва, науки, освіти, медицини, торгівлі, промисловості, сільського господарства та інших галузей людської діяльності.

Роль інформатики в розвитку сучасного суспільства величезна. З нею пов'язаний початок принципових змін у галузі накопичення, передавання, опрацювання і використання інформації.

Постійне зростання можливостей комп'ютерної техніки, розвиток інформаційних мереж, створення нових інформаційних технологій приводять до значних змін в усіх сферах суспільства: в науці, техніці, виробництві, освіті, медицині тощо.

7. Кодування повідомлень.

Під час усного спілкування людей повідомлення подаються за допомогою звуків. Якщо ми хочемо це повідомлення записати, то для позначення звуків на письмі використовуються літери. Можна сказати, що літери є кодами звуків, а звукове повідомлення закодоване у вигляді письмового повідомлення за допомогою літер і розділових знаків.

Подання повідомлень у вигляді спеціальних графічних зображень (піктограм), запис хімічної реакції у вигляді рівняння, запис шахової партії спеціальними позначеннями, запис слів азбукою Морзе - усе це приклади кодування повідомлень.

Кодування повідомлень- це подання повідомлень у певному вигляді за допомогою деякої послідовності знаків.

Вам, напевно, доводилося розгадувати ребуси. У ребусі спеціальним чином кодується повідомлення: слово або речення.

Шарада - це загадка, в якій закодоване слово, що складається з кількох частин.

На Сході народилася мова квітів - селам. У ній кодувалися повідомлення за допомогою квітів. Даруючи парубку рожеву гвоздику, дівчина показує йому свою ніжність. Жовті хризантеми символізують розлуку. Крокус - це роздуми, барвінок - вічна любов і пам'ять, пролісок -стійкість, доброта, чистота помислів, червона троянда - символ ко­хання. Лавр - це символ успіху, слави, тріумфу.

Дипломати і розвідники кодують повідомлення спеціальними шифрами, щоб їх могли зрозуміти тільки ті, кому вони призначені.

Письменник Артур Конан Дойл (1859-1930) написав оповідання «Танцюючі чоловічки». В ньому автор придумав оригінальний спосіб кодування повідомлень. Замість літер використав зображення чоловічків у різних позах. їх руки і ноги змінюють положення, всі вони різні, і здається, що кожен з них виконує веселий танок.

Більш як 160 років тому американський художник Семюель Морзе (1791-1872) придумав свій спосіб кодування повідомлень, який дістав назву «Азбука Морзе». У цій азбуці кожна літера кодується за допомогою крапок і тире. Ось як азбукою Морзе буде записане слово «порт»: «. - - . - - - . - . -»

У1844 р. він уперше використав цю азбуку для передачі повідомлень за допомогою телеграфу.

Усучасних електронно-обчислювальних машинах повідомлення подаються (кодуються) у вигляді послідовностей електричних або магнітних сигналів двох видів. Кожен із сигналів одного виду умовно позначається цифрою 0, а другого виду - 1. Таке кодування повідомлень називається двійковим, тому що в ньому використовуються дві цифри.

Кожна двійкова цифра (0 або 1) називається бітом (англ. binary digit - двійкова цифра).

Однією двійковою цифрою можна закодувати, наприклад:

· відповідь на альтернативне запитання: «ні» (0) або «так» (1);

· стать людини: «жіноча» (0) або «чоловіча» (1);

· стан вимикача: «вимкнено» (0) або «ввімкнено» (1);

· наявність електричного сигналу: «немає» (0) або «є» (1);

· один із двох стійких станів електронних елементів тощо.

Із двох бітів можна скласти чотири коди (00, 01,10 і 11). Ними можна закодувати, наприклад, чотири основні сторони горизонту: 00 - північ, 01 - схід, 10 - захід, 11 - південь.

Із трьох бітів можна скласти вже 8 кодів (000, 001, 010, 011, 100, 101, 110, 111). Ними можна закодувати, наприклад, номер горизонталі або вертикалі шахівниці.

Із чотирьох бітів можна скласти 16 = 2⁴ кодів, з п'яти - 32 = 2⁵ і так далі.

Із восьми бітів можна скласти 256 = 2⁸ кодів і цієї кількості кодів достатньо, щоб закодувати всі літери латинського й українського (або якогось іншого) алфавітів, арабські цифри, розділові знаки, знаки арифметичних дій, а також деякі інші символи.