ВИРАЗКОВА ХВОРОБА

Хронічне рецидивне захворювання, при якому в результаті порушення нервових і гормональних механізмів і розладів шлункового травлення утворюється пептична виразка шлунка або дванадцятипалої кишки. Класифікація

1. За локалізацією:

• шлунок;

• дванадцятипала кишка;

• обидва органи одночасно.

2. За фазою:

• загострення;

• неповна ремісія (загострення, інтенсивність якого знижується);

• ремісія.

3. За морфологією — субстрат хвороби:

• виразка гостра;

• виразка активна;

• виразка, що рубцюється (червоного або білого рубця);

• виразка хронічна;

• постійна виразкова деформація, рубець;

• гастрит;

• дуоденіт;

• дуоденогастральний рефлюкс;

• гастроезофагальний рефлюкс, езофагіт.

4. За перебігом:

• латентна;

• легкого ступеня тяжкості (1 раз на рік), клінічні симптоми незначні;

• середнього ступеня тяжкості (сезонний характер, 2—3 рази на рік);

• тяжка (3—4 рази на рік, виражена клінічна картина, ускладнення).

5. За ускладненнями:

• кровотечі;

• перфорація;

• пенетрація;

• стеноз воротаря;

• малігнізація;

• реактивний гепатит.

Етіологія

1. Місцеві чинники:

• висока протеолітична активність шлункового соку;

• стійкість слизового бар'єра внутрішньої стінки до перетравлювальної дії шлункового соку;

• високий рівень регенерації епітелію слизової оболонки.

2. Загальні порушення — розлади нейрогуморальной регуляції функцій шлунка.

3. Сприятливі чинники:

• нервово-психологічні перевантаження;

• порушення режиму харчування;

• неправильне харчування;

• зловживання алкоголем, куріння;

• розлади діяльності гіпофізарно-наднирковозалозної системи і функцій стате­вих залоз.

4. Спадковість і особливості конституції.

5. Порушення фізіологічної рівноваги між «агресивними» і «захисними» чинниками.

Агресивні — НС1, пепсин шлункового соку — зумовлюють попадання в шлу­нок дуоденальної жовчі.

Захисні — шлунковий слиз, клітинна регенерація, нормальний місцевий кровотік, захисна дія тканинних інтестинальніх гормонів (секретин, епігастрин, луж­на реакція слини і панкреатичного соку).

Клінічна картина

1. Біль — ріжучий, пронизливий, переймистий, тупий і слабкий. Його ступінь зумовлений глибиною виразкового кратера, ступенем порушення рухової фун­кції шлунка, його воротаря і дванадцятипалої кишки, індивідуальною чут­ливістю хворого. Локалізація в епігастрії (надчерев'ї), іррадіація вгору і вліво у ліву половину грудної клітки.

При пілородуоденальних формах — іррадіація в спину, праве підребер'я, пра­ву лопатку.

При локалізації у верхніх відділах — іррадіація під мечоподібний відросток, за груднину, у ділянку серця.

Хворі приймають вимушене положення.

Види болю залежно від харчування:

• ранній, одразу після їжі — характерний для виразок шлунка;

• пізній — характерний для виразки дванадцятипалої кишки;

• нічний;

• голодний.

2. Диспептичні симптоми: нудота, блювання, печія, відрижка.

Печія — відчуття печіння в нижній третині груднини. Протягом доби виникає ритмічно внаслідок закидання шлункового вмісту в стравохід, що спричинює запальні зміни, рефлюкс-езофагіт.

Блювання — виникає на висоті болю. Приносить полегшення. Блювотні маси містять кислий шлунковий вміст, слиз, домішку жовчі. Блювання передує підвищенню салівації або супроводжується нею.

Відрижка — кислим, їжею, повітрям. Тухлий запах при стенозі воротаря.

3. Закрепи.

Виникають через спазм товстої кишки нейрорефлекторного генезу (спастична дискінезія). Їх появі сприяє щадна, бідна клітковиною дієта. Апетит при цьому зберігається.

4. Загальні симптоми.

Астенія, підвищений тонус парасимпатичної нервової системи: ціаноз кистей і вологість долонь, підвищення потовиділення, червоний дермографізм. Язик обкладений білим нальотом.

5. Симптом Менделя та інші симптоми.

Біль при перкусії в епігастрії (під шлунком). Больові місця на рівні тіл і остистих відростків грудних і поперекових хребців (симптом Боаса, Опенховського, Певзнера).

6. Показники шлункової секреції.

Для пілородуоденальних виразок характерні високі показники секреції, збільшене виділення шлункового соку, підвищена кислотність його.

При виразці тіла і кардіального відділу показники шлункової секреції знижені або в нормі.

Необхідне систематичне (у період загострення кожні 2-4 дні) дослідження калу на приховану кров.

Перебіг тривалий, з періодами загострень і ремісій.

Ускладнення

1. Кровотечі виникають через порушення цілості стінки судин на дні виразки.

Клінічно спестерігаються ознаки судинної недостатності (блідість шкіри, запаморочення, непритомність, падіння АТ, тахікардія, анемія, колапс), блювання яскраво-червоною кров'ю або кавовою гущею, мелена, зниження гемоглобіну.

2. Перфорація.

Види:

• у вільну черевну порожнину;

• у заочеревинну клітковину і товщу малого сальника.

Основні симптоми перфорації:

• різкий кинджальний біль в епігастральній ділянці;

• дошкоподібне напруження м'язів передньої черевної стін:

Крім того, спостерігаються пальпаторна і перкуторна болючість живота, позитивний симптом Щоткіна—Блюмберга, метеоризм, затримка випорожнення; обличчя загострене, язик сухий. Відсутність печінкової тупості.

3. Пенетрація.

У малий сальник, підшлункову, печінково-дванадцятипалу зв’язку, печінку, товсту кишку.

Спостерігаються постійний біль оперізувального характеру, жовтяниця, підвищення активності діастази в крові.

4. Деформація і стеноз.

Виникає при локалізації у воротарі або цибулині.

Стадії стенозу:

- компенсована — з'являється відчуття переповненості, важкості і розпирання) епігастральній ділянці, відрижка, блювання;

- субкомпенсована — ознаки компенсованого стенозу, біль, відрижка повітрям кислим, щодня сильне блювання, схуднення;

- декомпенсована — шлунок не звільняється від їжі, біль постійний, виснаяии ня, зневоднення, судоми, азотемія, загущення крові, олігурія, плескіт у шлунку натще. Лікування

Комплексна, суворо індивідуальна терапія.

1. У стаціонарі. Перші 2—3 тижні постільний, потім напівпостільний режим.

2. Дієтотерапія. Дрібне і часте (5—6-разове) приймання їжі.

Стіл № 1а — 3—5 днів, № 16 — тиждень, № 1 — до року.

3. Лікувальна терапія.

Холінолітики:

• атропіну сульфат 0,1% — 1 мл;

• препарати беладони;

• платифіліну гідротартрат 0,2 % — 1 мл;

• спазмолітики;

• метацин;

• кватерон.

• Гангліоблокатори:

• бензогексоній 2,5 % —1 мл;

• ганглерон 1,5 % — 2 мл;

• Міотропні спазмолітики:

• папаверину гідрохлорид 2 % — 2 мл;

• но-шпа 2 % — 2 мл;

• церукал.

Антациди:

• розчинні • нерозчинні

• гідрокарбонат натрію; • тріамінат магнію;

• оксид магнію; • фосфалюгель.

• альмагель.

Терпкі засоби:

• нітрат вісмуту;

• нітрат срібла 0,06 % — 15—ЗО мл;

• вікалін, вікор-антацид.

Седативні:

• бромід натрію;

• препарати валеріани.

Транквілізатори.

Засоби, що активують метаболічні (репаративні) процеси і прискорюють загоєння:

• вітаміни В₁, В₆, А;

• олія обліпихова;

• ретаболіл 50 мг;

• солкосерил 40 мг;

• метилурацил 0,5—1,0 г;

• пентоксил;

• метронідазол;

• біогенні стимулятори.

У разі гіперсекреції застосовують блокатори Н₂-рецепторів, які знижують шлункову секрецію, спиняють кровотечу.

Широкого застосування набули також такі методи, як оксигенотерапія в барокамері, діатермія, УВЧ, грязелікування, парафінові й озокеритні аплікації.